Мал. 15. Взаємозв‘язок між принципами навчання

Педагогічні принципи впливають на вибір форм, методів, засобів самовиховання, які є пов’язаними з метою професійного самоудосконалення, в т.ч. і з метою психологічного професійного самоудосконалення ( Мал. 16).

							зміст форми методи засоби

Мал. 16. Взаємозв’язок педагогічних компонентів.

В межах професійної культури моряка визначають її органічну складову - психічну культуру. Психічна культура – це різнопланове багаторівневе динамічне утворення в структурі особистості моряка, яке забезпечує максимально високий рівень розвитку усіх складових його психічного реагування.

Структура психічної культури особистості моряка:

а) знання в галузі психології про закономірності та механізми функціонування психіки особистості;

б) високий рівень розвитку усіх актуальних можливостей психіки моряка, його індивідуальних психічних явищ;

в) уміння свідомого психічного самовпливу з метою забезпечення високого рівня емоційно-вольової та психоемоційної стійкості, що можуть бути сформованими на підставі звернення до методів свідомого психічного самовпливу;

г) навички індивідуальної психічної гігієни.

Психічна культура курсанта ВНМЗ передбачають знання та уміння курсанта про наступне:

- актуальні можливості та закономірності своєї психіки;

- її резервний потенціал;

- рівень особистої емоційно-вольової стійкості та її значення в процесі виконання професійних завдань;

- сутність природних механізмів свідомої психічної саморегуляції;

- технологією користування методами свідомого психічного самовпливу;

- вимоги індивідуальної психогігієни тощо.

Етапи формування психічної культури:

Перший: пробудження у курсанта інтересу та самоповаги до себе як майбутнього дипломованого моряка, до рівня розвитку своїх особистих здібностей, особистих психічних пізнавальних процесів, психологічних особливостей та моральних якостей, що повинні відповідати вимогам його професії.

Другий: поширення знань курсанта в галузі психології, знайомство з резервними можливостями особистої психіки, формуванням умінь свідомого психічного самовпливу з метою оптимізації особистого психофізіологічного стану. Цей етап характеризується підвищенням рівня соціальної перцепції, емпатії, рефлексії, комунікативних здібностей, професійної самопрезентативності.

Третій: набуття вмінь застосовувати знання, уміння та навички свідомого психічного самовпливу в процесі виконання професійних завдань.

2. Психічна саморегуляція: види, механізми,

значення для професії моряка.

Специфіка роботи моряка сприяє виснаженості його психіки в умовах тривалого перебування в морі. З метою збереження його психічного та фізіологічного стану є доцільним звертатися до резервних можливостей психіки. В першу чергу це передбачає активізацію потенційної та інтуїтивної фаз психіки на підставі цілеспрямованого формування умінь та навичок свідомого психічного самовпливу.

Психічна саморегуляція– цесистема складного реагування мозку та нервової системи людини на зовнішні та внутрішні подразники з метою підтримки балансу між її психофізіологічним і енергетичним станом та умовами навколишнього простору, в якому людина перебуває.

У більш широкому розумінні психічна саморегуляція – це свідомо контрольований людиною психічний самовплив з метою поліпшення свого психофізіологічного стану.

Види психічної саморегуляції:

а) підсвідома;

б) свідома.

Завдання свідомої психічної саморегуляції:

- знайомство з механізмами психічної саморегуляції, її типами, з механізмом самонавіювання;

- формування умінь свідомого психічного самовпливу;

- формування навичок індивідуальної психічної гігієни тощо.

Типи механізмів психічної саморегуляції:

Перший тип базується на співвідношенні імпульсної активності, що циркулює в мозку людини, та активності, знаходить вихід за межі мозку. У випадках, коли кількість імпульсів, які циркулюють в мозку людини, переважає кількість тих, що знаходять вихід у зовнішній простір, напруженість психічного стану людини значно зро­стає. І, навпаки, напруженість психічної активності значно зменшується, коли кількість імпульсів, що знаходять вихід, перевищує.

