Характеристика видів спадкування в Українській гетьманській державі (Війську Запорозькому).

Цивільне право доби Української гетьманської держави містило норми успадкування, як за заповітом, так і за законом.

Заповіт.Заповіт складався дієздатними особами, добровільно, без застосування примусу. Заповідачами не могли бути засуджені до смертної кари, політичні злочинці, що перебували за кордоном, невільники, особи, позбавлені честі в судовому порядку.

Позбавлялися права на успадкування іновірці, особи, ще перейшли до нехристиянських конфесій, позашлюбні діти, доньки, що вийшли заміж без згоди батьків, особи, що зловживали спиртними напоями.

Існували дві форми заповіту: звичайна і надзвичайна. У першому випадку заповіт складався письмово у присутності кількох місцевих урядовців або 2-3 свідків. Свідками не могли бути опікуни чи самі спадкоємці.

Текст складав сам заповідач, якщо був освіченим. У противному разі його готувала інша особа зі слів спадкоємця. Останній мав підписати документ або поставити свою печатку. Свідки ставили свій підпис на кожному аркуші заповіту.

Надзвичайна форма заповіту застосовувалася у тому разі, коли заповідач перебував за кордоном, під час воєнного походу чи захворів у дорозі. У таких неординарних випадках заповіт укладався в усній формі.

Укладаючи документ, заповідач користувався повним правом вільного вибору спадкоємців як чоловічої, так і жіночої статі. Обов’язковою умовою дійсності заповіту чинне право визнавало передання частини спадку дитині, що перебувала в утробі матері. Ні за яких обставин заповідач не міг позбавити її спадку.

Заповіт за законом.За законом майно успадковували лише кровні родичі. У національному праві того періоду побутувало правило, за яким «сестри при братах не спадкують». Першу чергу спадкоємців, отже, становили рідні сини спадкодавця, другу – онуки. Донькам майно діставалося лише у разі відсутності синів або якщо останні померли бездітними.

Земельна власність успадковувалася також синами. Наймолодший із них мав право на батьківську хату. Він уважався власником батьківського будинку, був зобов’язаний забезпечити сестер у разі одруження часткою майна, що називалася посагом.

Успадковувати майно, залишене після матері, могли як сини, так і дочки.

Звід законів «Права, за якими судиться малоросійський народ» 1743 року. У ньому, зокрема, виділяються притаманні Гетьманщині особливості успадкування за законом. На окрему увагу заслуговують такі положення:

- у разі відсутності спадкоємців першої черги (дітей, онуків, правнуків) батьківські маєтки переходили до родичів по батьківській лінії, материнські – до родичів по материнській лінії;

- рідні діти мали перевагу над пасинками і всиновленими дітьми;

- успадкувати рангові маєтності заборонялося особам, котрі не могли відбувати військову повинність і не мали синів, що спроможні були їх замінити.