Для групи низьких джерел

При великій кількості низьких джерел на споруді та біля неї ГДВ для кожного точкового та лінійного джерела розраховується за формулами (4.3.28.) - (4.3.30.).

За отриманими розрахунковими величинами ГДВ_j для кожного джерела розраховується сумарне гранично допустиме значення ГДВ_сум за формулою

(4.3.28.)

де ГДВ_j - гранично допустимий викид від j-го джерела (г/с чи Бк/с); n_j – відношення величини ГДВ j-го джерела до найменшого розрахункового значення ГДВ, визначається за формулою:

(4.3.29.)

За допустимим сумарним викидом можна обчислити ГДВ кожного джерела за формулою:

(4.3.30.)

Для правильного встановлення ГДВ необхідно попередньо охарактеризувати кожне джерело (його технологію, систему очищення, організацію викиду і т. ін.) і після цього скорегувати значення ГДВ.

Для забезпечення нормованої чистоти атмосферного повітря в житловій зоні від низьких джерел всі викиди джерел додаються, приймаються за лінійні і розраховуються за формулою:

(4.3.31.)

Приклади розрахунку ГДВ шкідливих речовин в атмосферне повітря

Приклад 1. Розрахунок ГДВ для низького точкового джерела

Вихідні дані. На діючому підприємстві є вузький будинок довжиною 60 м, шириною 30 м, висотою 20м (рис. 4.3.1.). Джерело розташоване на даху будинку. Валовий викид сірчистого ангідриду Q = 0,2 г/с. Фонова концентрація сірчистого ангідриду на території підприємства Фонова концентрація сірчистого ангідриду в прилеглих населених пунктах: мінімальна разова ; середньодобова

Рис. 4.3.1. Карта-схема промислового майданчику з низьким точковим джерелом.

Умовні позначення:

будівлі житлової зони

I напрямок вітру

- - - - - - - границя зон аеродинамічної тіні

Гранично допустима концентрація сірчистого ангідриду: в населених пунктах ГДК_мр=0,5*10^-3 г/м³; ГДК_сд=0,05*10^-3 г/м³ (табл.2.2.1.); на території підприємства 0,3 ГДК_р.з=3*10^-3 г/м³.

Перспективного будівництва підприємств, у промислових викидах яких міститься сірчистий ангідрид, не очікується.

Довжина зони аеродинамічної тіні при небезпечному напрямку вітру I — 120 м. Довжина зони аеродинамічної тіні при небезпечному напрямку вітру II—80 м. На рис.4.3.1. показані відстані від будівлі до житлової зони і координати джерела 1. Необхідні для розрахунку дані наведено нижче у таблиці 1.

Таблиця 1. Добірка даних для розрахунку ГДВ сірчистого ангідриду з низького точкового джерела

Вид джерела	Координати	Висота джерела H, м	Розмір отвору джерела викиду	t, °С	Валовий викид шкідливих речовин
х, м	у, м	Діаметр D, м	a*b, м	г/год	г /с
Точкове				0,5	—			0,2

Визначення величини ГДВ сірчистого ангідриду. ГДВ сірчистого ангідриду джерелом 1 розраховують для двох напрямків вітру I та II. При напрямку вітру I відбувається забруднення території підприємства в зоні аеродинамічної тіні від вузької будівлі. При напрямку вітру II відбувається забруднення території підприємства в зоні аеродинамічної тіні, що створюється широкою будівлею, та частково - району житлової забудівлі.

З розрахованих значень ГДВ вибирається найменше, яке і приймається за встановлений ГДВ джерела.

При напрямку вітру Iдля визначення ГДВ мінімальний коефіцієнт розбавлення визначають за формулами (4.1.1.) і (4.3.20.), враховуючи те, що при розрахунку ГДВ для низьких одиноких джерел замість величини ГДК береться величина 0,3ГДК_р.з. – гранично-допустима концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони:

При небезпечному напрямку вітру II ГДВ у підвітряну зону аеродинамічної тіні розраховують за формулою (4.3.22.), причому в такому випадку за ширину будівлі приймають l, а за довжину — b, тобто будівлю слід вважати широкою:

Коефіцієнт m визначають за значенням , яке розраховують за формулою =b/H_буд : = 60/20 = 3, тобто m за графіком (рис. 3.4.2.3.) дорівнює 0,57.

При небезпечному напрямку вітру II ГДВ розраховують за умови дотримання ГДК атмосферного повітря на межі житлової зони за формулою (4.3.31.):

ГДВ =(0,5 - 0,1)*1*30*830*10^-3/7,2 = 1, 38 г/с.

