МІКСОЗОМОЗ (ВЕРТЯЧКА) ФОРЕЛІ

Міксозомоз - одне з найнебезпечніших протозойних захворювань молоді форелі, що вражає хрящову тканину внутрішнього вуха, черепа, хребта, плавців, а також порушує функції центральної нервової системи.

У Радянському Союзі захворювання вперше було зареєстровано в 1952 р. у Ленінградській області, пізніше у водоймах Кольського на півострова, Сахаліну, Камчатки, Закавказзя.

Етіологія. Збудник міксозомоза - слизовий споровик Myxosoma cerebralis. Вегетативні стадії у вигляді різних розмірів амебоідів із псевдоподіями за допомогою яких збудник проникає у хрящову тканину. Спори дрібні, шовковицеподібні з добре розвиненим шовний валиком. Полярні капсули грушоподібні, довжиною 2,5 - 3 і діаметром 1,5 - 2 мкм. Діаметр спор 6 - 10 мкм. Спори не мають йодофільної вакуолі.

У початковій стадії утворення спор вони зі зруйнованих хрящів попадають у лімфатичні, або кровоносні судини й розносяться по організму риби. Їх можна виявити в печінці, мозку, просвіті кишечнику. У незначній кількості спори можуть виводитися у воду з організму живої риби, але частіше після її загибелі. Спори міксозом відрізняються високою стійкістю до висушування, і проморожування й можуть зберігатися в ґрунті ложа ставка впродовж багатьох років.

Епізоотологічні дані.Міксозомозом хворіють частіше райдужна й струмкова форелі. До захворювання сприйнятливі тільки мальки й цьоголітки, тому що міксозоми паразитують переважно в хрящовій тканині. Резервуаром інвазії є хворі, перехворілі й загиблі від міксозомоза риби, а також ложе ставків, де може накопичуватись велика кількість спор після розкладання трупів загиблих риб. Ензоотії міксозомоза спостерігають в теплу пору року на початку й у середині літа, коли молодь форелі переходить на зовнішнє харчування, набувають максимального розвитку в червні-липні, що супроводжується масовою загибеллю риби. До осені спалах захворювання гасне в зв'язку зі змінами у кістяку риби, тобто з його окостенінням.

Патогенез. Міксозоми спричиняють механічний вплив на хрящову тканину риби, виділяючи під час свого розвитку речовини здатні розчиняти хрящову тканину. Потрапляючи в напівкружні канали, амебоїди руйнують орган рівноваги, що приводить до порушення координації рухів, поселяючись на хребті, викликають його викривлення, пошкодження симпатичнихо нервів й пов’ язане із цим почорніння хвостового відділу.

Клінічні ознаки й перебіг хвороби. Клінічні ознаки з'являються через 1,5-2 міс після зараження міксозомами. У перебігу хвороби розрізняють дві стадії: гостру й хронічну.

У гострий період розвитку хвороби відбувається посилене руйнування хряща (амебоїдна стадія). Мальки починають швидко кружлятися, опускаються на дно, якийсь час лежать на боці, а потім знову роблять кругові рухи. У результаті відкладання чорного пігменту в тканинах відзначається різке потемніння задньої частини тіла. Хребет скривлений, в окремих особин спостерігається недорозвинення зябрових кришок, руйнування плавців, мопсоподібна голова. Риби масово гинуть.

При хронічному перебігу хвороби (спороутворення) усі клінічні ознаки стерті й при відсутності сильних ушкоджень риба виглядає здоровою. Риби, що вижили залишаються джерелом інвазії.

Патологоанатомічні зміни. При розтині трупів риб, що загинули від міксозомоза, спостерігаються руйнування хрящової тканини, частіше черепа, слухової капсули, відростків хребців, променів плавців. Навколо ушкоджених ділянок утворюються вузлики твердої консистенції. Видимих змін зі сторони внутрішніх органів не спостерігається.

Діагноз і диференційний діагноз ставлять комплексно на основі даних епізоотологічних і клінічних ознак. Для уточнення діагнозу необхідно провести мікроскопічне дослідження хрящової тканини під великим збільшенням мікроскопа. Спори міксозоми не мають йодофільної вакуолі. Визначити це можна в такий спосіб. На предметне скло в краплю води поміщають трохи спор паразита, накривають покривним склом і з однієї сторони скла наносять краплю йоду. Якщо це спори міксозоми, плазма забарвлюється в жовтий колір.

Заходи боротьби й профілактика. Для лікування хворої форелі застосовують миш’яковистий препарат - осарсол, що попередньо розчиняють у содовому розчині. На 1 мл води беруть 0,01 г осарсола й 0,04 г соди. Застосовують разом із кормом кількома курсами: три дні підряд по 0,01 г на 1 кг маси риби, наступні три дні по 0,02 г. Через тиждень лікувальну годівлю повторюють, і так продовжують 3-4 міс до повного окостеніння кістяка. У форелевих господарствах Італії для цієї мети використають стоварсол.

Г. Бокучаєва (1977) вказує на позитивні результати згодовування форелі тривітаміну, 1 мл якого містить вітаміну А - 15000 ІО, вітаміну D3 - 20 000 ІО й вітаміну Е- 10 мг. Препарат задають до нересту плідникам форелі у вигляді 10 %-ної добавки до корму.

У випадку виявлення захворювання на неблагополучне щодо міксозомозу господарство накладається карантин. Для обмеження поширення збудника молодь форелі ізолюють від риб старшого віку. Личинок форелі доцільно вирощувати на джерельній воді, що не містить спор міксозоми. Продовж року двічі, весною й улітку, проводять профілактичну дезинвазію ставків негашеним вапном 7 т/га, хлорним вапном 3 т/га й ціаністим кальцієм 5 - 10 т/га. Останній препарат, у зв'язку з його токсичністю, використовують, дотримуючись запобіжних заходів. Препарат розсіюють по ложу спущеного ставка, і залишають на місяць. При такій обробці ставка різко підвищується рН води, що негативно позначається на рибі. Із цієї причини ставок можна зариблювати при досягненні рН до 7,2-7.5.