Сутність і форми фінансових інвестицій підприємства

Фінансові інвестиції — це вкладення капіталу у фінансові інструменти інвестування.

Фінансовий інструмент - це цінний папір, або оформлений відповідно до вимог законодавства документ, що підтверджує право власності на цінні папери або їхні похідні, валютні цінності, придбання (поставку) у певний строк цінних паперів або валютних цінностей й інші види фінансових активів, вільний обіг яких не забороняється й не обмежений законодавством.

Цінні папери - це грошові документи, які засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємини між особою, що їх випустила, і їхнім власником, та передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Цінні папери підрозділяються на два види - боргові цінні папери й дольові цінні папери.

Борговий цінний папір - це цінний папір, відповідно до якого на емітента покладене зобов'язання повернути в певний строк кошти, інвестовані в його діяльність, і сплатити доход або надати інші матеріальні права, за винятком прав на участь в управлінні діяльністю емітента.

Дольовий цінний папір - це цінний папір, що підтверджує право власності її власника на частку в статутному фонді емітента й одержання частини прибутку у вигляді дивідендів.

Емітент цінних паперів - це юридична особа, що від свого імені випускає цінні папери й зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають із умов їхнього випуску. Емітент повинен усі зобов'язання, що виникають у зв'язку з випуском цінних паперів, виконувати в строки і в порядку, передбачені чинним законодавством, а також рішеннями про випуск цінних паперів.

В Україні випускаються і знаходяться в обігу такі види цінних паперів:
- акції;
- облігації державної й місцевої позики;
- облігації підприємств;
- ощадні сертифікати;
- інвестиційні сертифікати;
- векселі.

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує участь на паях у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві й право на участь у керуванні ним, надає право її власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції можна класифікувати за такими ознаками:
1. За особливостями реєстрації й обігу:
- іменні акції;
- акції на подавця.
2. За характером зобов'язань емітента:
- привілейовані акції;
- прості акції.

Акціонерам може видаватися сертифікат на сумарну номінальну вартість акцій.

Акція повинна містити такі реквізити:
- найменування акціонерного товариства, його місцезнаходження;
- найменування цінного папера - "акція", її порядковий номер і дату випуску;
- вид акції і її номінальну вартість;
- ім'я власника (для іменної акції);
- розмір статутного фонду акціонерного товариства до дня випуску акцій, а також кількість випущених акцій;
- строк виплати дивідендів;
- підпис голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи;
- печатка акціонерного товариства.

Власник акції має право на частину прибутку акціонерного товариства (дивіденди), на участь у керуванні товариством (крім власника привілейованої акції), а також інші права, передбачені чинним законодавством і статутом акціонерного товариства.

Дивіденди - прибуток, отриманий у результаті здійснення корпоративних прав, включаючи доходи, нараховані у вигляді відсотків на акції, або внески в статутні фонди підприємств.

Дивіденди за акціями виплачуються один раз за рік за підсумками календарного року в порядку, передбаченому уставом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається в його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет і відсотків за банківський кредит. За привілейованими акціями виплата дивідендів здійснюється в розмірі, відзначеному в акції, незалежно від розміру отриманого товариством прибутку у відповідному році. У випадку, коли прибуток відповідного року недостатній, виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного фонду підприємства.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачене умовами випуску). Облігації всіх видів поширюються серед підприємств і громадян на добровільних засадах. Управління інвестиційною діяльністю промислового підприємства

Облігації класифікуються за рядом ознак:
1 . За видами емітентів:
— облігації внутрішньої державної позики;
— облігації внутрішніх місцевих позик;
— облігації підприємств.
2. За строками погашення:
- короткострокові облігації;
— середньострокові облігації;
— довгострокові облігації.
3. За особливостями реєстрації й обігу:
— іменні облігації;
— облігації на пред'явника.
4. За формою виплати дивідендів:
— відсоткові облігації;
— безвідсоткові облігації.

Облігації підприємств випускають підприємства всіх форм власності, об'єднання підприємств, акціонерні й іншими товариства й не дають їхнім власникам права на участь в управлінні.

Облігації підприємств повинні мати такі реквізити:
- найменування цінного папера - "облігація";
- фірмове найменування й місцезнаходження емітента облігацій;
- фірмове найменування або ім'я покупця (для іменної облігації);
- номінальну вартість облігації;
- строки погашення, розмір і строки виплати відсотків (для відсоткових облігацій);
- місце й дату випуску, а також серію й номер облігації;
- підпис керівника емітента або іншої уповноваженої особи;
- печатку емітента.

Облігації всіх видів здобувають громадяни за рахунок їхніх особистих коштів. Підприємства можуть придбати облігації всіх видів за рахунок коштів, що надходять у їхнє розпорядження після сплати податків і відсотків за банківський кредит.

Доход по облігаціях усіх видів виплачується відповідно до умов їхнього випуску. Доход по облігаціях цільових позик (безвідсоткових облігаціях) не виплачується. Власникові такої облігації надається право придбати відповідні товари або послуги, під якими випущені позики. Якщо ціна товару до моменту його одержання буде перевищувати вартість облігації, то власник одержує товар за ціною, зазначеною на облігації, а при одержанні більш дешевого товару він одержує різницю між вартістю облігації й ціною товару.

Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про депонування коштів, що засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту й відсотків по ньому.

Класифікація ощадних сертифікатів така:
1. За умовами розміщення коштів:
— термінові;
— до запитання.
2. За термінами дії:
— короткострокові;
— середньострокові;
— довгострокові.
3. За особливостями реєстрації й обігу:
— іменні;
— на пред'явника.

Ощадні сертифікати повинні мати такі реквізити:
— найменування цінного папера - "ощадний сертифікат";
— найменування банку, що випустив сертифікат, його місцезнаходження;
— порядковий номер сертифіката, дату випуску;
— суму депозиту;
— строк вилучення внеску (для термінового сертифіката);
— найменування або ім'я власника сертифіката (для іменного сертифіката);
— підпис керівника банку або іншого уповноваженого на це особи;
— печатка банку.

Доход по ощадних сертифікатах виплачується при пред'явленні їх для оплати в банк, який випустив ці сертифікати. У випадку, коли власник сертифіката вимагає повернення депонованих коштів по терміновому сертифікату раніше обумовленого в ньому строку, то йому виплачується знижений відсоток, рівень якого визначається на договірних умовах при внесенні депозиту/

Інвестиційний сертифікат — це цінний папір, що випускається винятково інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і який дає право її власникові на одержання доходу у вигляді дивідендів.

Класифікація інвестиційних сертифікатів:
1. За особливостями реєстрації й обігу:
- іменні;
- на пред'явника.
2. За видами емітентів:
- інвестиційні сертифікати відкритих інвестиційних фондів (відкриті інвестиційні фонди створюються на невизначений період і здійснюють викуп своїх інвестиційних сертифікатів у строки, установлені інвестиційною декларацією фонду);
- інвестиційні сертифікати закритих інвестиційних фондів (закриті інвестиційні фонди створюються на певний період і здійснюють розрахунки за інвестиційними сертифікатами після закінчення періоду діяльності фонду);
- інвестиційні сертифікати інвестиційних компаній (інвестиційні компанії створюється як торговець цінними паперами, що, крім інших видів діяльності, може залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії й розміщення цінних паперів).

Вексель - це цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця оплатити після настання строку певну суму грошей власникові векселя (векселедержателеві).

Випускаються такі види векселів:
- простий;
- переказний.

Простий вексель містить такі реквізити:
- найменування - "вексель";
- проста й нічим не обумовлена обіцянка оплатити певну суму;
- вказівка строку платежу;
- вказівка місця, в якому повинен здійснитися платіж;
- найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений;
- дату й місце складання векселя;
- підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Переказний вексель повинен містити, крім реквізитів простого векселя, також: просту й нічим не обумовлену пропозицію оплатити певну суму і найменування того, хто повинен платити (платника).
Купуючи цінні папери, підприємство здійснює фінансові інвестиції і є інвестором.

Метою фінансових інвестицій є одержання максимального доходу при прийнятному рівні інвестиційного ризику. Відомо, що чим вищий рівень прибутковості цінного папера, тим вищий рівень інвестиційного ризику в даній інвестиційній операції. Найбільшим рівнем прибутковості й найбільш високим рівнем інвестиційного ризику характеризуються вкладення в прості акції та в інвестиційні сертифікати як різновид простих акцій. Найменш ризиковими вважаються облігації, але вкладення в дані цінні папери найменш доходні.

Підвищенню ефективності фінансового інвестування на підприємстві сприяє організація чіткого управління даними процесами.

Управління фінансовими інвестиціями підприємства містить у собі:
1) аналіз стану фінансового інвестування в попередньому періоді з метою вивчення тенденцій, масштабів, форм та ефективності фінансового інвестування на підприємстві;
2) визначення обсягу фінансового інвестування в майбутньому періоді й вибір форм фінансового інвестування;
3) оцінка ефективності окремих видів цінних паперів;
4) управління інвестиційним портфелем підприємства.

Управління фінансовими інвестиціями здійснюється з метою підвищення ефективності фінансового інвестування шляхом максимізації інвестиційного доходу при прийнятному рівні інвестиційного ризику.

Таким чином, фінансові інвестиції підприємства реального сектора економіки розглядаються як активна форма ефективного використання тимчасово вільного капіталу або як інструмент реалізації стратегічних цілей, що пов'язані з диверсифікацією операційної діяльності підприємства.

Здійснення фінансових інвестицій характеризується рядом особливостей, основними з яких є:
1. Фінансові інвестиції є незалежним видом господарської діяльності для підприємств реального сектора економіки. Ця незалежність проявляється як стосовно операційної діяльності таких підприємств, так і стосовно процесу їх реального інвестування. Стратегічні задачі розвитку операційної діяльності таких підприємств фінансові інвестиції вирішують лише в обмежених формах (шляхом вкладення капіталу в статутні фонди і придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств).
2. Фінансові інвестиції є основним засобом здійснення підприємством зовнішнього інвестування. Усі основні форми та інструменти фінансових інвестицій мають зовнішню спрямованість інвестованого капіталу, що виходить за рамки відтворювальних процесів свого підприємства. За допомогою фінансових інвестицій підприємство має можливість здійснювати зовнішнє інвестування як в середині своєї країни, так і за її межами.
3. В ієрархії інвестиційних потреб підприємств реального сектора економіки фінансові інвестиції формують інвестиційні потреби другого рівня. Вони здійснюються такими підприємствами після того, коли задоволені їх потреби в реальному інвестуванні капіталу. У зв'язку з цією особливістю фінансові інвестиції, як правило, не здійснюються на таких ранніх стадіях життєвого циклу підприємства. Потреби і можливість задоволення фінансових інвестицій з'являються у підприємства лише на стадії "ранньої зрілості".
4. Стратегічні фінансові інвестиції підприємства можуть бути засобом реалізації стратегії економічного розвитку при мінімальних витратах грошових ресурсів і часу. Так, замість створення або придбання цілісних майнових комплексів відповідної спеціалізації операційної діяльності підприємство може нарощувати обсяги виробництва та реалізації продукції через покупку контрольного пакета акцій (контрольної частки) підприємств, що фактично ним поглинаються за майже половину його ринкової вартості. Хоча стратегічні фінансові інвестиції можуть у первісні періоди життєвого циклу мати від'ємний фінансовий результат, головним зиском від них є приріст капіталу в довгостроковому періоді, здобуття контролю над певним сегментом ринку тощо.
5. Портфельні фінансові інвестиції підприємства не інституціонального інвестора є можливістю отримання додаткового інвестиційного доходу від використання тимчасово вільних грошових коштів або забезпечення їх протиінфляційного захисту.
6. Фінансові інвестиції надають підприємству найбільш широкий діапазон вибору інструментів інвестування за шкалою "дохідність-ризик" та "дохідність-ліквідність". Порівняно з реальним інвестуванням ця шкала значно ширша. Вона включає групу як безризикових, так і надто ризикових (спекулятивних) інструментів інвестування, дозволяючиінвестору здійснювати свою інвестиційну політику в широкому діапазоні: від надконсервативної до надагресивної. Фінансові інвестиції у більшості випадків мають більш високий, ніж реальні інвестиції рівень ліквідності, який варіює в широких межах.
7. Процес обгрунтування управлінських рішень, пов'язаний зі здійсненням фінансових інвестицій є більш простим і менш трудомістким. Він не пов'язаний з суттєвими передінвестиційними витратами фінансових коштів, аналогічними підготовці реальних інвестиційних проектів; алгоритми оцінки ефективності фінансових інвестицій має більш диференційований характер по відношенню до об'єктів інвестування, що підвищує надійність здійснення такої оцінки; реалізація прийнятих управлінських рішень у сфері фінансового інвестування не потребує значних довгочасних термінів.
8. Високі коливання кон'юнктури фінансового ринку, порівняно з товарним, обумовлює необхідність здійснення більш активного моніторингу в процесі фінансового інвестування. Відповідно й управлінські рішення, пов'язані зі здійсненням фінансового інвестування, мають більш оперативний характер.

