ХАРАКТЕРИСТИКА КОКЦИДІОЗІВ

Збудниками кокцидіозів є внутрішньоклітинні паразити епітелію кишечнику, печінки, нирок і інших органів хребетних тварин, у тому числі риб. Дорослі вегетативні стадії овальної форми, не мають пелікули й містять одне міхуроподібне ядро. Для статевого розмноження характерним є утворення макро- і мікрогамет. У результаті їхнього злиття утворюється зигота, що називається ооцистою, у якій формуються спори зі спорозоїтами.

У ставкових риб паразитують представники двох родів: Eimeria Schneider (1875) з видами Е. carpelli, E sinensis, Е. cheni, E. subepitelia і Haemogregarina Danilewsky (1975] із видом Н. cyprini.

Кокцидіозний ентерит коропів - захворювання, що гостро протікає і характеризується ураженням кишечнику у коропів, сазанів і їхніх гібридів.

Реєструється в Московській області, але особливо небезпечне для риб південних районів України (Малевицька, 1952; 1.1. Безпалий, 1959) та інші. Захворювання викликає велику смертність серед риб.

Етіологія. Ооцисти Е. carpelli ^ger et Stakovitch, 1921) сферичні, тонкостінні, без залишкового тіла, діаметром 8,5-14 мкм. Ооциста містить чотири овальні спори з мікропіле на одному з полюсів. У кожній спорі перебуває два червоподібних спорозоїта. Спорозоїти на одному з кінців мають тільце, що переломлює світло й невелике, дрібнозернисте залишкове тіло.

Весь процес розмноження кокцидій відбувається в організмі риби. У зовнішнє середовище разом з екскрементами виділяються інвазійні ооцисти, які плавають у товщі води або осідають на дно ставка. При попаданні в кишечник риби оболонка ооцисти і спори розчиняються й спорозоїти проникають в епітеліальні клітини кишечнику. Харчуючись їхнім вмістом, спорозоїти ростуть, округляються й перетворюються в стадію шизонта. Шизонт багаторазово ділиться, утворюючи безліч червоподібних мерозоїтів, які залишають хвору клітину й проникають в здорові. Після ряду безстатевих розмножень, у результаті яких у патологічний процес втягуються нові, здорові клітини, починається статевий процес і спороутворення. Зрілі ооцисти виводяться з організму риби й завдяки своїй життєстійкості можуть тривалий час перебувати в зовнішньому середовищі.

Епізоотологічні дані. До захворювання сприйнятливі всі вікові групи риб, але частіше й важче хворіють мальки й цьоголітки. Зараження відбувається навесні й улітку, в цей же час спостерігається наростання інвазії. До осені число хворих риб зменшується, у зимовий час паразити зустрічаються рідко.

Джерелом зараження є риби-паразитоносії й хворі. Резервуаром збудника в природі служать дикі риби, такі як сазан, плітка, лин, уклею, краснопірка.

Установлено, що ооцисти Е. carpelli дуже чутливі до висихання. За даними 1.1. Безпалого (1959), В.А. Мусселіуса і ін. (1963), в експериментальних умовах ооцисти при температурі +15—20°С зберігають свою життєстійкість протягом 20 діб, після чого масово гинуть. Висушування при температурі +24-29°С убиває кокцидії протягом 25-30 хв. Проморожування при температурі -5-8°С вони витримують протягом 6 годин, а при температурі +1°С їх, життєздатність зберігається протягом 20 діб.

Патогенез. Паразити спричиняють на організм риби механічну й токсичну дію. Потрапивши у клітини кишечника, у яких кокцидії розмножуються шизогонією, еймерії викликають їх масове руйнування, виділяючи отруйні продукти обміну, які сприяють розвитку некрозу слизової оболонки кишечнику. Спостерігають розлади функції травлення, і у хворих риб швидко розвивається виснаження. Морфологічні й біохімічні дослідження крові свідчать, що при цьому зменшується кількість еритроцитів і гемоглобіну і як наслідок цього розвивається анемія.

Клінічні ознаки й перебіг хвороби. Сильно інвазовані кокцидіями коропи різко худнуть, стають в’ ялими, часто відмовляються від корму, не реагують на наближення людей і тварин, очі у них западають, черево здуте, м’ яке, з анального отвору виділяються жовті тяжі, у яких міститься велика кількість слизу й зрілі ооцисти.

Патологоанатомічні зміни. Слизова кишечнику запалена. При сильних інвазіях є набряклою, рихлою, кровоносні судини стінок кишечника переповнюються кров’ю, з’являються крапкові крововиливи. У кишечнику накопичується тягучий червоного кольору ексудат. При незначному ураженні кишечника патологічних змін не спостерігають.

Діагноз і диференційний діагноз. Діагноз ставлять, ураховуючи результати клінічних ознак, патолого-анатомічних даних та мікроскопічних досліджень уражених ділянок кишечника. Звертають увагу на сезонність прояву захворювання та вік риби. Для мікроскопічного дослідження в лабораторних умовах патологічний матеріал необхідно відбирати від свіжих і щойно загиблих і хворих риб. Гістологічну обробку відібраного матеріалу, фіксованого в 10%- ному розчині нейтрального формаліну або рідині Буєна проводять згідно загальноприйнятих методик. За даними В. А. Муселіус (1969) виявлення в полі зору мікроскопу при збільшенні х400 до 40 ооцист, видимих клінічних ознак захворювання не спостерігають.

Заходи боротьби і профілактики здійснюють згідно „Тимчасової настанови з боротьби з кокцидіозним ентеритом коропа в ставкових господарствах”. В якості лікувального препарату використовують фуразолідон. Препарат змішують з кормом із розрахунку 300мг на 1000 цьоголіток або річників. Лікувальне згодовування проводять 3 дні підряд, при необхідності курс лікування повторюють з інтервалом в 2-3 дні. Застосовують також осарсол в розчині питної соди. Розчин готують із розрахунку 0,03-0,04 г питної соди і 0,01 г осарсола на 1 см3 води. Розчин додають до корму протягом 10 днів. В неблагополучних щодо кокцидіозу ставкових господарствах з метою профілактики застосовують загальні ветеринарно-санітарні і зоогігієнічні заходи, основними з яких є: систематичне просушування і проморожування ложа ставів після спуску води для знищення ооцист кокцидій. Мокрі місця і не спускні ями обробляють за допомогою хлорного вапна (500 кг/га), які згубно діють на ооцисти. Необхідно слідкувати, щоб в стави не попадали смітні види риб, які можуть бути резервуаром збереження збудника. Велике значення в профілактиці належить повноцінній годівлі риби.