Психотерапія, її види та методи

Існує низка методів та заходів психологічної реабілітації інвалідів, разом з тим, провідним серед них є психотерапія.

Психотерапія – це специфічний метод лікування, який побудований на використанні цілющої сили певного набору слів, мовлення, що дозволяє нормалізувати нервово-психічну сферу людини, а через неї – діяльність організма в цілому.

Слово є одним із могутніх засобів оздоровчого арсеналу, воно успішно використовується цілителями ще з давніх часів. Теоретичне пояснення такого ефекту наступне. Якщо в основі нервової діяльності тварин лежить, по Павлову, перша сигнальна система, коли подразниками є предмети і явища довкілля, то у людини на перший план виходить друга сигнальна система, коли роль подразників виконують слова, що їх означають. Таким чином, для людини характерна вища форма нервово-психічної діяльності, при якій основою пізнання стає не стільки живе споглядання, скільки абстрактне мислення, що здійснюється за допомогою слів, мови. Саме певні набори слів здатні суттєво впливати на діяльність організму: гальмувати і збуджувати, стимулювати і відновлювати будь-які функції організму. Ось чому спеціально підібрані слова, фрази, при їх зваженому і умілому використанні, можуть мати значний терапевтичний вплив, сприяти процесу оздоровлення, реабілітації інваліда.

До класифікації напрямків видів психотерапії існують різні підходи; зокрема, розрізняють психотерапію спеціальну і загальну, індивідуальну і групову, заспокійливу і стимулюючу тощо. Детальніше розглянемо деяківиди психотерапії.

Спеціальна психотерапія

Спеціальний або прямий психотерапевтичний вплив на хворого, звичайно, здійснює медичний психолог або лікар-психотерапевт за особливими методиками, як правило, в пристосованому для цього кабінеті поліклініки, лікарні або реабілітаційного центру.

До числа основних методів спеціальної психотерапії відносяться раціональна та сугестивна терапія.

Раціональна психотерапія побудована на активному впливі на розум хворого за допомогою логічного обґрунтування інформації і формування необхідних переконань. В ході бесід психотерапевт переконує хворого в тому, що тільки велика витримка, настійливість, самодисципліна забезпечать успішність лікування і наступне одужання. Саме такий психотерапевтичний вплив робить хворого активним і зацікавленим співучасником реабілітаційного процесу, допомагає мобілізувати ресурси організму на боротьбу з недугою.

Сугестивна психотерапія передбачає досягнення у хворого певного стану за допомогою укорінення в його свідомість та підсвідомість певної інформації шляхом навіювання. Під час сеансів хворому навіюють певні словесні формули, без будь-яких обґрунтувань їх істинності. При цьому велике значення має авторитет лікаря, довіра хворого до нього. Завдяки вмілому впливу на психічну сферу хворого, спеціалісти добиваються формування необхідних установок, врівноваженого емоційного стану, віри в одужання. Сугестія може здійснюватися при перебуванні хворого в стані як бадьорості, так і сну, що називають гіпнозом. Введення в стан сну полегшує “входження” лікаря в інформаційне поле мозку хворого, “стирання” закарбованої там негативної інформації, тим самим прискорюється процес одужання. Разом з тим, гіпноз є крайнім і не завжди доцільним методом психотерапії, тому його застосування має бути обмеженим.

Дуже важливим завданням психотерапевта є те, щоб по завершенню сеансів процес психологічної реабілітації не припинився. Тому він має навчити хворого надалі самостійно регулювати своє психічне життя. З цією метою використовують різні методики психічної саморегуляції, про що мова піде далі.

Загальна психотерапія

Не слід думати, що настрій і установки хворих формують тільки спеціалісти-психологи. Величезний вплив на психічний стан та хід лікування мають різноманітні елементи оточуючого середовища, особливо соціального. Це особливості відношення, поведінки, спілкування оточуючих людей, перш за усе, медичних та соціальних працівників, рідних та близьких, членів трудового колективу тощо. Будь-яке звернення до інваліда, слово і жест, навіть багатомовне мовчання можуть впливати на стан його здоров’я як позитивно, так і негативно. Звідси велике значення має створення в місцях перебування хворих (лікарня, реабілітаційний центр тощо) певного психологічного клімату та комфорту. Позитивний вплив забезпечують затишна обстановка, хороший санітарний стан у приміщенням, їх естетичне оформлення, добре відношення персоналу тощо.

Велике значення має виконання обслуговуючим персоналом у взаємовідносинах з хворими певних деонтологічних принципів, правил професійної етики. При цьому не слід забувати, що кожна людина - це складний світ, неповторна індивідуальність, права і свободи якої необхідно поважати. Тим більше це стосується хронічно хворих, інвалідів, в яких часто-густо зустрічаються порушення психіки, негативні зміни особистості. Це ускладнює спілкування, вимагає особливої обережності у взаємовідносинах. Різке звернення, непродумане слово може нанівець зводити всі досягнення в процесі лікування. Чуйність, доброзичливість у ставленні до хворих під час приносять більший ефект ніж будь-які золотаві пігулки. Адже вірно підмічено: ніщо не коштує так дешево і не цінується так дорого, як добре слово.

Певне значення для самопочуття хворого, інваліда також мають організація раціонального внутрішнього розпорядку, лікувально-охоронного режиму, по можливості рухової активності, участь у заходах трудотерапії, культурної програми тощо.

Доцільним є проведення заходів естетотерапії, тобто використання позитивного впливу на організм людини творів художньої літератури та мистецтва. Зокрема, це бібліотерапія, що полягає у слуханні і читанні хворими книжок по підібраній тематиці. Ефективним методом психотерапії є вплив на психіку засобами музики. Прослуховування певних музичних творів може викликати як заспокійливий, так і активізуючий ефект, підсилювати енергетику організму, сприяти його кращому функціонуванню. Крім пасивної естетотерапії, запроваджуються і більш ефективні - активні її форми, пов’язані з художньою творчістю хворих та інвалідів. Це, наприклад, участь у художній самодіяльності, виконання музичних творів, малювання, заняття різними видами прикладного народного мистецтва (вишивання, чеканка, ліпка тощо).

Таким чином, різноманітні методи і засоби психологічної реабілітації є важливою і ефективною складовою всього реабілітаційного процесу. Особливого значення такі заходи набувають на етапах реадаптації та відновлення соціального статусу інваліда. Адже в період підготовки до виписки з лікарні (реабілітаційного центру) і повернення додому звичайно звужується потік заходів медичної реабілітації і на перший план виходять проблеми професійної зайнятості та соціальної адаптації. І це не рідко буває пов’язано з погіршенням психічного стану хворого, емоційною неврівноваженістю, тривожністю поведінки і таке інше. Тому перш ніж хворий повернеться в сім’ю, в трудовий колектив, до суспільного життя в цілому, він має бути психологічно підготовлений до можливих нових проблем, мобілізований на їх подолання. Більш детально соціально-психологічні проблеми інвалідів будуть розглянуті в одній з наступних тем.