Розрахунок фонової концентрації
Під фоновою концентрацією речовини в атмосферному повітрі розуміють рівень її концентрації в умовах відсутності викиду цієї речовини підприємством. При наявності викидів цієї речовини іншими підприємствами, під фоновою концентрацією розуміється результат накладання концентрацій від усіх існуючих викидів, у тому числі від неорганізованих викидів, джерела яких не завжди можуть бути ідентифікованими. Тому фон представляє собою випадкову функцію, яка має складну просторово-часову структуру, що визначається коливаннями метеорологічних умов, змінними режимами роботи джерел, які дають свій внесок у фон.
Під фоновою може розумітися концентрація у повітрі: разова (усереднена за 20 хвилин) Сф.раз., середньодобова Сф.с.д.. і середньорічна Сф.с.р..
Для радіоактивних речовин, де визначальною є середнє річна доза опромінення, основною характеристикою фонового забруднення атмосферного повітря є середньорічна фонова концентрація Сф.с.р.. Для шкідливих хімічних речовин, у яких є границя дії, навпаки, важливо не перевищувати разові концентрації, і визначальною характеристикою фону у діючий час вважається разова фонова концентрація сф.раз.
Розрахунок фонової концентрації.
Для разових і середньодобових концентрацій при усередненні даних замірів останні необхідно поділити за градаціями швидкості і напрямку вітру. Потім для кожної градації:
1. Виключити з результатів вимірювань відомі систематичні похибки, якими можуть бути систематичні похибки методу або засобів вимірювань;
2. Розрахувати середнє арифметичне значення і :
і =(1/ni) Ck , k=1,…, ni | (4.2.1.) |
де Ck - результат k–ого спостереження, ni - кількість вимірювань в і-й градації.
3. Розрахувати середньоквадратичне відхилення σ( і) результату вимірювань за формулою:
σ ( і) =(1/ni) , k=1,…, ni | (4.2.2.) |
і коефіцієнт варіації Vi ( і) за формулою;
Vi ( і) = σ ( і) / і | (4.2.3.) |
4. Визначити фонову концентрацію:
- якщо Vi ( і)≤ 0,3 , то в якості значення фонової концентрації береться величина і,
- у випадку Vi ( і)> 0,3 потрібно повернутися до п.1 для визначення та виключення помилкових даних.
§4.3. Розрахунок мінімального коефіцієнту розбавлення домішок в атмосфері
Для одиничного високого джерела викиду
Мінімальний коефіцієнт розбавлення домішок в атмосфері Кр.м. визначають за формулою:
Кр.м. = h2(V .∆T)1/3 / (A . F . m . n . ή) | для нагрітих викидів | (4.3.1.) |
Кр.м.= 8 h4/3 .V / (A . F . m . n . D . ή) | для холодних викидів | (4.3.2.) |
де усі позначення відповідають позначенням, які наведено у розділі 3.4.4.2.
Для групи високих джерел з однаковими параметрами
Для групи з N джерел, що стоять близько один до одного (відстань між найбільш віддаленими джерелами не перевищує триразової середньої висоти цих джерел), можна припустити, що практично всі джерела знаходяться в одній точці – в центрі майданчика, на якій вони розташовані, якщо кількість газів. що з них викидається відрізняється не більше ніж в 2-5 разів, чи в точці розташування найбільш потужного джерела, якщо його потужність перевищує середню потужність останніх джерел в 5 разів сильніше.
Мінімальний коефіцієнт розбавлення домішок в атмосфері Кр.м.N для кожного з N вказаних джерел рівної висоти , близько розташованих один до одного, з однаковими діаметрами гирл, однаковими швидкостями виходу в атмосферу газоповітряної суміші з однаковим її перегрівом, можна оцінити (в г/с чи Бк/с) за наступними формулами (для нагрітих газів):
Кр.м.N = h2(Vc .∆T/N)1/3 / (A . F . m . n . ή) | (4.3.3.) |
де Vc –сумарний об’єм суміші, що викидається всіма джерелами газоповітряної суміші, , що визначається за формулою: , де - викид з одного джерела.
В розрахунках безрозмірних коефіцієнтів m, n за формулами (3.4.4.2.7.-3.4.4.2.9.) параметр vм визначається як vмN за формулою:
vмN =
Для групи джерел, що викидають холодні гази (в г/с)
Кр.мN.= 8 h4/3 .Vc / (A . F .N . m . n . D . ή) | (4.3.4.) |
Для групи джерел з різними параметрами
Найбільш загальним випадком є викид радіоактивних чи шкідливих хімічних речовин з джерел різної висоти при різних параметрах викиду. Розрахунок ГДВ в цьому випадку проводиться або шляхом визначення групового мінімального коефіцієнта розбавлення , чи через визначення поля концентрацій, що створюються викидами групи джерел, потім визначенням сумарної максимальної концентрації і співставленням її з ГДК. Зараз використовуються обидва ці методи. Слід тільки відмітити, що метод, заснований на використанні групового мінімального коефіцієнта розбавлення, дає сумарний викид всіма джерелами, зручний для оцінки величини ГДВ; другий же спосіб, фізично адекватний, може бути використаний тільки в тому випадку, коли точно відомі викиди з кожного джерела в групі.
Дата добавления: 2015-04-01; просмотров: 1760;