Суспільно-політичний устрій і сучасний економічний розвиток Литви.

Литва розташована на південно-східному узбережжі Балтійського моря і межує на півночі з Латвією, на сході і південному сході - з Білоруссю, на півдні - з Польщею, на південному заході - з Калінінградською областю Російської Федерації. Західний кордон держави проходить Балтійським морем. Довжина морської берегової лінії- 99 км. Литва складається з чотирьох історичних регіонів -Жемайтії(на заході*, Аукшайтії (на сході*, Дзукії (на південному сході*, Сувалкії (на південному заході*.

Це розвинута аграрно-індустріальна держава. Литовці пишаються своєю оригінальною культурою і тим, що розмовляють на одній з найдавніших мов індоєвропейської мовної сім'ї.

Від початку Першої світової війни Литва перетворилася на арену бойових дій німецької і російської армій, а з осені 1915 р. була майже повністю окупована німецькими військами. Оскільки царський уряд Росії проігнорував вимогу надати Литві автономію, провідні литовські політики на чолі з А. Сметоною переорієнтувалися на Німеччину. 21 вересня 1917 р. з дозволу німецьких окупаційних властей була обрана Литовська Таріба, яка 11 грудня 1917 р. ухвалила рішення про відновлення Литовської держави і створення державного союзу з Німеччиною. 16 лютого 1918 р. Таріба проголосила незалежність Литви. Визнання незалежності Литви більшовицькою Росією було закріплено договором між РСФРР і Литовською республікою 12 липня 1920 р.

У 1919-1922 рр. державну владу в Литві здійснювала Таріба, її президія (з 4 квітня 1919 р. -президент* і уряд. Першим президентом Литви став А. Сметона. 1922 р. литовський Сейм ухвалив Конституцію держави, згідно з якою Литва проголошувалась демократичною республікою. Після державного перевороту в грудні 1926 р. у Литві утвердився авторитарний президентський режим А. Сметони, що обіймав посаду президента у 1927-1940 рр.

Найголовнішою зовнішньополітичною проблемою литовського керівництва у міжвоєнний період стало питання повернення столиці - Вільнюса, окупованого в жовтні 1919 р. військами Польщі. У 1923 р. Ліга націй визнала приєднання Вільнюса до Польщі і лише 1939 р., коли Литва, згідно з таємними статтями пакту Молотова-Ріббентропа опинилася в зоні радянських інтересів, СРСР повернув місто Литві. 10 жовтня 1939 р. СРСР і Литва уклали договір про взаємодопомогу, згідно з яким на територію Литви для її „захисту" були введені частини Червоної армії. 14 червня 1940 р. СРСР, звинувативши Литву в порушенні договору, висунув вимогу створити прорадянський уряд, а 15 червня увів у республіку додатковий військовий контингент. Народний сейм, вибори до якого відбулися 14 і 15 липня 1940 р., проголосив утворення в Литві радянської влади і звернувся до Верховної Ради СРСР з проханням прийняти Литву до складу СРСР.

З серпня 1940 р. Литва стала союзною республікою у складі СРСР. Тисячі литовців були депортовані та піддані репресіям (перша масова депортація проведена 14-17 червня 1941 р.*.

Вже в перший тиждень після нападу Німеччини на СРСР литовська територія була окупована німецькими військами, а її землі увійшли до так званого „Східного краю". Частина литовського населення підтримала сформований у листопаді 1940 р. Фронт литовських активістів, що на початку німецько-радянської війни співпрацював з німецькою владою. При генеральному комісарі Литви А. фон Рентельні було створено Литовське самоврядування. Водночас партизанський рух Литви співпрацював з Москвою, а в лавах Червоної армії воювала 16-та литовська дивізія. Після звільнення Литви від німецької окупації і заміни її на радянську, поборники незалежної Литви продовжили збройний опір радянізації, що тривав до середини 1950-х рр.

Попри проведення в республіці політики форсованої індустріалізації і примусової колективізації сільського господарства, Литва доволі швидко перетворилася на індустріально-аграрну республіку. Провідними галузями промисловості стали машинобудування і металообробка, не втратили свого значення харчова і легка промисловість. У Литовській РСР було створено нові галузі - хімічну, мікробіологічну і нафтопереробну, побудовано такі великі підприємства, як верстатобудівний завод „Жальгіріс", Клайпедський суднобудівний завод „Балтія", Паневежський „Екранас", завод „Азотас" в Йонаві, Шауляйський телевізійний завод, Клайпедський домобудівний комбінат, Утенську трикотажну фабрику, Алітуський м'ясокомбінат тощо. У 1959 р. введено в дію Каунаську ГЕС, а 1983 р. -перший блок Італійської АЕС. Швидкими темпами розвивалось м'ясне і молочне тваринництво.

Вагомих здобутків досягла литовська національна культура. Стали відомими далеко за межами СРСР литовське кіно- і фотомистецтво, театр, архітектура, фольклор. Фільми Литовської кіностудії (режисери В. Жалакявічюс, А. Жебрюнас, М. Гедріс та ін.* неодноразово здобували премії міжнародних кінофестивалів, роботи акторів Д. Баніоніса, Р. Адомайтіса, Ю. Будрайтіса та ін. незмінно отримували високі оцінки. Прекрасні творчі колективи створили режисери Ю. Мільтініс (Паневежський драматичний театр* і Е. Некрошюс (Молодіжний театр у Вільнюсі*, широко відомими стали Державний академічний театр опери і балету, Каунаський музичний театр і народний ансамбль „Лєтува". Далеко за межами республіки стали відомими літературні твори прозаїків М. Слуцкіса, Ю. Грушаса, К. Борути і поетів Е. Межелайтіса і Ю. Марцинкявічюса.

Новий етап національно-визвольного руху в Литві розпочався у другій половині 1980-х рр. У жовтні 1988 р. на своєму установчому з'їзді конституювався Народний рух за перебудову „Саюдіс", що з лютого 1989 р. взяв курс на відновлення в Литві державної незалежності. Активізувалася діяльність Ліги Свободи Литви - антикомуністичної організації, створеної ще у 1978 р., а очолювана Альгірдасом Бразаускасом Комуністична партія Литви 1990 р. вийшла зі складу КПРС. На виборах до Верховної ради Литовської РСР у березні 1990 р. більшість завоювали прихильники незалежності, а головою парламенту – Сейму – було обрано лідера „Саюдіса" Вітаутаса Ландсбергіса (професор, доктор мистецтвознавства*. 11 березня 1990 р. литовський парламент ухвалив Акт про відновлення незалежності Литовської держави - Литовської Республіки (державна незалежність бвла проголошена 16 лютого 1918 р.*. А 11 -13 січня 1991 р. сталася кривава спроба державного перевороту у Вільнюсі. Агонізуючі владні структури СРСР намагалися придушити литовську незалежність танками. Під час штурму вільнюського телецентру радянськими військовиками було вбито 16 його захисників. Після серпневого 1991 р. путчу в Москві 6 вересня 1991 р. незалежність Литви визнав СРСР. Литва не приєдналася до СНД, а з самого початку своєї незалежності взяла твердий курс на євроінтеграцію.