Розрахунок мінімальної висоти джерела викиду шкідливих речовин в атмосферне повітря

При організації розсіювання викидів підприємства, що було заново споруджено або реконструйовано, перш за все необхідно максимально скоротити викид, шляхом удосконалення технологічного процесу і застосуванням газоочисних споруд.

При викидах через високі труби зростає загальна кількість домішок в атмосфері і підвищується загальний фон забруднення повітря. Тим самим ускладнюється будівництво нових виробництв, навіть на великих відстанях від цих труб, а також вимагається збільшення санітарно-захисних зон і віддалення населених пунктів від підприємства.

Будівництво високих труб для розсіювання викидів виробництв, що заново споруджуються, замість очищення та удосконалення технологічного процесу повинно допускатись у виняткових випадках, коли немає надійних методів очищення, і мати необхідне техніко-економічне обґрунтування. При викиді радіоактивних речовин висоту труб рекомендується приймати не більше 150м, а при викиді хімічних речовин – не більше 250м. Разом з тим, тенденцію до викиду шкідливих хімічних речовин з вентиляційним повітрям і технологічними газами через велику кількість низьких труб також слід вважати недостатньо правильною, так як при цьому можуть створюватись підвищення концентрацій радіоактивних і шкідливих речовин на самій промисловій ділянці, і навіть за її межами. Більш доцільно організовувати сумарні викиди цих шкідливих речовин через труби висотою 60-100м.

При проектуванні нових підприємств мінімальну висоту джерела (труби) h (м), коли викид розглядається як холодний, розраховують за формулою:

(4.4.1.)

Якщо розрахованому за цим рівнянням значенню h відповідає значення v_м > 2 м/с, де v_м визначається за виразом (3.4.4.2.6.), і, крім того, h< _{0 ,} то отримане значення h є шуканою мінімальною висотою викиду, що не вимагає подальшого уточнення.

Якщо ж знайденому в першому наближенні значенню h відповідає значення v_м < 2 м/с, то необхідно уточнити отримане значення h. Для цього необхідно знайти безрозмірний коефіцієнт n в залежності від значення v_м за виразами (3.4.4.2.9.). Потім мінімальна висота викиду уточнюється згідно з рекурентною залежністю:

(4.4.2.)

де - значення безрозмірного коефіцієнта n, знайдені відповідно по значенням h_і та h_і-1.

Значення h слід уточнювати до тих пір, доки два послідовно знайдені значення h_і та h_і-1 практично не будуть відрізнятися одне від одного. Якщо при цьому розраховане значення h менше або дорікнює _, то воно визначає шукану висоту труби.

Якщо знайдене значення h більше ώ₀ , або для даного типу джерела це перевищення очевидне, то для визначення попереднього значення висоти труби використовується залежність:

(4.4.3.)

де усі позначення відповідають позначенням, які наведено у розділі 3.4.4.2.

За розрахунковим значенням h визначаються значення f та v_м, і уточнюється у першому наближенні добуток безрозмірних коефіцієнтів m і n

Якщо добуток знайдених коефіцієнтів m^.n ≠ 1, то необхідно h уточнювати по рекурентній формулі:

(4.4.4.)

де - безрозмірні коефіцієнти, що відповідають h_i; - безрозмірні коефіцієнти, що відповідають h_i-1.

Якщо джерело викидає декілька різних шкідливих речовин, то при встановленні ГДВ за мінімальну висоту викиду повинно прийматися найбільше із значень h, котрі визначені для кожної шкідливої речовини, зокрема та для кожної групи речовин з ефектом сумації за шкідливим впливом.

Зокрема, якщо з труби викидається дві шкідливі речовини, для котрих значення Q, F, ГДК і С_Ф відповідно дорівнюють Q₁, F₁, ГДК₁ і С_Ф1 і Q₂, F₂, ГДК₂ і С_Ф2, то при

величина h визначається за викидом першої шкідливої речовини, а при

знаходиться за викидом другої шкідливої речовини.