Зведення альтернативних позицій щодо пояснення
причин глобальної нерівності
| Теоретичні концепти та емпірично перевірені гіпози | |||
| Юрій Шишков (доктор економічних наук, професор, головний дослідник Інституту світової економіки і міжнародних відносин РАН) | Володимир Кондратьєв (доктор економічних наук, керівник Центру промислових та інвестиційних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин РАН) | Віталій Мєльянцев (доктор економічних наук, професор, зав. кафедрою міжнародних економічних відносин Інституту країн Азії і Африки МДУ ім. М. В. Ломоносова) | Ненсі Бердсолл (професор, президент Центру аналізу проблем глобального розвитку (США) |
| Фактори відсталості країн, що розвиваються у 60-90-их рр. ХХ ст. | Амбівалентні імпульси посилення нерівності в країнах, багатих природними ресурсами | Амбівалентні імпульси** «нової економіки» | Причини посилення нерівності в новій глобальній економіці |
| 1) «демографічний вибух» у більшості країн, що розвиваються (особливо в найбідніших серед них) у другій половині ХХ ст., що суттєво знизило темпи приросту ВВП на душу населення у більшості регіонів Півдня; 2) отримання більшістю країн, що розвиваються у другій половині ХХ ст. політичної і економічної незалежності після тривалого перебування у складі колоніальних імперій і поглиблення соціально-економічних і політичних проблем; 3) перманентні військові конфлікти і мілітаризація економіки країн, що розвиваються; 4) жорстка фіскальна політика, спрямована на поповнення державної казни, що пригнічувала інвестиційний процес, а відтак, розвиток реального сектору економіки; 5) деструктивний вплив на розвиток країн Азії, Африки і Латинської Америки «некапіталістичного» вектору розвитку і самоізоляції від світового ринку. | Нерівність посилюється у результаті: 1)неефективної економічної (зокрема, проциклічної фінансової і валютної) політики; 2)неефективного управління доходами від реалізації сировини (проциклічна фінансова політика часто супроводжується витрачанням доходів на фінансування масштабних, але неефективних інвестиційних проектів); 3) стійкої тенденції до надмірного розширення державного сектора і поточних витрат на утримання адміністративного апарату, на створення нових робочих місць в державному секторі економіки, підвищення заробітної плати, трансферти і субсидії регіонам і галузям промисловості (часто збитковим державним підприємствам); 4) слабкої кореляції між інвестиціями і процесом формування людського капіталу (недофінансування охорони здоров’я, освіти і НДДКР). | Асиметричність розвитку країн, що розвиваються зумовлена: 1) різновекторними стратегіями (вищих і стійких темпів економічного зростання добилися ті країни, які поєднуючи експортоорієнтовану політику з використанням інструментів «дозованого захисту» внутрішніх ринків, по стадійно інтегрувалися у світове господарство, уникнувши передчасної повної повної лібералізації ринків капіталу); 2) різношвидкісними темпами зростання експорту, нерівномірністю накопичення фізичного і людського капіталу, диференціацією доходів; 3) недостатнім обсягом та рівнем експорту високотехнологічних товарів (країнам, що розвиваються уже належить майже 1/3 глобального ринку середньо- і високотехнологічних товарів, але у більшості із них експорт цих товарів контролюється західними і японськими ТНК); 4) значним відставанням країн, що розвиваються у сфері науки, освіти і розвитку інформаційно-комп’ютерних технологій; 5) відмінностями у рівні адаптації країн, що розвиваються до процесу глобалізації; 6) різним рівнем інституційного розвитку (йдеться про характеристики свободи ведення бізнесу, розвиток інфраструктури, рівень корупції, якість суспільних інститутів) та відмінностями у макроекономічній політиці. | 1) нерівність в розподілі економічного виграшу від функціонування ефективніших глобальних ринків (ринки винагороджують власників «правильних» активів: фінансового капіталу, людського капіталу, підприємницьких навиків). За Бердсоллом правильний актив – інтелектуальний капітал; 2) недосконалість глобальних ринків (у розумінні «провалів ринку»), в результаті чого винний отримує вигоди і не несе повної відповідальності за «провали ринку»; 3) на глобальному рівні режими торгівлі, міграції і охорони прав інтелектуальної власності відображають більшу ринкову владу багатих (наприклад, сільськогосподарські субсидії і тарифи в багатих країнах обмежують доступ виробників із бідних країн на їхні ринки). |
| _________ Шишков Ю. Глобализация – враг или союзник развивающихся стран? / Юрий Витальевич Шишков // Мировая экономика и международные отношения. – 2003. – № 4. – С. 7-9. | __________ Кондратьев В. Минерально-сырьевые ресурсы как фактор глобальной конкурентоспособности / Владимир Борисович Кондратьев // Мировая экономика и международные отношения. – 2010. – № 6. – С. 20-30. | __________ Мельянцев В. Сдают ли развитые страны развивающимся свои позиции? / Виталий Альбертович Мельянцев // Мировая экономика и международные отношения. – 2009. – № 12. – С. 3-5. | _________ Бердсолл Н. Усиление неравенства в новой глобальной экономике / Нэнси Бердсолл // Вопросы экономики. – 2006. – № 4. – С. 86-88. |
Дата добавления: 2015-02-25; просмотров: 671;