Методи наукових досліджень

Загальнонаукові методи:діалектичний, аналізу і синтезу, індукції й дедукції, аналогії, моделювання, конкретизації та ін.

Спеціальні агрономічні дослідження: лабораторний, вегетаційний, лізиметричний, польовий та виробничий. Серед названих методів головним є польовий.

Польовий сільськогосподарський дослід– дослідження, що виконується в польових умовах на спеціально виділеній площі. Метою якого є встановлення відмінностей між варіантами, кількісної оцінки дії факторів життя, умов чи прийомів вирощування на врожай та його якість.

Методичні вимоги до польового досліду полягають у дотриманні принципів типовості, єдиної відмінності та доцільності, проведенні досліду на спеціально виділеній і вирівняній за родючістю ділянці, вірогідності досліду за суттю і точністю.

Види польових дослідів:за змістом – агротехнічні та з сортовипробування; за кількістю факторів – однофакторні та багатофакторні; за строком виконання – короткострокові, тривалі, довгострокові; за охопленням території – місцеві та географічні.

Планування польового досліду охоплює такі етапи: вибір теми, визначення завдань і об’єкта досліджень, вивчення та критичний аналіз історії і сучасного стану питання, що досліджується; створення робочої гіпотези, складання програми і методики досліджень.

Вимоги до земельної ділянки, що планується під дослід: типовість за ґрунтовим покриттям (репрезентативність), однорідність за родючістю ґрунту й рельєфом.

Вивчення дослідної ділянкиполягає в проведенні посівів, що вирівнюють родючість ґрунту і розвідують його строкатість шляхом дробових обліків урожаю, що є підставою для встановлення кількості повторювань, розміру і форми ділянок.

Методика польового досліду– сукупність таких складових елементів: число варіантів (схема досліду); площа, форма та напрямок ділянок; повторність та повторювання; система розміщення ділянок, повторювань і варіантів на території; метод обліку врожаю й організація досліду в часі.

Дослідний варіант –це рослина (чи сорт), яку вивчають умови вирощування, елемент технології або їх поєднання. Один або декілька варіантів, з якими порівнюють дослідні варіанти, називають контролем, або стандартом. Сукупність дослідних і контрольних варіантів, що об’єднані загальною ідеєю, складає схему досліду.

Повторність досліду на території визначається наявністю на площі однойменних ділянок кожного варіанта, повторність у часі – проведення досліду протягом кількох років або одержання декількох урожаїв протягом року.

Повторювання– це частина площі досліду, що містить усі варіанти схеми досліду.

Методи розміщення варіантів у польовому досліді: стандартні (ямб, дактиль, стандарт (через три ділянки), парний, шаховий); систематичні (послідовне розміщення варіантів в один, два і більше ярусів); рендомізовані (рендомізованих блоків, латинського квадрата і латинського прямокутника, решітки, розщеплених ділянок, повної рендомізації).

1.1. Основні символи, що використовуються в методиці

Х – значення ознаки, що варіює;

– вибіркова середня, середня арифметична;

s² – вибіркова дисперсія, середній квадрат;

s – вибіркове стандартне відхилення, середнє квадратичне відхилення;

V – коефіцієнт варіації, мінливості;

– похибка вибіркової середньої;

– відносна похибка вибіркової середньої (точність досліду);

d – різниця між вибірковими середніми;

s_d –- похибка різниці між вибірковими середніми;

l – кількість варіантів;

n – повторність, об’єм вибірки;

N – загальна кількість спостережень;

S – сума;

¸ – знак довірчого інтервалу;

С – коригуючий фактор (поправка);

С_y, C_p, C_z – cуми квадратів відхилень для певних джерел варіювання;

n – ступінь волі;

Р – імовірність;

Р₁ – рівень значущості;

t_ф – фактичний критерій Ст’юдента;

t₀₁, t₀₅ – теоретичний критерій Ст’юдента на 1 або 5 %-му рівнях значущості;

F_ф – фактичний критерій Фішера;

р₀₁, р₀₅ – процентний критерій Фішера на 1 і 5 %-му рівнях значущості;

НІР₀₁, НІР₀₅ – найменша істотна різниця на 1 і 5 %-му рівнях значущості;

r – коефіцієнт лінійної кореляції;