Вірусний гепатит G

Викликається РНК-вірусом з родини Flaviviridae (HGV/GBV-C), відкритий в 1995 році.

Передається парентеральним шляхом, після трансфузій (найвищий ризик зафіксовано у ін’єкційних наркоманів – 15-70%). Схожий на вірусний гепатит С (HCV-подібний гепатит). HGV виявляється у 10-20% хворих хронічними гепатитами. Частота носійства в популяції біля 1,7%. Вірус реплікується в печінці і в мононуклеарах. Виділяється з слиною.

Інкубаційний період не встановлено.

Клінічна картина. Перебіг звичайно м’який, рівень трансаміназ підвищується помірно. Можуть бути холестатичні форми із значним зростанням активності ЛФ і гама-глутамілтранспептидази. Позапечінкові прояви спостерігаються рідко.

При розвитку фулмінантного гепатиту симптоматика зростає повільно, протягом 3-7 тижнів.

Серологічна діагностика. Діагноз підтверджується виявленням HGV RNA в ПЦР в сироватці крові. Серологічні методики, основані на виявленні анти-HGV, поки що не розроблені.

Перебіг і прогноз. Частота циклічних форм, а також ризик розвитку гострої печінкової недостатності не встановлені. Інфекція часто набуває хронічний перебіг, особливо у пацієнтів з фоновою патологією печінки. Проблема самостійності нозології гепатиту G ще потребує доказів.