Тема 1. Вступ. Предмет, метод та періодизація курсу “Історія економіки та економічної думки”.

Фашизм зародился в 1919 году в Италии и выражал интересы реакционных слоёв буржуазии.

В работе «Доктрина фашизма» (1932) основатель и вождь итальянского фашистского государства Бенито Муссолини (1883-1945) писал, что нация – это «высшая личность», государство – «неизменное сознание и дух нации», а фашистское государство – «высшая и самая мощная форма личности».

Основные идеи фашизма:

идея расового неравенства, превосходство одной расы над другой;

идея классовой гармонии, идея корпоративности, теория природного сообщества;

идея вождизма (фюрерства);

принцип всевластия геополитики, борьба за жизненное пространство.

Особенности фашизма:

тоталитарная политическая власть;

применение крайних мер подавления демократических прав и свобод;

применение государственных монополистических методов регулирования экономики;

тотальный контроль над общественной и личной жизнью.

Особенности национал- социализма:

идеализация биологических законов;

попытка перенести на общество природное право «сильного»;

одни рождены повелевать, другие – подчиняться;

восхваляется война как средство сплочения нации;

оправдывается империализм как завоевание жизненного пространства для перенаселённой страны;

проявляется принцип вождизма в Германии;

немцы оперировали идеей заговора;

неравенство рас непреодолимо и эти идеи выражены в книге Гитлера.

Особенности итальянского фашизма:

1. идея создания Великой Римской империи;

2. имитировали режим цезарей и порядки язычества;

3. идея создания корпоративного государства.

В начале 20-х гг. в Германии на почве экономических и социальных трудностей, политического и идеологического конфликта, возник национал социалистическое движение. Оно явилось выражением кризиса, который охватил страну. С 1933 по 1945 немецкие националисты стояли у власти и внедрили в государственно-правовую практику исповедываемые ими принципы.

У немецких национал-социалистов есть 3 источника.

1.Немецкий национализм, который включает в себя как признание этнического (расового) начала решающим фактором общественно-идеологических процессов, так и идею превосходства немецкой нации над всеми остальными нациями. Концепция неравенства рас, их деление на полноценные и неполноценные соединил с германцами Хьюстон Чемберлен.

2.Вся доморощенная доктрина национал социализма. В 1919 вышла в свет книга Освальда Шпенглера «Пруссачество и социализм». Отличительная черта прусского социализма – торжество принципа чиновничества, согласно которого, каждый член немецкой народной общности независимо от рода обретает и реализует статус чиновника; частнособственнический уклад жизни остается непоколебимым, но производится и обращается в организованный посредством государства.

3. Традиция антилиберализма, издавна бывшая в Германии. Им было неугодно превращать верноподданнического обывателя в свободную личность. Для них свободная личность являлась бедствием. Мыслительный материал, пошедший на построение национал социалистической идеологии, вобрал в себя самые худшие продукты в истории немецкой культуры.

Немцы развивали свои представления о государстве, политике, господстве. Идейное ядро – проект тоталитарной политической власти, которая есть единственное устройство, которое сплачивает нацию, наводит порядок. В системе тоталитарной политической власти государству отводится не центральное место, оно является лишь одним элементом политической общности.

Государство образуется из:

национал- социалистической немецкой рабочей партии

государственного аппарата

народа.

В структуре политической общности ее приоритетной частью, в идеологии фашистов является партия. Она считается объединением, собравшим лучших людей нации (обладающих энергией, способных понять и воплотить требования национального духа, кто готов идти на все ради достижения цели).

Цели партии: устранение других политических партий и группировок, курс на превращение фашистской партии в монопольного обладателя публично-властных прерогатив, линия на установление безраздельного контроля фашистской партии над государством и лишение его самостоятельного политического значения. Диктатура партии над государством предполагает обеспечение следующих средств. Упор делался на срастание партии с государством и на осуществление партией полновластного руководства (назначение на посты член партии, принадлежность к ней важнейшая привилегия для занятия государственных должностей, узаконивание государством контроля партии над государственными органами и т.д.).

Одновременно подчеркивается потребность сохранения сугубо формальных различий между партией и государством. Фашистско-партийному государству подлежит стать противоположностью демократическо-правовому государству. В демократии их не устраивает отсутствие режима личного господства и носителя принципа подлинной государственности.

Идеал государства – государство, где покончено с демократией. Такое государство должно было сложится на расовой основе. В нем нет места гражданам – все подданные, кот обязаны исполнять приказы. В этом государстве действует постулат: приказы сверху в низ ответственность - наоборот.

Руководство таким государством осуществляет вождь, так как они видят в вождизме естественное следствие иерархичного построения расовой общности. Для них вождизм идеальная организация власти. Вождь лучший из лучших. В нем воплощена судьба народа. Фюрер персонифицирует волю народа, выражает его расовый дух. Фюрер и народ едины Нацисты уверены, что народ является их основополагающей ценностью.

Это утверждение зиждется на убеждении, что

1) Немецкий народ есть общность людей объединенных одной кровью. Неизменность крови обеспечивает вечность народа;

2) Народ - единое целое и каждый является его частичкой. Нацистские идеи проникают в юриспруденцию, которая быстро пришла в упадок т.к. противоречила естественной теории права.