Другий тип психічної саморегуляції в основі свого механізму передбачає перерозподіл нервових імпульсів з метою недопущення можливого психічного перенапруження. Щоб урівноваження інтенсивність нервових імпульсів є доцільним цілеспрямовано, тобто свідомо змінювати тонус конкретних груп м’язів свого тіла, а також навчатися керувати частотою свого дихання.

Третій типмеханізму психічної саморегуляції людини базується на взаємозв’язку характеру психічного стану людини з умовами зовнішнього середовища. Практичне використання цієї закономірності дозволяє курсанту чи дипломованому працівнику водного транспорту свідомо шляхом цілеспрямованої зміни зовнішніх умов стимулювати (чи знижувати) активність своєї психіки. Наприклад, з метою психологічного розвантаження та швидкого відпочинку можна послухати музику, що є повільною за темпом та спокійною за характером.

Висновки.

З метою забезпечення високого рівня особистої психоемоційної стійкості працівникам водного транспорту, а також курсантам ВНМЗ є доцільним удосконалювати рівень особистої психічної культури.

Важливим компонентом психічної культури є уміння свідомого психічного самовпливу з метою стабілізації психофізичного стану. Вчені визначають два види психічної саморегуляції, - підсвідомий та свідомий. Свідома психічна саморегуляція є системою, що дозволяє урівноважувати за своїм бажанням характер емоційно-вольового стану.

Знання їх сутності допоможе моряку використовувати резервні можливості своєї психіки цілеспрямовано, грамотно, та на цієї підставі значно підвищувати якість своєї працездатності.

Питання та завдання:

1. Сутність та структура психічної культури моряка.

2. Значення психічної культури в професії моряка.

3. Поняття «психічна саморегуляція».

4. Види психічної саморегуляції.

5. Механізми свідомої психічної саморегуляції.

Теми рефератів:

1. Психічна культура в контексті професійної підготовки моряка.

2. Психогігієнічні навички представника морської професії.

3. Вищи психічні пізнавальні процеси моряка в його

професійної діяльності.

ТЕМА №8: МЕТОДИ СВІДОМОЇ ПСИХІЧНОЇ САМОРЕГУЛЯЦІЇ

План:

Вступ.

1. Методи емоційно-вольового самовпливу.

2. Аутотренінг, медитація, аутогіпноз.

Висновки.

Компетентність:

1)Здатність до керівництва під час аварії.

2) Здатність виживання в морі у випадку залишення судна.

Зміст компетентності:

1)Уміння швидко приймати вірні рішення під час аварійних ситуацій та надавати відповідні накази, організовувати роботу підлеглих у напрямку подолання ситуації.

2) Уміння забезпечувати високий рівень емоційно-вольової стійкості, приймати професійно доцільні рішення у напрямку подолання екстремальної ситуації.

Література:

1. Гримак Л.П. Резервы человеческой психики: Введение в психологию активности. –М, 1987.

2. Зайцева Т. Г. Психічна культура працівника системи МВС як компонент професійної підготовки. Вісник Запорізького юридичного інституту, 2000, № 4 (13).-С.275-283.

3. Зайцева Т.Г. Психічна культура як фактор психоемоційної стійкості моряка. Монографія. – Херсон: ХДМІ, 2009. – 99 с.

4. Зайцева Т. Г. Свідома саморегуляція як компонент психічної культури працівника ОВС. Практикум.- Херсон: ХЮІ НУВС,2003.- 72 с.

5. Зайцева Т.Г. Шляхи формування психічної культури працівника міліції: науково-методичний посібник. – Херсон: ХЮІ ХНУВС, 2006. – 96 с.

Вступ.

Тема лекції є спрямованою на усвідомлення курсантами та студентами сутності методів свідомого психічного самовпливу та технології користування цими методами.

Особливе значення мають методи свідомої психічної саморегуляції, які спираються на механізми самонавіювання. Важливо розрізняти дві основних групи методів – емоційно-вольові, що базуються на свідомої організації своєї поведінки, та аутотренінгу, медитації та аутогіпнозу, що спираються на механізм самонавіювання.

1. Методи емоційно-вольового самовпливу.

Методи педагогічної роботи - це засоби впливу на свідомість суб’єкта навчання з метою досягнення певної мети – навчальної, виховної та розвиваючої (Табл. 17). Таблиця 17.