Інший варіант розрахунку ГДВ виконується при небезпечному напрямку вітру II за умови додержанняне разової, а середньодобової концентрації ГДК на межі житлової зони. У такому випадку:

ГДВ= (0,05- 0,02)*10^-3*1*30*830/7,2 = 0,103 г/с.

З трьох розрахованих величин ГДВ найменшою є 0,37 г/с, яку і приймають за відому для викиду в атмосферу сірчистого ангідриду з вказаного джерела.

Приклад 2. Розрахунок ГДВ високодисперсного пилу від групи низьких та високого джерел

Вихідні дані. Будівля № 1 вузька, довжина 120 м, ширина 30 м, висота 20 м. На даху у центрі будівлі встановлене джерело 1 висотою 10 м (рис. 4.3.2.).

Будівля № 2 вузька, довжина 120 м, ширина 40 м, висота 20 м.. На даху по осі будівлі на відстані 24 м один від одного встановлені чотири викидні вентиляційні шахти висотою по 10 м кожна. На будівлі № 3 джерел немає. З боку від будівлі № 2 стоїть викидна труба висотою 60 м. Через трубу викидається вентиляційне повітря, що містить природний уран.

Таблиця 2. Добірка даних для розрахунку ГДВ природного урану з високого точкового і групи низьких точкових джерел

Фонова концентрація природного урану в атмосферному повітрі населених пунктів

с_ф=3*10^-7 г/м³. Фонова концентрація природного урану в повітрі на тер­иторії промислового майданчика підприємства с_ф=8*10^-6 г/м³.

ГДК природного урану в атмосферному повітрі — 3*10^-6 г/м³. Перспективного будівництва підприємств, у промислових викидах яких міститься природний уран, не очікується. Небезпечний напрямок вітру вказаний на рис. 4.3.2.

Визначення ГДВ природного урану за умови чистоти атмосферного повітря на території промислового майданчика підприємства.

За будівлею 1 від джерела 1, яке знаходиться в зоні аеродинамічної тіні, використовуючи формули (4.1.1.), (4.3.20.):

Через те, що від будівлі 1 при напрямку вітру 1 створюється міжкорпусна зона аеродинамічної тіні, то від будівлі 2 при цьому вітрі утворюється тільки підвітряна зона, як від широкої будівлі. Джерела 2 — 5 у такому випадку приймають за лінійні джерела та розраховують за формулою (4.3.28.):

Коефіцієнти та приймають такими ж, як від будівлі 1.

Розрахунок максимальної приземної концентрації від високого джерела. Максимальну приземну концентрацію природного урану розраховують за формулою (3.3.1.) з використанням формули (3.4.4.2.1.), де F=3 для частинок аерозолів щільністю 10 г/см³; m — коефіцієнт, який визначається за формулою (3.4.4.2.7.), де f розраховують за формулою (3.4.4.2.3.):

м/(с^{2 .}град);

m = 1 /(0,67 + 0,1 + 0,34 )=0,90;

п — коефіцієнт, що приймається в залежності від параметра , який визначають за формулою (3.4.4.2.5.):

,

при 0,3< £2 п знаходятьза формулою (3.4.4.2.9.):

.

Відстань х_м, на якій при несприятливих метеорологічних умовах досягається приземна концентрація С_м, визначають за формулою (2.3.5.2.10.): х_м =d*H ( м), де d — безрозмірна величина, яка пов’язана з параметрами та f і визначається за формулою (3.4.4.2.14.):

З розрахунку випливає, що

х_м = 60*11 =660 м;

г/м³.

Приземна концентрація на межі санітарно-захисної зони визначається за формулою (3.4.4.2.18.), де розраховується величина S₁ — безрозмірна величина, що визначається при небезпечній швидкості вітру в залежності від відношення х/х_М.

У нашому випадку х/х_М =725/660=1,1. При 1< х/х_М 8 S₁ розраховують за формулою (3.4.4.2.20.):

S₁=1,13*[0,13*(( х/х_М)²+1)]=1,13*[0,13*1,1²+1]=0,97;

С_х=0,97*8,2*10^-7=8,84*10^-7 г/м³.

Сумарна концентрація природного урану на межі санітарно-захисної зони з врахуванням існуючого фону складає:

,

що в два рази менше ГДК для атмосферного повітря населених пунктів.

Отже, за ГДВ можна прийняти існуючі валові викиди природного урану в атмосферу, однак їх слід все одно знижувати, враховуючи цінність урану.