ЛЕКЦІЯ 8

Вихідні моделі плану колійного розвитку станцій

Вихідна модель колійного розвитку станцій повинна містити сукупність параметрів, необхідних для вирішення поставленої задачі. Система геометричних моделей може бути використана для вирішення достатньо широкого круга задач – побудови масштабних планів і схем станцій, підготовки технічної документації, організації інтерактивного синтезу планів колійного розвитку станцій складної конструкції, створення функціональних моделей для імітаційного моделювання і ін.

8.1. Розрахункові параметри плану колійного розвитку

Універсальною формою вихідної моделі є сукупність розрахункових параметрів плану колійного розвитку станцій, яка включає дані про криві, що сполучають, відстані між характерними точками плану і їх координати.

Інформація про параметри кривих, що сполучають, представляється структурами:

де – номер вершини ;

– кут повороту кривої в градусах, хвилинах, секундах;

– радіус кривої;

– тангенс кривої;

– довжина кривої;

– число кривих на плані.

Дані про відстані між характерними точками плану (центрами стрілочних переводів, вершинами кутів повороту, кінцями колій) представляються структурами:

де – номери, відповідно, лівої і правої точок відрізка;

– загальна відстань між точками;

– довжина прямої вставки;

– число відрізків плану.

Координати характерних точок плану представляються структурами:

де – номер вершини;

– координати точки в локальній системі;

– число точок на плані.

Для розрахунку показників проекту за даними вихідної моделі визначаються будівельна і повна довжини колій

де – повна довжина стрілочного переводу.

Вихідна модель гіркової горловини містить списки параметрів кривих, що сполучають, на спускній частині гірки і на сортувальних коліях, дані про відстані між точками і координати центрів стрілочних переводів. Крім того, для гіркових горловин вихідна модель додатково включає координати точок, що визначають місця можливої установки уповільнювачів на сортувальних коліях, а також суми кутів повороту на маршрутах скочування відчепів.

Дані про можливе розташування паркових уповільнювачів представляються структурами:

де – номер сортувальної колії;

– координати точки, що знаходиться між коліями ( ) і видаленої від них на відстань , при якій допускається установка паркових уповільнювачів;

– число сортувальних колій в парку.

Інформація про суми кутів повороту по маршрутах скочування відчепів з гірки, необхідна для вибору розрахункової важкої колії при визначенні висоти гірки, представляється списком структур:

де – суми кутів повороту на маршруті скочування відчепів на колію , відповідно, на спускній частині гірки, на сортувальній колії і загальна.

8.2. Модель для інтерактивного проектування крупних станцій

Система геометричних моделей забезпечує розрахунок плану колійного розвитку окремої горловини або щодо нескладних станцій з прямолінійними горизонтальними коліями. Крупні станції, що складаються з декількох парків, а також станції, які цілком або частково розташовуються на кривих, необхідно розбити на базові елементи (блоки), в межах яких колії залишаються прямолінійними і горизонтальними. Для кожного блоку виконуються попередні розрахунки, результати яких представляються у вигляді вихідної моделі певної структури. Надалі вихідні моделі блоків використовуються для їх об'єднання в загальному плані станції, яке здійснюється в інтерактивному режимі. Вказаний режим забезпечує можливість вибору і оперативної зміни положення кожного блоку на плані станції. При цьому всяке об'єднання блоків можна знову розглядати як окремий блок, використовуючи його для продовження процесу автоматизованого проектування крупних станцій.

Таким чином, план колійного розвитку крупної станції може бути представлений сукупністю блоків B₁, B₂, ..., B_n, де n – число блоків. Кожний блок представляється вихідною моделлю B_i, що містить дані про його елементи:

де – орієнтований граф схеми колійного розвитку блоку;

– базова вершина (опорна точка).

Орієнтований граф представляється множиною вершин , кожна з яких характеризується вектором

де – номер вершини;

, – номер вершини відповідно по прямій і боковій коліях;

– координати вершини в локальній системі координат блоку;

– список конструктивних параметрів.

Значення параметрів списку залежать від типу вершини: для ЦП даний список містить тип стрілочного переводу, для ВКП – значення радіусу кривої, для КК – тип закінчення (0 – кінець колії, 1 – упор).

Для розміщення блоку на загальному плані йому необхідно привласнити номер (ім'я) N_б і вказати його положення в глобальній системі координат; ці дані для кожного блоку представляються структурою

де – номер (ім'я) блоку;

– кут повороту блоку щодо початку координат глобальної системи;

– координати точки розміщення початку координат блоку в глобальній системі координат.

Параметри ( ) є змінними величинами і можуть інтерактивно змінюватися в процесі проектування.

У процесі побудови плану станції певні колії пари об'єднуваних блоків B_i, B_j сполучаються круговими кривими. Для реалізації вказаної процедури для колій, що сполучаються, повинен бути заданий список структур:

де – номери об'єднуваних блоків;

– номери вершин КК ( ), що обмежують колії, які сполучаються, в блоках;

– радіус кривої, що сполучає;

– число пар колій, що сполучаються.