ХЛОРОМІКСОЗ (ЖОВТЯНКА) ФОРЕЛІ

Хлороміксоз - протозойне захворювання жовчного й сечового міхура, жовчних шляхів і сечоводів струмкової й райдужної форелі, яке протікає у гострій та хронічній формах.

Захворювання зареєстровано в 1940 р. у Ленінградській області Росії. Викликає масову загибель виробників форелі. Хлоpoміксоз товстолобиків, білого амура й коропа також діагностували в 1973-1974 рр. (Г.І. Сапожников і ін.)

Етіологія. Збудник - Chloromyxum truttae Lеger (1906). Вегетативні стадії представлені довгастими амебоідами неправильної форми із широкими тупими псевдоподіями розміром 25-40 мкм. Ектоплазма прозора, ендоплазма грубозерниста, містить велику кількість лунок. В амебоцитах утворюється від 1 до 8 спор. Спори сферичні з добре вираженими паралельними ребрами на поверхні. Шов хвилястий. Діаметр спор 8-9 мкм. Чотири полярні капсули, дві з них крупніші.

Епізоотологічні дані. До захворювання сприйнятливі плідники форелі у переднерестовий і нерестовий періоди, тобто пізньої осені та взимку. Форель молодшого віку не хворіє, проте може бути паразитоносієм. Хвороба часто закінчується загибеллю риб. Зараження відбувається при заковтуванні спор із водою.

Клінічні ознаки й перебіг хвороби. При гострому перебігу захворювання порушується діяльність травної системи, розвивається хронічне запалення й пронос. Риба втрачає апетит, худне, перестає поїдати корм. Плавці й світлі частини тіла набувають жовтого забарвлення. Випорожнення жовто-білого кольору. У невеликій кількості паразити, захворювання не викликають.

Патологоанатомічні зміни. Стінки кишечнику запалені. Печінка знебарвлена, сіра, жовчний міхур сильно роздутий. Жовч жовтувато - червоного кольору. У порожнині тіла, плавальному міхурі - скупчення мутнувато-рожевої рідини.

Діагноз і диференціальний діагноз ставлять за клінічними ознаками, результатами патологоанатомічного розтину й мікроскопічного дослідження вмісту жовчного й сечового міхурів. Для цього жовчний і сечовий міхур витягають, і поміщають на годинникове скло, або в лабораторну сільничку. Розрізують стінку міхура, збирають його вміст, що вилився, і мікроскопують спочатку на малому, потім на великому збільшенні (7X40). Реєстрація великої кількості амебоїдів і спор паразита підтверджує початковий діагноз.

Заходи боротьби й профілактика. Добрий терапевтичний ефект дає суміш фуразолідона й метиленової сині в співвідношенні 1 і 0,5 г на 1 кг корму.

Для оздоровлення неблагополучного щодо хлороміксозу господарства рекомендують проводити вибраковування хворих риб, спуск води і дезінфекцію ложа ставків негашеним, і хлорним вапном згідно існуючих нормативів, їх літування. Ці заходи сприяють загибелі спор паразита. Необхідним є також роздільне вирощування форелі різних вікових груп.