Пірамідний і екстрапірамідний тип підвищення м'язового тонусу 2 страница

Паховий нерв (її. axillaris, Co—Су)—змішаний нерв. його рухові волокна іннервують дельтоподібний м'яз і малий круглий м'яз, чутливі в складі верхнього латерального шкірного нерва пле­ча (п. cutaneus brachii lateralis superior) — шкіру зовнішньої по­верхні плеча. Ураження пахового нерва в надключичній ямці, втя­гуючи в процес м'язово-шкірний нерв (n. musculocutaneus), викли­кає параліч Ерба: неможливість підняти плече внаслідок паралічу m. deltoideus та порушення чутливості шкіри по зовнішній поверхні плеча.

М'язово-шкірний нерв (m. musculocutaneus, Cs—С?) — зміша­ний. Рухові волокна його іннервують двоголовий м'яз плеча, плечо­вий та дзьобоплечовий, чутливі — шкіру зовнішньої поверхні перед­пліччя. В його складі гілки бічного нерва передпліччя (n. cutaneus antibrachii lateralis).

Ураження нерва супроводжується атрофією вище означених м'язів, випадінням згинально-ліктьового рефлексу, розладом чут­ливості на шкірі променевої поверхні передпліччя і тенара.

Променевий нерв (n. radialis, Cs—Cg і Thi) —змішаний, його рухові волокна іннервують м'язи-розгиначі передпліччя, триголовий м'яз плеча, ліктьовий м'яз, м'язи кисті: довгий і короткий променеві розгиначі зап'ястка, розгинач пальців і розгинач мізинця, м'яз від­відний великого пальця довгий, і м'яз-відвертач, який бере участь

у супінації передпліччя.

Таким чином, променевий нерв розгинає руку в ліктьовому суг­лобі, кисть — променезап'ястковому суглобі, пальці в основних фа­лангах і, крім того, відводить великий палець і виконує супінацію

кисті.

Чутливі волокна йдуть у складі заднього шкірного нерва плеча (n. cutaneus bracihii posterior), нижнього латерального шкірного нерва плеча (n. cutaneus antebrachii posterior) і заднього шкірно-ного нерва передпліччя (n. cutaneus lateralis posterior), іннервує шкіру задньої поверхні плеча, передпліччя та радіальної сторони кисті і частково тильну поверхню першого, другого і половину тре­тього пальців (рис. 34, а, б).

При ураженні променевого нерва відзначається типова картина повислої кисті (рис. 35). Хворий не може розігнути руку в ліктьо­вому та променезап'ястковому суглобах, пальців в основних фа­лангах, відвести великий пачець, а також не може супінувати кисть та передпліччя. Порушується чутливість у зоні іннервації нерва і найчіткіше — на тильній поверхні кисті між основними фа­лангами першого та другого пальців.

Для виявлення порушення рухової функції променевого нерва застосовують нижче наведені проби.

При витягнених уперед і піднятих угору руках виявляється зви­сання кисті.

При розведенні складених докупи долонями кистей пальці хво­рої руки не розгинаються.

Ізольоване ураження променевого нерва спостерігається при хронічних інтоксикаціях свинцем, токсикозі вагітних, травмах, хро­нічній алкогольній інтоксикації, периферичній формі розсіяного склерозу.

Ліктьовий нерв (n. ulnaris, Cg—Thi)—змішаний. Його рухові волокна іннервують м'яз — згинач зап'ястка ліктьовий, який забез­печує згинання і відведення кисті в ліктьовий бік, м'яз — згинач пальців глибокий, який забезпечує згинання четвертого та п'ятого пальців, міжкісткові м'язи, які розводять і зводять пальці, м'яз привідний великого пальця кисті і червоподібні м'язи забезпечують розгинання середніх та дистальних фаланг пальців.

Ліктьовий нерв виконує такі рухові акти: самостійно згинає і розгинає у середніх та дистальних фалангах четвертий і п'ятий пальці, розводить і приводить другий — п'ятий, приводить великий палець;

разом із серединним нервом згинає кисть у променезап'ястко­вому суглобі та другий — п'ятий пальці в основних фалангах.

Чутливі волокна ліктьового нерва іннервують шкіру ліктьової поверхні кисті, п'ятого і частково четвертого пальців (див. рис. 34).

