ЛЕКЦІЯ 6

Канонічна модель плану станції (частина 2). Модель горизонтальних колій. Представлення сигналів у внутрішній моделі станції

Орграф схеми станції є зваженим. Кожна вершина підмножин , і характеризується деяким вектором параметрів (відповідно, , і ). У зв'язку з цим списки інцидентності вершин орграфа доповнюються сукупностями відповідних параметрів . Остаточний вид канонічної моделі для схеми, показаної на рис. 2, наведено в табл. 4. Нижче розглянуто особливості визначення векторів параметрів для кожного з типів вершин. Зокрема, для вершин (ЦП) повинні бути задані номер колії , тип стрілочного переводу , його напрям і, при необхідності, довжини прямих вставок і до вершин, суміжних з ( ).

Для кожної вершини , що розташована на одній з горизонтальних колій, повинен бути вказаний ненульовий номер цієї колії. Приналежність вершини деякій горизонтальній колії дозволяє надалі визначити її ординату ( ), використовуючи задані значення ширини міжколійя. Якщо деяка вершина не належить жодній з горизонтальних колій, то для неї приймається .

Тип стрілочного переводу представляє собою номер ( ), під яким даний стрілочний перевід записаний в таблиці характеристик. Характеристики стрілочного переводу включають марку хрестовини 1/N, тип рейки, основні розміри (а, b), кут стрілки і його тригонометричні функції, а також вставку .

Напрям стрілочного переводу дозволяє розрізняти лівобічні ( ) і правосторонні ( ) стрілочні переводи.

Окрім перерахованих параметрів, в особливих випадках указують також дані про прямі вставки, що укладаються вправо від даного стрілочного переводу у напрямі прямої ( ) і/або бічної ( ) колій. Як правило, вказані прямі вставки визначаються автоматично за схемою взаємного розташування стрілок і в початкових даних не наводяться. Дані про них потрібно вказувати лише в наступних випадках:

– при необхідності вибору величини конструктивної вставки, відмінної від встановленої інструкцією для даної схеми взаємного розташування стрілок;

– при необхідності задати довжину однієї з колій парку для переходу з лівої горловини в праву (при розрахунку координат).

У цих двох випадках вставка, що задається, представляє собою число в межах .

Таблиця 4 – Канонічна модель станції А

+14

I

+4

+18

I

Ia

+1

Ia

+3

I

I

Ia

В окремих випадках (рис. 3) величина вставки визначається шириною деякого міжколійя , яку не можна визначити з схеми за різницею ординат горизонтальних колій. В цих випадках замість вставки необхідно задати величину необхідного міжколійя із знаком «-»; інакше буде прийнято його стандартне значення м.

Якщо ж необхідну ширину міжколійя можна визначити за різницею ординат горизонтальних колій (рис. 4), то величину , навпаки, задавати не слід.

Рисунок 3 – Схеми взаємного розташування стрілочних переводів, що вимагають явного завдання ширини міжколійя

Нарешті, у випадках, коли величина вставки повинна бути визначена за різницею координат суміжних точок, тоді замість вставки указується число 9999. Звичайно це має місце, коли відстань між суміжними стрілочними переводами визначається за умови замкнутості деякого контуру в схемі, а також коли вона залежить від заданої довжини однієї з колій парку.

Рисунок 4 – Схеми взаємного розташування стрілочних переводів, в яких ширина міжколійя визначається автоматично

Перераховані можливості забезпечують необхідну гнучкість при проектуванні колійного розвитку станції.

Для вершин (ВКП) повинні бути задані номер колії і радіус кривої , а при необхідності – довжина прямої вставки на відрізку до вершини, суміжної з , і кут повороту кривої ( ).

Кут і/або пряму вставку слід обов'язково задавати в тих випадках, коли вони не можуть бути визначені автоматично з відповідного фрагмента схеми. Звичайно це має місце, коли невідомі або однакові ординати меж відрізка (за їх різницею неможливо визначити значення параметрів і ).

