ХВОРОБИ, ЩО ВИКЛИКАЮТЬСЯ ДЖГУТИКОНОСЦЯМИ

До класу джгутиконосців відносяться найпростіші, які пересуваються за допомогою одного або декількох джгутиків. На відміну від саркодових більшість джгутикових мають більш-менш постійну форму тіла, завдяки наявності щільної, еластичної пелікули. Розмножуються ці найпростіші поздовжнім поділом або шизогонією, рідше статевим шляхом. Багато видів джгутиконосців завдають великої шкоди рибному господарству.

5.ІХТІОБОДОЗ (КОСТІОЗ)

Іхтіободоз (костіоз) - протозойне захворювання з гострим перебігом, що протікає з добре вираженою сезонністю і супроводжується ураженням шкірного покриву, зябер, плавців коропа, карася, лина, форелі, товстолобика.

Захворювання реєструють в ставкових господарствах України, Північного Кавказу, центральних областей Росії. Іхтіободоз спричиняє великий економічний збиток, тому що у господарстві нерідко приймає форму ензоотії, яка повторюється періодично і супроводжується масовою загибеллю молоді риб.

Етіологія. Збудник - Ichihyoboda necatrix (Henneguy, 1884), порівняно дрібний паразит, ниркоподібної форми при огляді із черевної сторони й клиноподібний збоку. Довжина 5-20 і ширина 2,5­10 мкм. У центральній частині протоплазми розташовуються ядро, дві скорочувальні вакуолі й харчові включення. На черевній стороні перебуває поздовжній спіральний жолобок, що переходить у ротовий отвір. Іхтіобода має чотири джгутики неоднакової довжини. Два коротких, що прилягають щільно до жолобка та два довгих за допомогою яких паразит плаває. Розмножується поздовжнім поділом.

Епізоотологічні дані. Іхтіободоз — вікове й сезонне захворювання ставкових риб. Найбільш сприйнятливими до іхтіободозу є мальки до двомісячного віку. Риби старших вікових груп не хворіють, проте є паразитоносіями. Оптимальною температурою для розмноження іхтіобод є 25—28 °С за даними Е.М. Ляймана (1963) і +15-20°С за А.К. Щербиною (1973). Масове захворювання мальків спостерігається навесні й улітку, до осені поступово загасає. У зимовий період риби не хворіють, тому що низькі температури негативно впливають на розвиток іхтіобод.

Іхтіободоз може спостерігатись в річників коропа в зимувальних ставках, які розташовуються на торф'яних кар'єрах. Вода в цих ставках має кислу реакцію, що є сприятливою умовою для розвитку паразита.

У нерестових ставках, у зв'язку з високою щільністю поголів'я мальків, недостатньою кількістю корму, хвороба розвивається дуже швидко. Уже через 5-15 днів після викльову мальків з ікри серед них з'являються перші хворі екземпляри, число яких швидко зростає. Якщо не будуть проведені радикальні заходи це зрештою, може привести до загибелі всіх мальків. Повноцінне харчування і внаслідок цього швидкий ріст мальків зменшують інтенсивність зараження риб іхтіободозом.

Безконтрольні перевезення, перенесення рибоїдними птахами трупів риб, що загинули від іхтіободоза з однієї водойми в іншу, смітні риби, що проникають у господарство все це служить джерелом захворювання риб іхтіободозом.

Патогенез вивчений недостатньо. Паразит спричиняє механічний вплив на організм риби, викликаючи пошкодження й руйнування епітеліальних клітин.

Клінічні ознаки й перебіг хвороби. На шкірі риб у місцях скупчення паразитів з'являються тьмяні плями. Поступово поверхня тіла, зябра, плавці покриваються слизистим блакитно-сірим нальотом. Часто спостерігають руйнування плавців в результаті відмирання тканини між променями. У погано вгодованих мальків голова видається непропорційно великою. У риби порушується дихання, вони скупчуються на притоці води. захоплюють повітря, перестають харчуватися, худнуть і швидко гинуть.

Діагноз і диференціальний діагноз. Діагноз ставлять на основі клінічних ознак (поява в нерестових або вирощувальних ставках схудлих мальків із голубоватим нальотом на плавцях), епізоотологічних данних (сезонність, вік риби) і мікроскопічних досліджень.

Диференціюють іхтіободоз від гіродактильозу, хілодонельозу, триходініозу. З кожного ставка мікроскопічному дослідженню піддають не менше 15 риб, а клінічному огляду не менше 100. Якщо в слизі, взятому зі шкіри та зябер, при перегляді під збільшенні мікроскопа 7X40 у полі зору буде виявлено 10 і більше екземплярів іхтіободо, то це є підставою постановки діагнозу на костіоз.

Імунітет. У коропів із віком підсилюється паразитарний імунітет до іхтіободозу. ^.М. Ляйман (1963) вважає його віковим імунітетом. В.

Таволга й Р. Пігреллі (1947) експериментально встановили, що в деяких риб існує вроджений (видовий) імунітет до іхтіободозу. Механізм імунітету не вивчений.

