Методика оцінки можливих санітарних та безповоротних втрат населення в епідемічному осередку та вогнищах ураження БА.

Під санітарними втратими розуміють число хворих людей в епідемічному вогнищі внаслідок поширення інфекції на етапі епідеміологічного процесу.

Для розрахунку приблизних безповоротних втрат серед санітарних втрат можна використати наступну формулу:

де N_БВ – можливі безповоротні втрати, чол.;

N_СВ – можливі санітарні втрати, чол.;

К_См – коефіцієнт смертності серед хворих (залежить від наявності чи відсутності лікування, стану хворого тощо для деяких хвороб наведен у таблиці 1 додатку 3).

Для оперативних розрахунків можливих санітарних втрат населення в епідемічному осередку та вогнищі ураження БА, можна використати наступну формулу:

де N_СВ – можливі санітарні втрати, чол;

N_ЗН – імовірна чисельність зараженого населення, чол.;

К_I – контагіозний індекс;

К_НЗ – коефіцієнт неспецифічного захисту;

К_СЗ – коефіцієнт специфічного захисту;

К_ЕП – коефіцієнт екстреної профілактики.

Вважається, що в зоні катастрофи чи стихійного лиха у разі контагіозних інфекцій 50 % населення, яке там опинилося підлягає зараженню. При малоконтагіозних інфекціях, зараження людей може скласти 10-20 % від загальної кількості постраждалого населення.

Контагіозний індекс показує ступінь імовірності захворювання людини після інфікування (наприклад контакту з хворим). Для контактних інфекційних захворювань, які не наведені нижче у таблиці його можна приймати 0,5-0,6.

Коефіцієнт неспецифічного захисту населення залежить від своєчасності проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів, захисту питної води і продуктів харчування від зараження збудниками, роз’єднання населення на дрібні групи при повітряно-крапельних інфекціях, наявності індивідуальних засобів захисту тощо.

Коефіцієнт специфічного захисту враховує ефектиність різних вакцин, які рекомендуються в даний час для специфічної профілактики інфекційних захворювнь.

Коефіцієнт екстреної профілактики відповідає частці зараженого населення, що піддається специфічному захисту протимікробними, противірусними чи протигрибковими препаратами від даного збудника хвороби.

Приблизні дані по наведеним вище коефіцієнтам зведені у таблицю 2.5 [7, 15].

Слід відмітити, що внаслідок серйозних порушень умов побуту та житя населення в районах стихійних лих раптово загострюється епідемічна ситуація по кишковим інфекціям (черевному тифу, паратифам, вірусним гепатитам, дизентирії, сальмонельозам, холері тощо), а скупченість людей в наметах, землянках буде сприяти розповсюдженню респіраторних інфекцій (менінгококовая інфекція, вірусна пневмонія, дифтерія, геморагічні лихоманки, грип, кір тощо) [39].

Після встановлення факту появи випадків особливо небезпечної хвороби (сибірки, чуми, туляремії, жовтої лихоманки тощо) на території вводиться режим карантину, а у прилеглих територіях обсервація. Обсервація також вводиться при захворюваннях, які не відносяться до особливо небезпечних. Більш докладно про карантин, обсервацію та міри які застосувують в осередку зараження (дезінфекції, дезінсекції та дератизації) описано у темі 5 спеціальному розділі (Основні способи та засоби захисту від біологічних агентів). Крім цього на території біологічного лиха, населення повинно дотримуватися суворих протиепідемічних правил: обов’язкове використання ЗІЗ органів дихання, дотримання особистої гігієни, робити дезинфекційну обробку квартир, проходити повну санітарну обробку, робити екстренну неспецифічну та специфічну профилактику, невживати воду та продукти харчування без їх попередньої термічної обробки, знизити контакт з іншими людьми тощо.

Суворе дотримання населенням, яке знаходиться в осередку біологічного лиха, установленого режиму карантину чи обсервації є одним із вирішальних факторів, які забезпечують локалізацію осередка й припинення розповсюдження інфекційних хвороб в осередку біологічного лиха.