Юридична доктрина

Юридична доктрина– це науково оформлені концептуальні ідеї, направлені на удосконалення правового регулювання. У системі національного права України і деяких інших країн юридична доктрина використовується при розробці нових законів. У системі міжнародного права юридична доктрина використовується як самостійне, хоча й допоміжне, джерело.

Специфіка цього джерела полягає в тому, що воно не є результатом нормотворчої діяльності органів держави або певних соціальних спільнот, вираженим в нормативно-правових актах, договорах, судових рішеннях і звичаях.

Ознаки юридичної доктрини як джерела права:

1) соціальна значущість. Джерелом права є не будь-яка концепція, а тільки така, яка є теоретико-прикладною розробкою актуальної для суспільства юридичної проблеми. Наприклад, теорія розподілу властей, розроблена Дж.Локком і Ш.Л.Монтеск’є, була затребувана практикою перевлаштування держави в епоху ранньобуржуазних революцій;

2) наукова обґрунтованість. Джерелом права може бути тільки логічно викладена, аргументована наукова теорія, яка підтверджена практикою;

3) авторитетність. Необхідно, що доктрина була запропонована висококваліфікованим ученим відповідній доктрині спеціалізації. Наприклад, в міжнародному праві існує доктрина Кальво про неприпустимість збройного втручання з боку якої-небудь держави у внутрішні справи іншої держави з метою стягування з останньої боргів. Автор вказаної доктрини був відомим аргентинським юристом і дипломатом;

4) практичне значення. Юридична доктрина є джерелом права тільки тоді, коли її можна використовувати для розвитку та/або удосконалення законодавства, впорядкування суспільних відносин, не врегульованих правом. Загальновідомою є роль доктрини природного права для формування інституту прав людини і громадянина. Проте й у правозастосовчій діяльності непоодинокими є звернення до доктрини. Наприклад, в судах загального права Англії допускаються посилання на такі авторитетні видання, як книга Г.Бректона «Про закони та звичаї Англії». У нашій країні для вироблення рішення правозастосовувачи часто звертаються до доктринальних положень, систематизованих в науково-практичних коментарях до різних нормативно–правових актів.

За наявності в доктринальних розробках вказаних ознак їх можна віднести до юридичної доктрини як джерелу права. Але при цьому слід враховувати, що в сучасних умовах юридична доктрина є неформальним джерелом, джерелом права в ідеальному сенсі слова.

Розділ 15. Нормативно-правовий акт - основна форма права сучасних держав