МІЖНАРОДНІ ІНСТРУКТИВНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ПРО ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ ТА ЇЇ ПОРУШЕННЯ

3.1. НАЙБІЛЬШ ВАЖЛИВІ МІЖНАРОДНІ ДОКУМЕНТИ

ПРО ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ

Організація Об’єднаних Націй у таких документах, як «Декларація прав людини», «Декларація прав інвалідів», «Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів» зрівняла права здорової людини та інваліда. В цих документах всесвітня спільнота висловила бажання максимально інтегрувати неповнофункціональних осіб у суспільство та включити їх до доступної їм суспільно корисної праці. В цих же документах були уточнені тлумачення різних термінів та понять відносно інвалідів, у тому числі поняття «інвалідність» та «непрацездатність».

У 1980 році комітет експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) визначився відносно медичної реабілітації. Наряду з цим, у цьому ж році ВООЗ підготувала «Руководство по классификации последствий болезни», яке було апробовано в багатьох країнах світу. Після проведеної апробації була підготовлена «Міжнародна номенклатура порушень, обмежень життєдіяльності та соціальної недостатності», яка була схвалена Міжнародною конференцією Х перегляду Міжнародної класифікації хвороб (МКХ) у 1989 році.

Згідно з цими документами єдина концепція наслідків хвороби зводиться до наступного.

При народженні або набуті пізніше в організмі людини з’являються деякі відхилення від норми. Різноманітні етіологічні фактори впливають на людину і дають початок функціональним та структурним змінам організму – патології. Патологічні зміни можуть проявлятись та не проявлятись. Патологічні зміни, що проявляються, трактують як «симптоми та ознаки». Вони і є компонентами клінічного перебігу хвороби. Вищенаведені дані свідчать про те, що хвороба представляє наступну послідовність: етіологія–патологія– прояви (симптоми та ознаки).

Розрізняють «клінічний стан» – усвідомлення індивідуумом проявів хвороби та порушення – розлади на органному рівні.

В залежності від проявів та порушень, що виникають внаслідок хвороби, може змінюватись вся діяльність і поведінка людини, тобто виникає зниження життєдіяльності, включаючи порушення працездатності. Хвороба призводить до зниження життєвих функцій, функціональної діяльності та активності індивідуума і, як наслідок цього, – розладів на рівні особистості. Викликаючи порушення та зниження життєдіяльності індивідуума, хвороба набуває соціального характеру і призводить до соціальної недостатності людини.

Виділяють наступні наслідки хвороби: порушення – матеріалізація патологічного процесу, обмеження життєдіяльності – прояви та об’єктивізація патологічного процесу і соціальна недостатність (дезадаптація) – соціалізація порушень та обмеження життєдіяльності людини.

3.2. НАСЛІДКИ ХВОРОБИ ЗА ДАНИМИ ВООЗ

Наводимо характеристику наслідків хвороби у відповідності з «Міжнародною номенклатурою порушень, обмежень життєдіяльності та соціальної недостатності» (1989).

1. Порушення (або недолік)

В оцінці здоров’я порушення – це будь-яка втрата або аномалія психологічної, фізіологічної чи анатомічної структури або функції.

Порушення є відхиленням від норми у біологічному стані індивідуума, і визначення характеристик цього стану надається лікарями, які можуть робити висновки про відхилення при виконанні фізичних та розумових функцій, зіставляючи їх із загальновизнаними нормативами.

Міжнародна номенклатура рекомендує 9 основних розділів порушень:

― розумові,

― інші психологічні порушення,

― мовні,

― вушні (слухові та вестибулярні),

― зорові,

― вісцеральні та метаболічні порушення, розлади харчування,

― рухові,

― каліцтво,

― порушення, що викликані причинами загального характеру (загальні порушення).

Порушення характеризуються втратою або відхиленням від норми функцій організму. Вони можуть бути тимчасовими або постійними. До порушень відносять аномалії, дефект чи втрату кінцівки, органу, тканини або інших частин тіла; дефект у функціонуванні системи чи механізму, в тому числі розумової діяльності.