Причини саморозчеплень автозчепів

Система технічного обслуговування автозчепного пристрою в експлуатації в основному забезпечує надійну роботу цієї складальної одиниці в міжремонтний термін. Однак в експлуатації можливі випадки пошкоджень, підвищених зношень деталей, які в певних умовах можуть привести до ненормальної роботи автозчепного пристрою, у тому числі до саморозчеплення автозчепів.

Найбільше що часто зустрічається причиною цього явища стає недіючий запобіжник від саморозчеплення.

Надійність дії запобіжника від саморозчеплень визначається розміром «а» вертикального зачеплення противагою верхнього плеча запобіжника в зчепленому стані (рисунок 8.7)

Рисунок 8.7 - Механізм зчеплення автозчепів

Зношення шипа 7 для навішення замкоутримувача, стінок овального отвору 6 замкоутримувача, закруглення опорної поверхні противаги замкоутримувача 4 і торця верхнього плеча 5 запобіжника знижують надійність дії механізму зчеплення проти саморозчеплення, тому що при цьому зменшується розмір вертикального зачеплення. Крім того, зноси тягової поверхні великого зуба корпуса й лапи замкоутримувача викликають додатковий поворот замкоутримувача на розмір зношень і відповідне опускання противаги. На вертикальне зачеплення також впливає зношування малого зуба суміжного автозчепу, що у зчепленому стані перебуває в зіві й взаємодіє з лапою замкоутримувача.

Якщо розміри зазначених вище зношень допускається, то в сумі вони можуть викликати значне зниження противаги й тому вертикальне зачеплення «а» у розтягнутих автозчепів буде настільки малим, що його стане недостатньо для надійного упору верхнього плеча запобіжника, а отже, замка в нижнім положенні, і під впливом зовнішніх сил, що діють в умовах експлуатації, замок може піти усередину кишені корпуса, тобто відбудеться саморозчеплення.

Значну роль для надійної дії автозчепу має зазор між торцями верхнього плеча запобіжника й противаги замкоутримувача «в», який визначає вільне переміщення замка при включеному запобіжнику. Цей зазор характеризує роботу механізму автозчепу при зчепленні.

Зношення торця верхнього плеча 5 (рисунок 8.7) запобіжника й торця противаги 4, отвору запобіжника 8 і шипа замка 9, а також деформації замкоутримувача й запобіжника приводять до збільшення зазору «в». Це може викликати випередження включення запобіжника, тобто в процесі зчеплення його торець упирається на противагу, тому що не встигає пройти над ним раніше, ніж той здійметься до рівня опорної поверхні полички. У такому випадку відбудеться вигин або злам верхнього плеча запобіжника або злам противаги замкоутримувача й, як наслідок, саморозчеплення в результаті часткової або повної втрати вертикального зачеплення.

Значні вигини верхнього плеча запобіжника 5, зношення його торця й стінок отвору можуть привести до зменшення розміру «б» перекриття полички 3 верхнім плечем 5 запобіжника. Цьому сприяють також зношення стінок овального отвору 2 у замку, стрижня 1 валика підйомника й стінок отвору для нього в корпусі. Недостатнє перекриття полички верхнім плечем запобіжника приводить до падіння його з полички. У процесі наступного зчеплення відбудеться злам полички верхнього плеча запобіжника або шипа замка, що також може викликати саморозчеплення автозчепу.

Недостатня відстань «г» від робочої поверхні лабети замкоутримувача у вільному положенні до торцевої поверхні замка також сприяє випередженню включення запобіжника, тому що при зчепленні автозчепів замкоутримувачі почнуть свій рух раніше, ніж замки й при ударі малого зуба по лапі з замкоутримувача противага може здійнятися вище полички й перекрити верхнє плече, що рухається по поличці в процесі зчеплення, запобіжника.

В експлуатації також зустрічаються випадки зношування шипа 7 (на конус) для навішення замкоутримувача. Тоді з замкоутримувач, спадаючи із шипа, притискається до замка, останній губить рухливість і замкоутримувач приймає положення, при якому противага 4 буде піднятий вище полички 3 для запобіжника. У процесі зчеплення відбудеться випередження включення запобіжника.

Однак надмірно збільшувати вертикальне зачеплення «а» противагою верхнього плеча запобіжника, наприклад нарощуванням противаги зверху, не можна, тому що він буде перешкоджати вільному проходу запобіжника при зчепленні автозчепів, що приведе до зламу деталей запобіжного пристрою.

Також не можна зменшувати зазор (в = 0) між торцями противаги й запобіжника, тому що запобіжник після зчеплення автозчепів може залишитися на противазі й не зіскочить на поличку, тобто буде перебувати у виключеному стані.

Надмірне збільшення відстані «г» від лапи замкоутримувача до торцевої поверхні замка приведе в зчепленому стані (при натисканні на лапу малим зубом суміжного автозчепу) до невеликого підйому противаги, тому вертикальне перекриття «а» буде недостатнім.

Значне розширення полички для створення великого перекриття викличе удари замка по ній при зчепленні автозчепів й, як наслідок, її злам або злам нижнього плеча запобіжника.