Основні напрямки медичної реабілітації інвалідів

А. Реконструктивна (пластична) хірургія

Це розділ хірургічної науки і практики, який займається розробкою та застосуванням операційних методів відновлення анатомічної цілісності та нормального функціонування ушкоджених органів чи тканин організму людини.

Історично спочатку спеціалісти освоїли низку операцій на опорно-руховому апараті людини (на кістках, м’язах), а в останні десятиріччя - складні операції на внутрішніх органах, органах відчуття (на серці, судинах, нервах, очах тощо). Існують реконструктивні операції різного рівня складності: від більш-менш елементарного з’єднання кісток, судин, до застосування синтетичних матеріалів і складних приладів (штучне серце), нарешті - трансплантації органів (пересадка донорської нирки тощо).

Прикладами розповсюджених реконструктивних операцій на кістках можуть бути:

- остеосинтез - з’єднання уламків кісток різними способами;

- артропластика - відновлення нормальної рухомості в суглобах:

- пересадка кісток, вживлення кісткових трансплантатів;

- вживлення штучних суглобів (з металу, синтетичних матеріалів).

Що стосується методик остеосинтезу, то на зміну застарілим і важким прийомам витяжки травмованих кінцівок за допомогою тягаря, в останні роки запроваджені прогресивні методики, пов’язані з використанням спеціальних апаратів Ілізарова, Волкова тощо. При цьому через уламки кісток проводяться металеві спиці, які кріпляться до спеціальних кілець. За допомогою прикріплених до кілець металевих стрижнів з винтами здійснюють співставлення уламків кісток та їх жорстку фіксацію. Хворий при цьому більше мобільний і швидше одужує.

Зараз хірурги передових клінік використовують біля сорока різновидів „запасних частин” до організма людини (штучні суглоби, клапани серця, кришталики очей тощо).

Завдяки досягненням науки і техніки реконструктивна хірургія має велике майбутнє.

Б. Відновна терапія

Це галузь клінічної медицини, яка займається лікуванням захворювань внутрішніх органів і систем за допомогою різноманітних консервативних заходів. Кінцева мета відновної терапії - забезпечення зворотного розвитку патологічного процесу, відновлення оптимального функціонування уражених органів і систем та нормального стану здоров’я в цілому.

Існує великий арсенал різноманітних засобів відновної терапії, які поділяються за різними ознаками на:

- офіційні та народні;

- традиційні і нетрадиційні;

- основні та допоміжні;

- медикаментозні та немедикаментозні.

Медикаментозні засоби включають в себе застосування різних груп медикаментів або лікарських препаратів, які класифікуються за походженням, складом, призначенням тощо. При відновному лікуванні найчастіше використовують такі групи ліків:

- заспокійливі препарати (натрія бромід, триоксазин, мапробомат);

- збуджуючі, активізуючи (настойки лимоннику та женьшеню, пантокрин);

- біогенні стимулятори (ФіБС, екстракт алое, скловидне тіло);

- полівітамінні препарати (пангексавіт, декамевіт, ундевіт тощо).

Значному підвищенню ефективності відновного лікування сприяє застосування різноманітних допоміжних методів медичної реабілітації інвалідів.