Заходи боротьби й профілактики здійснюють згідно «Інструкції про заходи щодо боротьби з іхтіободозом риб у ставкових господарствах». Для лікування хворих мальків використовують 1-2%- ні водні розчини кухонної солі при експозиції 15-20 хв. У господарствах західних областей України успішно застосовують вапнування «по воді» із розрахунку 150-250 кг/га негашеного вапна.

В.Д. Ящук (1977) повідомляє про позитивні результати лікування молоді форелі на Вінницькому рибокомбінаті безпосередньо в садкових лотках малахітовим зеленим в концентрації 0,1 мг/л. Перед внесенням малахітовий зелений розводили в гарячій воді в співвідношенні 1:200-1:400. Потім розчин розбавляють холодною артезіанською водою й розхлюпують «по воді» у кожному лотку. Після рівномірного розподілу розчину по всьому лотку водообмін припиняють. Тривалість обробки в одному лотку - 21 год. Після закінчення обробки проточність у лотку відновлюють.

У США для лікування риб, хворих іхтібодозом, застосовують розчини формальдегіду в розведенні 1:4000 протягом години. У Чехії для лікування великої риби використовують розчин хінінової солі в розведенні 1:5000 (1 м на 5 л води), розчин трипофлавіну 1:100 000 (1 г на 100 л води). Для звільнення цьоголіток і річників коропа від збудників іхтіободоза іхтіопатологи рекомендують застосовувати також короткочасні комбіновані ванни в 1 м3 води яких містяться наступні лікувальні препарати: кухонної солі — 1 кг, питної соди—1 кг, марганцевокислого калію - 10 г, хлорного вапна, що містить 22— 24 % активного хлору — 10 г. Експозиція від 30 хв до 1 години. Обробку риб проводять у транспортній тapі, а також у невеликих ставках, прямоточних бетонованих басейнах, якщо можлива заміна лікувального розчину свіжою водою. Найбільш сприятливою температурою є 5—7°С.

А.І. Канаєв (1973) вказує на позитивний ефект при використанні лікувальних ванн цього ж складу, але при меншій концентрації компонентів, що входять у її склад у боротьбі з іхтіободозом в одному з рибгоспів Московської області. Препарати беруть в такому співвідношенні: на 1 м3 води - кухонної солі 0,5 кг; питної соди 0,5 кг; марганцевокислого калію 5 г; хлорного вапна 5 г.

Задовільні результати дають формальдегідові ванни водного розчину мідного купоросу в двох концентраціях. Для риб старшого віку використовують 1 мл 40%-ного формаліну й розчиняють його в 1 л ставкової води, одержують розчин у розведенні 1:1000. Експозиція 15 хв. Для цьоголіток і річників застосовують 0,2, або 0,5 мл 40 %- ного розчину формаліну й розчиняють його в 1 л ставкової води, одержують розведення 1:500 і 1:2000. Експозиція 30-45 хв.

Застосовують також ванни з водного розчину міді сульфату, метиленової сині й хлорамінові ванни.

Ванни з водного розчину міді сульфату готують у такий спосіб: беруть 1 г мідного купоросу, розчиняють його в 10 л чистої ставкової води, і одержують розчин у співвідношенні 1:10 000. Тривалість обробки 10- 30 хв.

Застосовують також ванни з метиленової сині для чого беруть 200 мг метиленової сині, розчиняють її в 1 л ставкової води, одержують розчин у співвідношенні 1:5000. Тривалість обробки риби у такій ванні при температурі води до 10оС становить 7 діб. Обробку проводять безпосередньо й ставках або бетонованих садках.

Для приготування хлорамінових ванн беруть 1 г хлораміну на 15 л води, отримуючи розведення 1:15 000 або 1 г препарату на 100 л води, розведення 1:100 000. Тривалість обробки у першому випадку 2 -4 години, у другому - від 17 годин до декількох днів.

Для профілактичної обробки плідників коропа перед посадкою на нерест пропускають трикратно через лікувальні ванни з 5 %-ного розчину повареної солі з експозицією 5 хв. з інтервалами в 5-6 діб. Для оздоровлення господарства від костіозу необхідно застосовувати ряд заходів ветеринарно-санітарного й рибоводного характеру. У першу чергу, забезпечити мальків у нерестових і вирощувальних ставках достатньою кількістю корму. Нерестові ставки піддають ретельній дезинвазії за допомогою негашеного (25 ц/га) і хлорного (5 ц/га) вапна до їхнього заливання водою й посадки плідників на нерест.

Важливим заходом профілактики є знезараження води, яка надходить у рибоводні ставки. Особливо це важливо для нерестових і зимувальних ставів. Знезаражування проводять додаванням до води хімічних речовин, або дією на неї ультрафіолетових променів (УФП). У рибоводній практиці в інкубаційних цехах рибоводних заводів УФП застосовуються для стерилізації невеликої кількості води. Однак сучасні бактерицидні машини можуть знезаразити велику кількість ставкової води.

Необхідно також проводити дезінфекцію й дезинвазію ставків, знарядь лову й інвентарю за загальноприйнятими нормами. Для повної ліквідації іхтіободоза застосовують метод літування всіх ставків, як один із заходів у загальній системі оздоровлення.