У випадку, коли крива є елементом скороченого кінцевого з'єднання колій, величина кута повороту не може бути знайдена з схеми як сума стрілочних кутів, що його створює. В цьому випадку один з параметрів (кут або вставка ) може бути розрахований за даними про з'єднання. При цьому інший параметр повинен бути заданий.

Для розрахунку невідомого кута повороту кривої в скороченому з'єднанні необхідно визначити розрахункову колію і вказати в моделі для початкової вершини розрахункової колії його кінцеву вершину, а також довжину вставки між ними.

При необхідності може бути розрахована невідома вставка при заданому значенні кута в скороченому з'єднанні, яке в цьому випадку повинне бути вказане в моделі.

Кут повороту повинен бути виражений в градусах, хвилинах і секундах із знаком (указують знак плюс, якщо поворот колії від первинного напряму проти годинникової стрілки). При цьому необхідно дотримуватися прийнятої орієнтації дуг графа схеми – зліва направо.

Нарешті, для вершин (КК) може бути задана відстань до вершини, суміжної з , у випадках, коли відповідна колія в схемі станції має певну довжину (наприклад, тупикова колія заданої довжини). У всій решті випадків приймається ; при цьому відповідна колія на плані вирівнюється по крайньому лівому кінцю креслення станції.

Горизонтальні колії станції можуть бути представлені за допомогою деревовидного графа , де – множина вершин, що представляють горизонтальні колії станції (парка, горловини), – множина ребер, які відповідають міжколійям, що розділяють вказані колії.

Кожна колія в графі характеризується вектором параметрів

де – ордината колії;

– категорія колії (головна, приймально-відправна, інша);

– умови укладки стрілочних переводів (нормальні, обмежені).

Один із вузлів дерева, відповідний колії із заданою ординатою, є його корінням . Кожному ребру дерева ставиться у відповідність ширина міжколійя, що задана між коліями, вказаними у відповідних вузлах. Відповідно до визначення дерева число міжколійїв (ребер) незалежно від конфігурації схеми дорівнює , де – число вузлів (колій в схемі). Запропонована деревовидна структура є зручним засобом для визначення ординат всіх горизонтальних дільниць колій станції і точок, що належать їм, за заданою ординатою опорної точки , що знаходиться на одній з них, і шириною міжколійїв. Машинне представлення дерева засновано на використовуванні зв'язних списків. При цьому, кожний вузол дерева містить вектор параметрів , а також покажчик на колію-предок і відстань до осі цієї колії.

Для розрахунку ординат горизонтальних колій станції значення ширини міжколійїв представляються у вигляді списку, в якому для кожної з них вказані номери нижньої і верхньої колій, а також величина . Крім того, для розрахунку координат точок плану станції повинна бути задана опорна точка, до якої здійснюється прив'язка координат всієї решти його точок. У якості опорної точки вибирається один з ЦП (номер вершини ), який знаходиться на горизонтальній колії станції; для даного ЦП повинні бути задані координати і .

Вказані дані для станції, схема якої показана на рис. 2, наведено в табл. 5.

У внутрішній моделі сигнали представлені списком , кожний елемент якого описується структурою

де – напрям установки сигналу щодо стрілочного переводу: 0 – за хрестовиною на прямій колії; 1 – за хрестовиною на бічній колії; 2 – в створі ізолюючого стику рамної рейки.

Таблиця 5 – Внутрішня модель горизонтальних колій станції

		, м
		7,5
		5,3
Іа		5,3

Номер сигналу і його тип встановлюють за даними вхідної моделі.

Представлення сигналів у внутрішній моделі станції А наведено у табл. 6.

Таблиця 6 – Внутрішня модель сигналів станції А

			ПА
			НІ
			Н2
			Н4
			ПМІ
			ПМ2
			ПМ4
			ПІа
			П3
			НБ
			НМ3
			НМІа