Нерівномірність та асиметрії глобального економічного розвитку
Нерівномірність як загальна закономірність глобального розвитку завжди була його невід’ємною характерною рисою. Проте на сучасному витку глобальних трансформацій вона набуває якісно нових соціально-економічних форм під впливом посилення регіональних інтеграційних процесів у світі, інтернаціоналізації соціально-економічного життя, науки, техніки та гуманітарної сфери, прискорення процесів техноглобалізму, активізації тенденцій до глобальної монополізації виробництва і капіталу, а також наростання неадекватності інституційної системи масштабам та динаміці глобальних трансформацій. Це потребує суттєвої модернізації концепції нерівномірності глобального економічного розвитку, а саме – змісту поняття «нерівномірність економічного розвитку», критеріїв економічної стратифікації країн світу та системи факторів, котрі її обумовлюють, з метою адекватного відображення трансформацій економічних систем різного рівня у глобальних координатах розвитку. Не випадково, що протягом останніх десятиліть поняття «нерівномірність економічного розвитку» поступово еволюціонує у більш містку і багатогранну категорію «асиметрія», яка є більш цілісною і системною у трактуванні сутності глобальних форм нерівномірності економічного розвитку та розкритті їхньої багатоманітності і суперечливості.
Під асиметріями глобального економічного розвитку розуміють усталену відсутність структурної рівноваги глобальної економічної системи, яка проявляється у: 1) непропорційності розвитку підсистем і елементів світового господарства в силу об’єктивно існуючих суперечностей між ними; 2) порушенні функціонально-ієрархічної рівноваги геопростору, коли актори геополітичної та геоекономічної взаємодії реалізують свої інтереси , нехтуючи інтересами інших; 3) поліваріантності та асинхронності національних і глобальних циклів розвитку. Основними вимірами асиметрій глобального розвитку є: 1) матеріальний (кількісно-вартісний); 2) просторово-часовий; 3) соціокультурний (якісний).
Таким чином, асиметрія є об’єктивною і закономірною формою глобального економічного розвитку та інструментом виявлення системи його багаторівневих суперечностей (табл. 6.2.1). При цьому базовими ідентифіковано три рівні асиметрій глобального розвитку у дев’яти функціональних вимірах, що характеризують:
1) асиметрії у розподілі первинних ресурсів;
2) асиметрії у технологічному, економічному, фінансовому розвитку;
3) диференціацію країн за рівнем геополітичного впливу, з урахуванням їх соціокультурних та інституційних відмінностей.
Таблиця 6.2.1
Багатофакторна матриця асиметрій глобального розвитку*
| Функціональні зони геопростору | Критерії аналізу | Інструментарій та показники виміру |
| 1 | 2 | 3 |
| І-ий рівень – асиметричний характер розподілу первинних ресурсів | ||
| Соціодемографічна складова | забезпеченість людським потенціалом, економічно активним населенням та рівень демографічного навантаження | темпи природного приросту населення (у розрізі локальних цивілізацій); середній вік населення; рівень безробіття; рівень міграції економічно активного населення; стан здоров’я і медичного обслуговування; рівень соціальної стратифікації населення; рівень соціального забезпечення людей похилого віку, інвалідів, багатодітних сімей та інших категорій малозабезпечених верств населення. |
| Енергетична складова | забезпеченість енергетичними ресурсами | рівень енергоспоживання (в т.ч. на душу населення); рівень енергозабезпеченості (в т.ч. за рахунок власних джерел). |
| Екологічна складова | рівень забруднення природного середовища і екологічної безпеки | рівень викиду в атмосферу СО2 (на душу населення і у % до світу); рівень викиду в атмосферу інших парникових газів (на душу населення і у % до світу); частка екологічних затрат в структурі ВВП. |
| Резюме: на основі цих факторів проводиться емпіричний вимір асиметрій глобального розвитку за обсягом і структурою потреб у первинних ресурсах, визначається здатність і можливість задовольняти ці потреби за рахунок власних первинних ресурсів. | ||
| ІІ-ий рівень – асиметрії у технологічному, економічному, фінансовому розвитку | ||
| Технологічна складова | технологічний рівень та інноваційний потенціал розвитку держави | технологічний рівень економіки (технологічний уклад); рівень продуктивності праці; частка інноваційної продукції у валовому випуску; співвідношення експорту й імпорту технологій; частка в світовому експорті високотехнологічної продукції. |
| Економічна складова | рівень відкритості, економічного розвитку і потенціал економічного зростання | рівень економічного розвитку (обсяг ВВП за ПКС та обсяг ВВП за ПКС на душу населення); темпи приросту/падіння ВВП; рівень глобалізованості економіки (відношення показника зовнішньої торгівлі до ВВП); частка малого і середнього бізнесу в структурі ВВП; рівень капіталізації економіки. |
| Фінансова складова | рівень розвитку та глобалізованості фінансової системи | валове нагромадження зовнішніх активів; валовий зовнішній борг країни (у % до ВВП); частка прямих іноземних інвестицій у ВВП країни; вартісні обсяги експорту-імпорту фінансових послуг країни; рівень заощаджень та рівень інвестицій. |
| Резюме: на основі цих факторів проводиться емпіричний вимір та аналіз асиметрій глобального соціально-економічного розвитку (з урахуванням фактора формування і розподілу світової ренти (в т.ч. квазіфінансової ренти) та різнорівневого характеру фінансової глобалізації. |
Продовження табл. 6.2.1
| 1 | 2 | 3 |
| ІІІ-ій рівень – диференціація країн за рівнем геополітичного впливу, з урахуванням їх соціокультурних та інституційних відмінностей | ||
| Геополітична складова | геополітичний статус держав, їхня геополітична активність | рівень мілітаризації економіки (частка військових витрат у ВВП); участь у військових конфліктах і військових блоках; участь у регіональних економічних утвореннях і міжнародних організаціях. |
| Соціокультурна складова | переважаючий соціокультурний устрій, його вплив на суспільство і систему цивілізаційних цінностей | рівень культурної диференціації; стратифікація за рівнем розвитку науки і винахідництва; стратифікація за рівнем охоплення населення середньою і вищою освітою; рівень впливу системи цінностей (етичних норм, ідеології (в т.ч. релігії) на суспільство. |
| Інституційна складова | рівень розвитку інститутів | рівень демократизації, політичних і економічних свобод; рівень втручання держави в економіку; рівень корумпованості державного апарату. |
| Резюме: на основі цих факторів (хоча вони важко піддаються кількісному виміру) проводиться емпіричний аналіз асиметрій глобального розвитку, на основі якого визначається позиціонування країн у сфері політичних відносин, рівень їх інституційного розвитку та соціокультурної ідентичності. |
Багатофакторна матриця асиметрій глобального розвитку дає можливість аналізувати динаміку глобального розвитку на основі багатофакторних взаємозв’язків, а проблематику «глобального розвитку» розглядати з урахуванням не лише структурних чинників економічного зростання, але й інституційних та соціокультурних факторів, що особливо важливо в період становлення постіндустріального суспільства. Водночас вона відображає єдність геопростору у дев’яти проблемних зрізах, так званих «функціональних зонах» і, цим самим, формує методологічну основу аналізу асиметричності глобального розвитку, дає можливість прослідкувати гетерогенність сучасного глобально-центричного світу, неоднорідність і нерівномірність його розвитку, складність взаємозв’язків та асиметричний характер структурно-функціональних залежностей між різними його рівнями. За результатами виявлених взаємозв’язків у геопросторі можна будувати просторові карти геостратегічного атласу.
Дата добавления: 2015-02-25; просмотров: 2219;