Аналіз кредитних операцій комерційного банку

Кредитування традиційно вважається одним з основних напрямків роботи банку. За рекомендаціями світових фінансово-кредитних організацій, якщо в активах банку кредитування займає менше 65%, то кредитна політика банку є пасивною, якщо частка перевищує 75% - агресивною.

При проведенні аналізу кредитної політики необхідно враховува­ти багато факторів:

Внутрішні та зовнішні фактори мають великий вплив на дохід, який отримає банк, тому банки намагаються враховувати ці фактори.

На першому етапі провадиться аналіз структури кредитного портфеля банку.В цілому надані кредити банків можна поділити на довгострокові та короткострокові.

Приймаючи рішення про кредитування, банки повинні враховувати можливий негативний розвиток позичальників більшою мірою, ніж позитивний. У процесі управління кредитними ризика­ми можна виділити чотири основні етапи, які визначають завдання цього процесу.

1 Аналіз та оцінка кредитних ризиків. Банк повинен встано­вити на основі різних джерел інформації види і взаємозв'язок ри­зиків, від яких він може зазнати збитків. Потім потрібно визначи­ти, які види ідентифікованих ризиків можуть бути виміряні. З ура­хуванням витрат на збір та обробку інформації необхідно далі виділити ризики, які підлягають вимірюванню, і ризики, якими можна нехтувати.

2 Визначення величини ризиків. Визначення кількісної величи­ни ризику дає можливість оцінити розмір потенційних збитків і
сформувати за допомогою активних інструментів управління
рівень ризику.

3 Управління кредитними ризиками. Виробити стратегію і методологію управління кредитними ризиками. Управління ризиками може бути спрямоване як на запобігання виникненню кредитних ризиків, так і на подолання негативних наслідків кредитних ризиків для рентабельності та ліквідності банку.

4 Контроль за ефективністю управління кредитними ризиками.

Відділ з управління кредитними ризиками розробляє методологію управління кредитними ризиками, формує політику у сфері аналізу, оцінки, прогнозування і моніторингу ризиків, застосування класифікації кредитів, використання застав і гарантій, управління проблемними кредитами, а також встановлює обмеження на креди­тування залежно від галузі, регіону, ризику позичальників, стандар­ти на документацію кредитів.

Доречно розрізняти такі складові кредитного ризику: кредит­ний ризик щодо позичальника, кредитний ризик щодо способу забезпечення позики, кредитний ризик щодо кредитної угоди, зважений кредитний ризик та портфельний кредитний ризик.

Для мінімізації кредитного ризику банкам у процесі своєї діяльності необхідно звертати увагу на ряд факторів, які впливають на ступінь ризику неповернення платежу:

1) ступінь концентрації кредитної діяльності банку в якій-небудь галузі, яка чутлива до змін в економіці;

2) питома вага кредитів та інших банківських контрактів, що припадають на клієнтів, які знаходяться у скрутній ситуації;

3) концентрація діяльності банку в нові, нетрадиційні сфери;

4) часте внесення змін у політику банку щодо надання кредитів,
формування кредитного портфеля;

5) впровадження в практику значної кількості нових послуг за короткий проміжок часу;

6) прийняття як застави цінностей, які важко реалізуються
на ринку або які швидко знецінюються.

Наступним кроком у аналізі кредитування банку є проведення горизонтального та вертикального аналізу.

Наступним етапом аналізу є визначення динаміки відсоткових ставок за кредити.

Одним із найважливіших напрямків аналізу кредитної діяльності комерційного банку є аналіз руху кредитів.

Аналіз руху кредитів передбачає проведення розрахунку пев­ного переліку показників та коефіцієнтів, який несе значне смис­лове навантаження при визначенні основних тенденцій змін кре­дитного портфеля банківської установи. Найбільш загальним по­казником, що характеризує рух кредитів, є залишки кредитної за­боргованості.

При проведенні аналізу руху кредитів важливим моментом є оцінка динаміки співвідношення резерву, сформованого на покриття можливих збитків по кредитах, та загальної суми кредитної заборгованості.

Наступним напрямом аналізу кредитної діяльності банку є оцінка розподілу кредитів за економічними секторами.

Аналіз галузевої структури дає можливість визначити диверсифікацію кредитів порівняно з попередньою звітною датою. Для цього розраховуються частки кредитних вкладень комерційного бан­ку в окремі галузі та оцінюються у статиці й у динаміці. Цей аналіз необхідний для виявлення зон кредитного ризику для розроблення кредитної політики та визначення лімітів кредитування по окремих га­лузях та клієнтах банку.

Далі аналізується кредитна заборгованість за термінами погашен­ня.

Наступним аспектом аналізу кредитної діяльності комерційних банків є аналіз формування резерву на можливі збитки за позиками.

Даний вид аналізу містить оцінку правильності розподілу виданих позик за групами ризику, достатності розміру резерву на покриття втрат по кредитних ризиках та відповідність розрахункової суми фактично створеному резерву.

Види позик за ступенем ризику:

1 стандартні (2% резервування);

2 позики під контролем (5% резервування);

3 субстандартні позики (20% резервування);

4 сумнівні позики (50% резервування);

5 безнадійні позики (100% резервування).

Якість наданих кредитів характеризує також показник співвідношення резервів на випадок збитків за позиками та загаль­них позик. Чим менше його значення, тим якіснішим, а відтак менш ризикованим є кредитний портфель.

Рівень сумнівної заборгованості характеризує якість кредитно­го портфеля, а саме: довгострокових, короткострокових та МБК з точки зору проблематичності їх повернення. Значення цього показ­ника не повинно перевищувати 0,05%, тобто своєчасно непогашені кредити мають становити не більше 5% від усього кредитного порт­феля.