Основні етапи формування інвестиційної стратегії підприємства.

Процес формування інвестиційної стратегії підприємства являє собою спеціальні дослідження з типовими процедурами, орієнтований перелік яких наводиться на рис. 3.2. Розглянемо основні етапи розробки інвестиційної стратегії підприємства.

І. Вихідним пунктом формування інвестиційної стратегії є аналіз поточного стану підприємства, його сильних та слабких сторін, що визначають особливості інвестиційної діяльності, а також аналіз макроекономічного середовища та зовнішніх умов здійснення інвестиційної діяльності.

II. Визначення загального періоду формування інвестиційної стратегії підприємства залежить від низки умов. По-перше, необхідно врахувати загальну передбачуваність економічного розвитку країни в цілому та інвестиційного ринку зокрема. Звернемо вашу увагу, що, як правило, у країнах з розвиненою ринковою економікою інвестиційна стратегі янайбільших компаній розробляється на період 10—15 років, однак в умовах нестабільної перехідної економіки країни цей період не може перевищувати 3—5 років, оскільки в окремих сферах інвестиційної діяльності іноді досить важко передбачити реальний розвиток подій на тривалу перспективу.

Необхідно також зазначити, що інвестиційна стратегія великих підприємств звичайно формується на більш тривалий період, оскільки результати їхньої інвестиційної діяльності та вплив на ринкову кон'юнктуру вважаються більш прогнозованими.

III.На основі результатів аналізу сильних і слабких сторін підприємства та макроекономічного середовища здійснюєть­сявизначення стратегічних цілей інвестиційної діяльнос­ті— це наступний етап розробки інвестиційної стратегії. Ці цілі формуються виходячи передусім із системи цілей загаль­ної стратегії економічного розвитку підприємства. Як прави­ло, найхарактернішими стратегічними цілями інвестиційної діяльності підприємства є такі: забезпечення приросту капі­талу; зростання рівня дохідності інвестицій та доходу від інве­стиційної діяльності; зміна пропорцій у формах реального та фінансового інвестування; зміна технологічної та відтворювальної структури капітальних вкладень; зміна галузевої та регіо­нальної спрямованості інвестиційних програм тощо.

IV. Найбільш складним та відповідальним етапом форму­вання інвестиційної стратегії підприємства є пошук ефектив­них шляхів реалізації стратегічних цілей інвестиційної діяльності. На цьому етапі на основі проведення аналізу стратегіч­них альтернатив визначаються стратегічні напрямки ін­вестиційної діяльності та розробляється відповідна стратегія формування інвестиційних ресурсів підприємства. Ефек­тивна розробка стратегічної спрямованості інвестиційної діяль­ності ґрунтується на системі сформованих цілей і здійснюєть­ся шляхом послідовного визначення співвідношення різних форм інвестування на окремих етапах перспективного періо­ду; за галузевою та регіональною спрямованістю інвестиційної діяльності.

V. Уточнення інвестиційної стратегії за періодами її реалізації. На цьому етапі визначаються послідовність і тер­міни розв'язання поставлених завдань, забезпечується їх син­хронізація у часі з прогнозованими змінами кон'юнктури інве­стиційного ринку, із загальними стратегічними цілями госпо­дарської діяльності підприємства; погоджуються у часі окремі напрямки інвестування між собою, а також із формуванням необхідних для цього інвестиційних ресурсів.

VI. Добір і оцінювання найбільш ефективних інвестицій­них проектів, що відповідають розробленій інвестиційній стратегії здійснюється на основі сформованої підприємством інвестиційної політики щодо визначених напрямків інвесту­вання. Раціональна реалізація інвестиційної політики є важли­вою запорукою успіху господарської діяльності підприємства.

Отже, інвестиційна політика підприємства становить частину його загальної інвестиційної стратегії, яка полягає у виборі й реалізації найбільш ефективних форм здійснення ре­альних і фінансових інвестицій з метою забезпечення високих темпів розвитку підприємства і розширення економічного потенціалу його господарської діяльності. На практиці за допомогою інве­стиційної політики підприємство реалізує можливості щодо передбачення довготермінових тенденцій економічного розвитку та адаптації до них. Оскільки це здійснюється в реальному часі, то підприємство відповідним чином має враховувати кон'юнктурні коливання та пристосовуватися до них.

У процесі управління формуванням інвестиційних ресурсів підприємства передбачається забезпечення необхідного рівня самофінансування його інвестиційної діяльності та ефектив­них форм залучення позикового капіталу.

Інвестиційні проекти добирають на основі експертизи їх відповідності інвестиційній стратегії підприємства та аналізу привабливості стосовно таких основних характеристик:

• сфера діяльності чи галузь, у якій реалізується проект;

• обсяг, структура джерел інвестицій та їх фінансове забез­печення;

• показники ефективності проекту;

• детальність розробки проекту та його забезпеченість не­обхідною документацією;

• рівень ризику, механізми нейтралізації ризиків, ліквід­ність та можливість виходу з проекту;

• аналіз ділових якостей ініціаторів проекту, наявність або можливість залучення достатньо кваліфікованого персоналу для його реалізації.

Оскільки інвестиційний портфель формується на основі про­гнозних оцінок цілої низки критеріїв, це непросте і надзви­чайно відповідальне для менеджера завдання. Його вирішу­ють за допомогою сучасних методик, що містять як типові процедури розрахунків прогнозованих показників, так і загальні рекомендації щодо формуван­ня портфеля.

Отже, основними критеріями формування інвестиційного портфеля підприємства є такі; прибутковість портфеля, тер­міновість досягнення стратегічних інвестиційних цілей, ступінь ризику портфеля, ліквідність проектів або фінансових інстру­ментів, що формують портфель, відповідність проектів наяв­ним фінансовим ресурсам підприємства.

Залежно від цільової спрямованості, рівня ризиковості та інших вихідних характеристик інвестиційні портфелі можна класифікувати за певними ознаками. Так званий інвестицій­ний портфель зростання формується з метою збільшення доходів за рахунок зростання вартості самого об'єкта інвестуван­ня; портфель доходу передбачає отримання високих і регу­лярних дивідендів з інвестованого капіталу. Консервативний інвестиційний портфель має мінімальний ризик втрати інвестованого капіталу, а в разі, якщо мається на меті максимізація показників очікуваної прибутковості інвестицій, портфель називаєть­ся "агресивним", або "спекулятивним”.

Відповідність інвестиційного портфеля наявним фінансо­вим ресурсам є критерієм вибору саме тих проектів, що відпо­відають обсягам коштів, які можуть бути залучені інвесто­ром. Для забезпечення фінансової стійкості підприємства не­обхідно дотримуватися оптимального співвідношення власних і залучених коштів у фінансуванні проектів. При цьому чим більшою є частка власного капіталу ініціатора інвестиційного проекту (краще — понад 50 %), тим більшою буде довіра сто­ронніх інвесторів до проекту.

VII. На останньому етапі процесу формування інвестицій­ної стратегії підприємства необхіднооцінити розроблену стратегію щодо її результативності на основі розрахунків очікуваної прибутковості, рівня ризиковості та фінансового стану підприємства у прогнозованому періоді, інших показ­ників, що характеризують діяльність підприємства та його при­вабливість на ринку. Необхідно також дослідити узгодженість інвестиційної стратегії підприємства із загальною стратегією його економічного розвитку, наявним ресурсним потенціалом та умовами зовнішнього середовища, оцінити внутрішню зба­лансованість інвестиційної стратегії.