Дослідна ділянка

Як уже зазначалося, площа дослідних ділянок складається з облікової і захисної, що оточує облікову ділянку. Розміри ділянок - це, як правило, площі облікових частин, тобто без захисних смуг.

Розмір ділянок залежить від виду досліду, теми до­сліджень, дослідної культури, рівня механізації, форми ділянки, кількості повторності варіантів і повторювань у досліді, роз­міру площі досліду, варіювання родючості ґрунту тощо. У мікродослідах площа ділянок може бути меншою за 1 м², у дрібно-ділянкових вона становить 1-10 м². Лабораторно-польові досліди проводять на ділянках площею 10-50 м², польові - від 50 до 200 м².

На розмір ділянки певною мірою впливає об’єкт до­сліджень. При вивченні добрив, норм і способів сівби, площ живлення, догляду за рослинами тощо розмір дослідних ділянок може бути в межах до 100 м², а при дослідженні глибини і способів обробітку ґрунту, зокрема із застосуванням потужних машин і знарядь, треба застосовувати ділянки площею, більшою у декілька разів.

Розмір ділянки залежить також і від досліджуваної культури. Чим менша площа живлення рослин, а отже, чим більше рослин на одиниці земельної площі, тим мен­шою може бути площа дослідної ділянки. Так, особливості зер­нових колосових, круп'яних, зернобобових, багаторіч­них і однорічних трав, льону та культур, подібних ним за площею, живлення можна досліджувати на ділянках площею 20-30 м². У дослідах із соняшником, кукурудзою, картоплею та іншими просапними культурами площі дослідних ділянок становлять 75-150 м², хоча в останні роки спостерігається тенденція до її зменшення. Так, для цукрових буряків оптимальною обліковою площею в селекційних посівах України є 13,5 м²(10·1,35м), а Європи - навіть 10 м².

Загальний розмір ділянки визначає її форма. За видовженої форми ділянки зі співвідношенням 50·2 м, тобто облікової площі 100 м², і ширині захисних смуг 1м останні займають 50+50+4+4 =108 м² і за­гальний розмір ділянки становить 208 м²; за квадратної форми облікової ділянки з параметрами 10·10 м на захисні смуги припадає 20+24 = 44 м², а загальна площа ділянки становитиме 144 м², тобто буде на 64 м² меншою.

На відміну від коротких, видовжені ділянки дозволяють краще враховувати зміну родючості ґрунту, зменшити варіювання врожаю і таким чином підвищити точність досліду. Оскільки велика кількість варіантів у досліді збільшує загальну площу під дослідом, то доцільно зменшити площу дослідної ділянки; зменшення земельної площі під дослідом знівелює варіювання родючість ґрунту і підви­щить точність досліду. Проте при зменшенні площі ділян­ки треба забезпечити оптимальну повторність у досліді.

Суттєве значення має і ширина облікової частини дослідної ділянки, що певною мірою пов'язано із шириною ґрунто­обробних, посівних та збиральних знарядь і машин. Щоб максимально механізувати сільськогосподар­ські роботи, для лабораторно-польових і польових дослідів у наукових установах використовують малогабаритну техніку. Якщо у досліді не вивчаються особливості сівби, тобто застосовується однаковий спосіб сівби на всій площі досліду, то робочому захвату сівалки можна не приділяти особливої уваги. У цьому випадку ширина облікової частини ділянки визначається відповідно до захвату збиральних агрегатів.

Вивчаючи питання захисту рослин, зокрема обприскування посівів, застосовують обприскувач ОПШ-15 із захватом 10,5 м (для ділянок з меншою шириною штангу можна зменшити до бажаних розмірів). Для внесення пестицидів на поверхню ґрунту можна користуватися обприскувачем ПОМ-630 із захватом від 2,8 м до 16,2 м, регулюючи ширину захвату залежно від ширини дослідної ділянки.

У дослідах механізованого збирання цукрових буря­ків ширина ділянки визначається захватом комбайнів КС-6, РКС-6, які збирають шість рядків із шириною міжрядь 45 см. Отже, ширина облікової частини становитиме 0,45 х 6 = 2,7 м.

Довжина дослідної ділянки має бути у кілька разів більшою за її ширину, тому що, як вже зазначалося, точність досліду за видовжених ділянок завжди суттєво вища, ніж на коротких.

Щоб запобігти впливу рослин сусідніх ділянок, роблять бічні й кінцеві захисні смуги. Їх ширина залежить від впливу того чи іншого елемента технології, культури або навіть сорту, тому в окремих дослідах вона відповідно різна, але однакова в межах одного досліду. Максимальна ширина захисної смуги розраховується на найбільш сильнодіючий фактор (варіант) досліду. Найбільш сильно на ріст рослин впливають добрива, зрошення, обробіток ґрунту. Залежно від дії цих факторів і визначають ширину бічних захисних смуг.

У дослідах, де вивчають дію добрив, ширина бічних захисних смуг залежить від техніки внесення добрив. За умов ручного роз­сіювання захисні смуги мають ширину не менше 1,0 м, при внесенні сівалкою - 0,5 м, а при заорюванні органічних добрив, які можуть переміщуватися плугом на сусідні ділянки, - не менше 1,5 м.

Щоб запобігти горизонтальному переміщенню води у ґрунті або перенесенню її у повітрі при дощуванні, у до-слідах зі зрошенням ширину захисних смуг збільшують до 2-3 м. Широкими треба робити бічні захисні смуги у дослідах з обприскуванням посівів пестицидами. Практика свідчить, що при обприскуванні посівів у без­вітряну погоду оптимальна ширина захисних смуг становить 2 м.

У дослідах з обробітком ґрунту ширина захисної смуги дорівнює захвату одного-двох корпусів плуга або іншого знаряддя. Якщо ґрунт обробляють уздовж ділянок, такі самі смуги залишають і для інших знарядь, що використо­вують у досліді.

При вивченні норм висіву насіння і способів сівби цукрових буряків як захисних смуг використовують певну кіль­кість рядків; для злакових культур, які висівають із звичайною шириною міжрядь, відводять два-три, а при вузькорядній сівбі - три-чотири рядки.

Якщо досліджують сорти, то виділяють тільки кінцеві захисні смуги. Кінцеві (поперечні) захисні смуги мають бути такими, щоб у разі необхідності на них можна було розвертати машини й знаряддя, а також провести деякі дослідження. Саме тому їх називають ще лабораторними смугами.

Якщо сівбу проводять упоперек ділянок, від облікової частини ділянки кінцеві смуги можна відокремлювати розширеними міжряддями. При сівбі вздовж ділянок кінцеві смуги відокремлюють прямолінійною доріжкою шириною 25-30 см, яку створюють сапою після появи сходів і поновлюють під час її заростання. Довжиною облікової частини дослідної ділянки є відстань між серединами двох таких доріжок, а шириною — відстань між серединами крайніх міжрядь. Мінімальна ширина кінцевих смуг у більшості дослідів становить 2 м.

Якщо ділянка має велику ширину (3-4 м при сортовивченні або 5-10 м в агротехнічних дослідах), досліди можна закладати без захисних смуг. При квад­ратній формі ділянки і порівняно великій її площі (100 м² і більше) або коли дослід закладають методом латинського квадрата, можна також не створювати захисних смуг.

Без захисних смуг можна проводити досліди на малих за розміром ділянках, якщо метою дослідження є вивчен­ня нових добрив, препаратів захисту сільськогоспо­дарських культур. Для розмежування варіантів і виконан­ня робіт у таких дослідах залишають доріжки шириною 30 см. Захисні смуги не лише запобігають взаємовпливу на рослини різних технологічних заходів та сортів на сусідніх ділянках, а й захищають дослідні ділянки від потрави худобою та інших пошкоджень. Біля доріг ці смуги треба робити значно ширшими до 5-10 м і навіть більшими.