Стратегія формування інвестиційних ресурсів підприємства.

Для забезпечення ефективного управління формуванням інвестиційних ресурсів на підприємстві зазвичай розроблюється спеціальна інвестиційна стратегія, яка покликана забезпечити стабільну інвестиційну діяльність відповідно до потреб розвитку підприємства, найбільш ефективне використання власних фінансових ресурсів, призначених для виконання цих завдань, а також фінансову стійкість підприємства на довготермінову перспективу.

Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів підприємства проходить такі основні етапи (рис. 4.1.).

І. Визначення загального обсягу необхідних інвестиційних ресурсів. На основі детального та всебічного аналізу ринкової кон'юнктури і господарської діяльності підприємства розраховують величину виробничої потужності, якої не вистачає або яку необхідно технологічно оновити для задоволення ринкового попиту на продукцію підприємства (для торговельних організацій визначають необхідний додатковий обсяг реалізації продукції), і отримують перше загальне уявлення про обсяг необхідних інвестицій на розрахунковий період. Особливо складних розрахунків потребує визначення необхідних інвестиційних ресурсів для створення нового підприємства.

Найскладнішим завданням управління формуванням інвестиційних ресурсів підприємства є визначення їх загальної потреби, яке полягає у розрахунку реально необхідного обсягу фінансових засобів, оскільки недостатній обсяг сформованих інвестиційних ресурсів призводить до подовження періоду створення та освоєння виробничих потужностей підприємства, а їх надлишок — знижує норму дохідності та віддачу від інвестицій.

На цьому етапі розробки стратегії розрахунки проводяться у три стадії.

На першій стадії розраховується необхідний обсяг фінансових ресурсів для реального інвестування. Вартість необхідних реальних інвестиційних активів може бути визначена шляхом оцінювання чистої балансової вартості (балансовий метод), на підставі ринкової вартості (метод аналогій) та методу питомої капіталомісткості продукції підприємства.

Сутьбалансового методу полягає у відніманні від загаль­ної балансової вартості активів підприємства суми зобов'я­зань. При оцінюванні враховуються проіндексована залишкова вартість основних засобів, фактична вартість матеріальних обо­ротних засобів, сума дебіторської та кредиторської заборгова­ності. Балансовий метод визначення загальної потреби в інве­стиційних ресурсах проекту створення нового підприємства ґрунтується на визначенні необхідної суми інвестиційних ак­тивів, які дадуть новому підприємству змогу розпочати господар­ську діяльність. Розрахунок здійснюється за такими основни­ми складовими: основні засоби; нематеріальні активи; запаси товарно-ма­теріальних цінностей, що забезпечують операційну діяльність; грошові засоби; інші види активів.

Сутьметоду аналогій при оцінюванні ринкової вартості необхідних інвестиційних ресурсів полягає у вико­ристанні даних про продаж аналогічних активів або підпри­ємств на аукціонах, за конкурсом та у процесі приватизації. Таке оцінювання обов'язково здійснюється з урахуванням галузевої належності підприємства, особливостей регіону, обсягів діяльності та технологій, що використовуються на підприємст­ві. Слід зазначити складність використання цього методу, оскіль­ки завжди є певні обмеження щодо добору адекватного інве­стиційного активу — аналога за всіма визначеними параметра­ми, тому вводяться коригувальні коефіцієнти окремих пара­метрів, але їх оцінка є, як правило, лише суб'єктивним уявлен­ням експерта.

На другій стадії визначення потреби в інвестиційних ре­сурсах розраховується необхідний обсяг фінансових інвестицій. Розрахунок потреби в цих інвестиціях здійснюється, як прави­ло, лише для підприємств, що вже деякий час функціонують, і базується на встановлених раніше співвідношеннях різних форм інвестування у прогнозованому періоді.

Загальна потреба в інвестиційних ресурсах для здійснення фінансових інвестицій визначається шляхом підсумовування потреби в них у першому періоді та обсягів при­росту цих ресурсів у кожному наступному періоді.

На третій стадії визначається загальний обсяг необхідних інвестиційних ресурсів. Він розраховується шляхом підсумо­вування запланованого обсягу необхідних засобів у процесі реалізації окремих реальних інвестиційних проектів, потреби в ресурсах для здійснення фінансових інвестицій та суми ре­зерву капіталу, яка звичайно передбачається в обсязі 10—12 % від сукупної потреби в коштах для реального та фінансового інвестування. Крім того, загальна потреба в інвестиційних ресурсах додатково диференціюється за окремими стадіями здійснення на підприємстві інвестиційного процесу або за проектом. Так, на передінвестиційній стадії потрібні незначні обсяги інвестиційних ресурсів, що спрямовуються насамперед на розробку бізнес-плану, фінансування досліджень та проект­них робіт. Наступна інвестиційна стадія потребує значних об­сягів інвестиційних ресурсів, оскільки здійснюються будівель­но-монтажні роботи або придбання необхідних активів. І, на­решті, експлуатаційна стадія характеризується передусім фор­муванням інвестиційних ресурсів для фінансування оборот­них активів підприємства.

II. Вивчення можливостей формування інвестиційних ресурсів за рахунок різних джерел — другий етап розробки стратегії, на якому розглядаються можливі джерела фінансу­вання інвестицій з урахуванням специфіки господарської діяль­ності того чи іншого підприємства. Усі джерела формування інвестиційних ресурсів поділяють на три основні групи: власні, позикові, залучені. Розглянемо їх детальніше.

До складувласних джерел належать такі:

1. Частина чистого прибутку, що спрямовується на виробничий розвиток.

2. Амортизаційні відрахування. Поряд з прибутком важ­ливим джерелом фінансування інвестицій є амортизаційні від­рахування, що належать до витрат виробництва та обігу і з яких формується амортизаційний фонд — складова фонду відшко­дування.

Можливості сформованого амортизаційного фонду як дже­рела реальних інвестицій на підприємстві залежать насампе­ред від стабільності рівня цін. Зростаюча інфляція знецінює власні кошти підприємств, накопичені за рахунок амортизацій­них відрахувань, тому одним з найважливіших заходів, спря­мованих на підвищення внутрішньої інвестиційної активності, є інфляційних захист амортизаційного фонду шляхом пропор­ційної індексації балансової вартості основних засобів.

Відомо, що чим більше прибутку підприємства спрямовується в амортизаційні відра­хування, тим швидше форму­ються нагромадження для інвестування, тобто прискорюється обіг основного капіталу. У світовій практиці господарювання прискорена амортизація як економічний стимул інвестуван­ня може здійснюватися двома способами:

а) штучно скорочуються нормативні терміни експлуатації техніки та устаткування й відповідно збільшуються норми амортизації;

б) без скорочення встановлених державою нормативних термінів використання основного капіталу окремим підприєм­ствам дозволяється протягом кількох років здійснювати амор­тизаційні відрахування у підвищених обсягах, але зі знижен­ням їх у подальші роки.

Для пожвавлення інвестиційної активності підприємств та активізації процесу нагромадження капіталу держава додатково до прискореної амортизації може зни­жувати ставки оподаткування прибутку. Найбільший стиму­люючий ефект досягається при поєднанні пільгової аморти­заційної політики з кредит­ною експансією.

Суттєве значення для формування власних інвестиційних ресурсів мають й інші джерела коштів підприємства. Зокре­ма, до них належать такі: