Метод формалізованого опису невизначеності інвестиційних проектів

Для найповнішого та найточнішого аналізу масштабних проектів інвестору доцільно проводити формалізований опис невизначеності фінансування інвестиційних проектів. Осно­вою невизначеності є незнання того, які з різних можливих подій дійсно відбудуться. Отже, під невизначеністю розумі­ється неповнота, неточність інформації про умови реалізації проекту. У свою чергу невизначеність, пов'язана з можливі­стю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих ситуацій і наслідків, характеризується поняттям ризику.

При прийнятті інвестором рішення про доцільність реаліза­ції інвестиційного проекту найсуттєвішими є такі види ризику:

• ризики, що стосуються загальної ситуації у країні (полі­тична нестабільність, чинна та майбутня правова база для інве­сторів, перспективи економіки в цілому, фінансова нестабіль­ність, обмеження конвертування національної валюти в інші валюти, коливання валютних курсів, умови репатріації при­бутку);

• ризики періоду проектування та будівництва (збільшен­ня ставок за кредитами, розрахованої суми інвестицій тощо);

• неточність інформації про динаміку техніко-економічних показників, параметрів нової техніки і технологій;

• виробничо-технічні ризики (збільшення поточних витрат, порушення графіка поставок сировини, нові вимоги щодо еко­логії, поломка обладнання, виробничий брак та ін.);

• невизначеність природних, кліматичних умов; можливість стихійних лих;

• ринкові ризики (зміна попиту на продукцію, втрата по­зицій на ринку, поява конкурентної продукції, несвоєчасність виходу на ринок);

• неповнота інформації про фінансовий стан партнерів (мож­ливість банкрутства, неплатежів).

Відповідно до наведених вище видів невизначеності та ри­зиків є безліч умов реалізації інвестиційного проекту, отже, для кожного з них необхідно скласти відповідні сценарії (або створи­ти систему обмежень щодо визначення основних технічних, економічних та інших параметрів проекту).

Крім того, окремо мають бути вказані витрати, що відпові­дають різним умовам реалізації проекту (включаючи можливі санкції і витрати, пов'язані зі страхуванням та резервуванням), результати і показники ефективності.

На наступному етапі інвестор розраховує ймовірності окре­мих умов реалізації і відповідних показників ефективності або інтервали змін усіх показників.

Останнім кроком є визначення очікуваних показників ефек­тивності проекту в цілому з урахуванням невизначеності умов його реалізації — показників очікуваної ефективності.

Для врахування всіх імовірнісних варіантів реалізації про­екту та порівняння його з альтернативними інвестиційними проектами необхідно здійснити розрахунки очікуваного інте­грального ефекту (економічного на рівні народного господар­ства, комерційного на рівні окремої організації). Отримані зна­чення інтегрального ефекту використовуються також для обґрунтування раціональних розмірів і форм резервування та страхування.

Якщо ймовірності різноманітних умов реалізації проекту відомі точно, очікуваний інтегральний ефект розраховується за формулою математичного очікування:

де Еоч — очікуваний інтегральний ефект проекту; Е_S— інтегральний ефект за s-ї умови реалізації; P_S — імовірність реалізації цієї умови.

У цілому в умовах невизначеності доцільно для розрахун­ку інтегрального ефекту застосовувати критерій Гурвіца:

Параметр h визначається як показник оптимізму особи, яка приймає рішення. При h = 1 цей критерій занадто оптимі­стичний. За h = 0 цей критерій збігається із критерієм Вальда і є надто песимістичним. Значення h між нулем та одини­цею може визначатися залежно від схильності особи, яка при­ймає рішення, до оптимізму чи песимізму. У випадку відсут­ності такої схильності природно обирати h = 0,5. При визна­ченні очікуваного інтегрального ефекту h рекомендується брати значення 0,3.