ГОФЕРЕЛЬОЗ

Гоферельоз коропів і карасів - протозойне захворювання коропів, сазанів, золотого й срібного карася, що вражає сечовидільну систему.

Воно реєструється в окремих господарствах Росії, Латвії, республіках Середньої Азії та на Україні. При сильних інвазіях хвороба викликає значну загибель риби.

Етіологія. Збудниками гоферельозу є слизові споровики з роду Hoferellus; H. cyprini, H. сarasii, H shulmani.

Вегетативні стадії Н. cyprini мають вигляд округлих або овальних aмебоїдів, без псевдоподій. Діаметр молодих особин 20-30 мкм. Спори пірамідальної форми з короткими відростками з боків заднього кінця стулки й поперечною смугастістю. Полярні капсули грушоподібні. Довжина спор 10 -12, ширина 8 мкм.

Амебоїдні стадії паразитують в епітелії сечових канальців, процес спороутворення відбувається в їхньому просвіті. Найчастіше паразитує на коропах.

Вегетативні стадії Н. schulmani невідомі. Спори довгі, сплющені й напрямку перпендикулярному шву. Бічні відростки майже не виражені. Довжина спор 8-10, ширина 7- 8 мкм.

Вегетативні стадії H. сarasii також невідомі. Спори на задньому кінці несуть близько 20 тонких хвостових ниток. Довжина спор до 12, ширина 6 - 6,5 мкм.

Н. carassii і Н. schulmani паразитують у сечових канальцах карасів.

Епізоотологічні дані нечисленні. За наявними відомостями найбільш сприйнятлива до захворювання молодь коропа i карасів, яка при сильній інвазії споровиками гине. Процес спороутворення паразитів відбувається восени й узимку й саме в цей період спостерігають масову загибель риб. У літній період збудник паразитує в епітелії сечових канальців. При заковтуванні спор, що виділяються у воду через видільну систему, риби заражаються гоферельозом.

Патогенез. Гоферелюси викликають структурні зміни у стінках сечових канальців, які приводять до запалення нирок і порушення їхньої діяльності.

Клінічні ознаки й перебіг хвороби. При слабкій інвазії клінічні ознаки відсутні. При скупченні великої кількості слизових споровиків спостерігається важкий перебіг хвороби. Хворі риби в'яло плавають і в зимовий час підходять до ополонок. Порушення водообміну викликає скуйовдження луски, витрішкуватість, водянку порожнини тіла.

Патологоанатомічні зміни. Нирки збільшені, помітні крапкові крововиливи. На розтині нирки бурувато-червоного кольору. Паренхіма нирок в'яла, слизова оболонка сечового міхура бліда, стінки сечових канальців гіперемовані, їх просвіт закупорений паразитами.

Діагноз і диференціальний діагноз. Діагноз ставлять при виявленні в нирках великої кількості спор збудника. Невеликі шматочки тканини нирок компресують і досліджують спочатку під лупою, потім на малому й великому збільшенні мікроскопа. Виявлення великої кількості спор гоферелюсів дозволяє поставити остаточний діагноз.

Заходи боротьби й профілактика. Спеціальне лікування не розроблене. Проводяться заходи, загальні для профілактики всіх міксоспоридіозів.