Можливі способи залучення до роботи працівників банку промисловими шпигунами

Найбільш несприятливі умови діяльності банку створюються у разі ведення проти нього промислового шпигунства. Такі дії можуть завдати дуже великої шкоди банку. Річ у тім, що основним об’єктом діяльності промислових шпигунів є банківська інформація, особливо та, яка стосується планів розвитку діяльності банків, їхніх технологій, управління тощо. Тобто втрата банками такої інформації або її неправомірне поширення буде значною мірою впливати на економічний стан банків, їх ліквідність і платоспроможність. Тому банки повинні вживати заходів щодо захисту та протидії актам промислового шпигунства, безпосередньо у своїх установах.

Сьогодні практично не існує чіткого визначення поняття «промислове шпигунство». Найбільш повне, з юридичного погляду, визначення дає Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол): «… це придбання будь-яким обманним шляхом інтелектуальної власності, яка належить будь-якій юридичній особі і яка була створена або законно придбана цією юридичною особою з метою виробництва, що має або може мати промислову цінність...».

Одне з визначень промислового шпигунства міститься у ст. 54 Типового проекту законодавства, розробленого Міжнародною радою з охорони промислової власності. «Промисловим шпигунством є використання, розголошення або передання без погодження з власником інформації, відомостей про способи виробництва і використання техніки, які не публікувалися в пресі та є недоступними для відкритого ознайомлення особою, якій відомий таємний характер цих відомостей, якщо автор вжив відповідних заходів щодо охорони їх таємності».

Існує багато різних форм і методів промислового шпигунства. Але, попри їх численність, вони обумовлені переважно самою природою промислового шпигунства як таємною формою конкурентної боротьби.

У сучасних умовах більшість банків-конкурентів віддають перевагу збиранню інформації про конкурентів легальними методами, використовуючи офіційні джерела: відвідування банків, аналіз відкритих матеріалів про їхню діяльність, установлення необхідних взаємовідносин із банківськими установами і міжбанківськими організаціями, клієнтами банків, укладення угод і договорів, участь у конференціях та інших форумах, де обговорюються проблеми діяльності банків.

Разом із тим наявність відкритої інформації не завжди задовольняє потреби банку-конкурента. Тому збирання найбільш цінної інформації ведеться, як правило, нелегально та напівлегально.

Пропозиції щодо роботи на конкурентів можуть здійснюватись у формах: за винагородження продати інформацію, яка містить банківську або комерційну таємницю, та таку, що є конфіденційною; таємно працювати на конкурентів, отримуючи за це одноразову або постійну винагороду; перейти на роботу до банку-конкурента з наступним використанням таємниць, інтелектуальної власності банку на користь конкурента.

Ознаки спроб втягування службовців банку до співробітництва з конкурентами або іншими структурами:

- у ході розмов зі службовцями з будь-якого приводу ставляться запитання, що стосуються різних сторін та способу життя когось із працівників, його ставлення до роботи та керівництва;

- спостереження за окремими службовцями: вивчення звичок, улюблених місць проведення свого дозвілля, хобі тощо;

- участь однієї і тієї ж особи у позаслужбових зустрічах і заходах, необґрунтовано часта матеріальна і грошова вдячність за незначні послуги;

- втягування службовця або близьких йому людей у різні сумнівні угоди, ризиковані компанії, надання грошей у борг, створення інтимних ситуацій, залучення до протизаконних дій.

Якщо ж промисловим шпигунам вдалося залучити когось із службовців до роботи на себе, то цим службовцям вони можуть рекомендувати такі форми поведінки:

- не давати ніякого приводу, аби звернути на себе увагу керівництва банку або товаришів по роботі;

- мати відмінну поведінку, не відмовлятись від позаурочної й додаткової роботи;

- утримуватись від знайомств, які б могли завдати шкоди діяльності такого службовця;

- не вступати в особисті і колективні конфлікти, займати нейтральну позицію в конфліктних ситуаціях.

Крім того, їм рекомендують використовувати всі можливості для подальшого просування по службі.

Звичайно, що подібні зміни у поведінці окремих службовців банку не повинні залишатись непоміченими.

Серед завдань службовцям, залученим до роботи на промислових шпигунів, можуть бути дії, спрямовані на дискредитацію діяльності банку, його керівництва і провідних фахівців. Відомі факти використання промисловими шпигунами своєї агентури з метою ураження комп’ютерними “вірусами” програмного забезпечення інших банків.

Ознаками наявності у банку агентури конкурентів можуть бути різноманітні негативні чутки, плітки між службовцями банку, анонімні листи, що надходять до служби безпеки і керівництва банку, втрата службових документів у підрозділах банку, оприлюднення або використання конкурентами інформації банку з обмеженим доступом. Як правило, залучені працівники ведуть себе більш активно, видають себе за поборників прав своїх товаришів по роботі, мають найбільшу обізнаність у ситуації, прагнуть до позицій лідера в колективі.

Недобросовісна конкуренція і промислове шпигунство є невід’ємною частиною конкурентної боротьби, а з нею і всієї підприємницької діяльності. Ігнорувати їх існування і можливості настання негативних наслідків від такої діяльності в сучасних умовах немає ніяких підстав.
Говорячи про користь або шкоду недобросовісної конкуренції, й особливо промислового шпигунства, необхідно пам’ятати, що шкода для одного банку означає користь для іншого. Тому слід очікувати не зниження такої діяльності, а навпаки, всебічного удосконалення і розвитку. Поряд з новими способами промислового шпигунства з’являться і нові технології та засоби впливу на конкурентів. У таких умовах службам безпеки слід прогнозувати шпигунську діяльність конкурентів та інших структур, визначати об’єкти їх підвищеного інтересу, проводити заходи попередження і нейтралізації шпигунських дій.

ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ
ВІД ПРОМИСЛОВОГО ШПИГУНСТВА