Действующий тезис, что полноценные субъекты расово-народного права являются членами народной общности. Единый творец права –фюрер. Судьям предписывалось, что преступники определяются не исходя из закона, а исходя из идеи, что правонарушения должны быть удалены из общества. Фашизм явился наиболее агрессивной формой национал социалистической идеологии.

Тема 1. Вступ. Предмет, метод та періодизація курсу “Історія економіки та економічної думки”.

При вивченні будь-якої науки необхідно враховувати зв’язок минулого, сучасного і майбутнього. Особливо важливо це при розкритті економічних явищ, які розвиваються на основі нагромадження людського знання в процесі суспільної та господарської практики. Економічний стан народу є підвалиною його буття, господарські засади якого вивчає економічна наука, що формується в процесі розвитку економічної думки, економічних доктрин й економічної теорії. До речі, відмічав С.Злупко, це стосується кожної науки: бездоганно оволодіти нею можна лише тоді, коли добре пізнаєш історію. Історизм ще більше підходить до економічної науки, бо вона має справу з суспільством, яке за своєю природою є історичним феноменом. (Див. Злупко С.М. Історія економічної теорії: Підручник. –К.: Знання. 2005. – С. 17). Історія науки – сама наука, сказав колись Й. Гете. А історія економіки – не тільки основа історії людства, а важлива частина його економічної теорії, до складу якої включаються сукупність найбільш стійких економічних доктрин й історія розвитку економічної думки. Не даремно К. Маркс (Дж. Гелбрейт – один з самих відомих сучасних економістів – відмічає, „що кожен економіст у тій чи іншій мірі – марксист”!), обравши для „Капіталу” логічний метод дослідження в якості головного, неминуче повертався до методу історичного як у пізнанні процесу економіки, так і в аналізі її теорії.

Предмет курсу „Історії економіки та економічної думки” (далі – „ІЕ та ЕД”). Предметом курсу є динаміка змін економічних умов існування суспільства, закономірностей цих змін та відображенню цих процесів в економічній думці, в економічних поглядах, школах, течіях. Дисципліна багато уваги приділяє таким факторам, як менталітет, геополітика, економічна політика окремих держав, господарська культура, а також культура ідеологічних, соціальних відносин. Історія економіки та економічної думки перебуває на стику економічних та історичних дисциплін, але зовсім не копіює їх, а має особистий підхід у дослідженні історико-економічних процесів.

Завдання курсу – забезпечити засвоєння студентами знань і методів історичного аналізу економічних процесів. Роль ІЕ та ЕД в системі економічних наук дуже велика. Досліджуючи ті чи інші суспільні явища, вона визначає їхні характерні риси, розкриває історичні закономірності та передбачає еволюцію розвитку; показує як формувалися під впливом змін різні національні школи, економічної течії. Маючи науково-пізнавальне значення ІЕ та ЕД несе і значну виховну функцію, поширюючи кругозір студентів, розширює їхні фахові знання, формує економічну культуру, шліфує понятійний апарат, сприяє правильному підходові до оцінки найважливіших історико-економічних процесів, дає можливість уникнути помилок та прийняти виважене рішення при розробці економічної стратегії та тактики в практичній діяльності майбутніх економістів.

Актуальність вивчення ІЕ та ЕД значно поширюється в умовах державної незалежності України та формуванні в ній ринкової економіки. Цей процес неможливий без усвідомлення найважливіших тенденцій світового економічного розвитку, висновків сучасної економічної думки, без використання величезного досвіду, нагромадженого людством у плані раціонального використання обмежених матеріальних, фінансових та трудових ресурсів. Економічне мислення допомагає усвідомлено сприймати ті чи інші моделі економіки.

Методологіяісторико-економічного аналізу: спостереження та безпосередній опис, формальна логіка (Аристотель, Кант), діалектика (пізнання економічних явищ в їхньому зв’язку та взаємозалежності, в стані безперервного розвитку), метод наукової абстракції, системний метод (принцип цілісності наявних підсистем та елементів системи, а також взаємодії її з навколишнім середовищем), економіко-математичне моделювання (мікро- і макро- моделювання).

Періодизація історії економіки. Важливою проблемою економічної історії є її періодизація. Під періодизацією розуміється певна класифікація фактів (факторів), яка дозволяє зрозуміти внутрішню логіку розвитку господарської діяльності, причини змін одного типу господарювання іншим. На думку американського вченого українського походження І.Коропецького, існує два основних підходи до періодизації економічної історії: реалістичний та конвенційний. В основі реалістичного підходу критерієм змін певних форм господарської діяльності є той чи інший економічний фактор. Прихильники другого підходу рахують, що тривалість дії змін не дає можливості ідентифікувати ці фактори, тобто періодизація є поняттям умовним. Проте, і перші, і другі вважають, що періодизація економічної історії має важливе значення, навіть якщо і вважати вибрані критерії, ознаки умовними, недосконалими.

Зміна економічних поглядів, течій економічної думки, є, по-суті, наукове відображення процесів, що привели (приводять) до занепаду, втрати ефективності певного типу господарської діяльності і виникнення нового, або більш прогресивного господарювання.