Фінансове інвестування здійснюється підприємством в таких основних формах:
1. Вкладення капіталу в статутні фонди підприємств. Ця форма фінансового інвестування тісно пов'язана з операційною діяльністю підприємства. Вона забезпечує зміцнення стратегічних господарських зв'язків з постачальниками сировини та матеріалів (за участі в їх статутному капіталі), розвиток своєї виробничої інфраструктури ( при вкладенні капіталу в транспортні та інші аналогічні підприємства), розширення можливостей збуту продукції або проникнення на інші регіональні ринки (шляхом вкладення капіталу в статутні фонди підприємств торгівлі), різноманітні форми галузевої та товарної диверсифікації операційної діяльності та інші стратегічні напрямки розвитку підприємств. За своїм змістом ця форма фінансового інвестування до певної міри замінює реальне інвестування, будучи при цьому менш капіталоємною та більш оперативною. Пріоритетним завданням цієї форми інвестування є не стільки отримання значного інвестиційного прибутку (хоча мінімально необхідний його рівень має бути забезпечений), скільки встановлення форм фінансового впливу на підприємства для забезпечення стабільного формування свого операційного прибутку.
2. Вкладення капіталу в дохідні види грошових інструментів. Ця форма фінансового інвестування спрямована, перш за все, на ефективне використання тимчасово вільних грошових активів підприємства. Основним видом грошових інструментів інвестування є депозитний вклад в комерційних банках як форма короткострокового інвестування капіталу. Основною метою цієї форми фінансових інвестицій є генерування інвестиційного прибутку.
3. Вкладення капіталу в дохідні види фондових інструментів. Ця форма фінансових інвестицій є найбільш розповсюдженою і перспективною. Вона характеризується вкладенням капіталу в різні види цінних паперів, які вільно обертаються на фондовому ринку. Використання цієї форми фінансового інвестування пов'язано із широким вибором альтернативних інвестиційних можливостей як за інструментами інвестування, так і за його строками. Такі інвестиції забезпечуються більш високим рівнем державного регулювання і захищеності, розвиненою інфраструктурою фондового ринку та інформаційною насиченістю про його становище і кон'юнктуру в розрізі окремих сегментів тощо. Основним завданням цієї форми фінансового інвестування також є генерування інвестиційного прибутку, хоча в окремих випадках воно може бути використано для встановлення форм фінансового впливу на окремі компанії при вирішенні стратегічних задач.