При ураженні ліктьового нерва втрачається можливість доло-невого згинання кисті, згинання четвертого і п'ятого пальців, зве­дення й розведення пальців кисті і приведення великого пальця. У зв'язку з атрофією дрібних м'язів кисті та перерозгинання основ­них фаланг згинання середніх і дистальних фаланг пальців кисті набуває вигляду пазуристої лапи (рис. 36). При цьому неможливо зігнути четвертий та п'ятий пальці під час стискання руки в кулак, зігнути дистальну фалангу мізинця або пошкрябати останнім по гладкій поверхні, неможливе приведення пальців, особливо першо­го — п'ятого пальців. Найпостійніше чутливі розлади виявляються на шкірі ліктьової поверхні кисті, в ділянці дистальних фаланг четвертого та п'ятого пальців (автономні зони). Крім того, в зоні порушення чутливості спостерігаються часом чітко виражені веге­тативні розлади (ціаноз, порушення потовиділення, температури шкіри), а також біль каузалгічного характеру.

Для виявлення порушень рухової функції ліктьового нерва за­стосовують такі проби.

Пропонують хворому розводити і зводити другий — п'ятий паль­ці кисті після того, як він поклав її долонею на стіл.

У такому ж становищі кисті пропонують хворому рухати дис­тальною фалангою мізинця.

При спробі стиснути кисть у кулак середні і дистальні фаланги четвертого та п'ятого пальців не згинаються.

Пропонують розтягувати смужку паперу, затиснену між ве­ликим і вказівним пальцями. Хворий не може притиснути смуж­ку паперу великим пальцем, оскільки постраждав м'яз, який при­водить великий палець кисті, і утримує ЇЇ зігнутою кінцевою фа­лангою великого пальця за рахунок довгого згинача великого пальця кисті, іннервованого серединним нервом (зворотний тест Тінеля).

Ізольоване ураження ліктьового нерва спостерігається при травмі, сирингоміелії і бічному аміотрофічному склерозі.

Серединний нерв (n. medianus) — змішаний. Рухові волокна іннервують променевий згинач кисті і довгий долонний м'яз, які виконують долонне згинання кисті, глибокий і поверхневий згиначі пальців, довгий і короткий згиначі великого пальця кисті, які забезпечують згинання пальців, особливо трьох перших, круглий і квадратний пронатори, що виконують пронацію передпліччя, ко­роткий м'яз, який відводить великий палець, і протиставний м'яз великого пальця кисті.

Завдяки цьому серединний нерв самостійно іннервує такі ру­хові акти: згинання і розгинання середніх і дистальних фаланг другого і третього пальців, згинання дистальної фаланги вели-

кого пальця, протиставлення великого пальця решті пальців, про-націю передпліччя; разом з ліктьовим нервом—долонне згинан­ня кисті, згинання проксимальних і середніх фаланг пальців, за винятком великого.

Чутливі волокна іннервують шкіру променевої поверхні кисті;

долоневу поверхню першого, другого, третього і частково четвер­того пальців, а також шкіру тильної поверхні їхніх дистальних фаланг.

При ураженні серединного нерва (токсичного, інфекційного або травматичного) порушується пронація, долоневе згинання кисті та перших трьох пальців і розгинання дистальних фаланг другого і третього пальців. При цьому втрачається можливість згинати перший, другий і частково третій пальці при стисканні руки в ку­лак (рис 37), здійснювати дряпаючі рухи вказівним пальцем, протиставити великий палець решті. Чутливі порушення виявляю­ться в шкірі долоневої поверхні кисті і перших трьох (частково четвертого) пальців на тильній поверхні двох дистальних фаланг другого, третього, частково четвертого пальців. Крім того, вира­жені атрофії м'язів кисті, особливо підвищення великого пальця шкіри (гладка, блискуча, суха), вегетативно-судипні порушення (синюшнісгь, блідість, порушення потовиділення, крихкість ніг­тів, покриття язвами та ін.), досить часто відзначається каузал-гічний біль

Для визначення рухових розладів, викликаних ураженням се­рединного нерва, застосовують такі проби.

Пропонують хворому міцно притиснути кисть долонею до сто­лу і шкрябнути його нігтем вказівного пальця

Пропонують хворому стиснути пальці в кулак. При цьому

середні і дистальні фаланги першого, другого і частково третього пальців не згинаються («рука пророка^,»

Хворий утримує смужку паперу випрямленим великим паль­цем за рахунок збереження функції ліктьового нерва (прямий тест Тінеля).

Просять хворого протисгавити великии палець решті, чого він виконати не може.

Ураження всього плечового сплетення викликає периферичний параліч м'язів руки, випадіння сухожильних і перюстальних реф­лексів, розлад усіх видів чутливості в зоні іннервації сплетення, біль, який поширюється по всій руці, і (при високих ураженнях) синдром Бернара—Горнера (див.с. 55).

Ураження надключичної частини і плетення (Cs—Cg) прояв­ляється паралічем Дюшена—Ерба — порушенням функції пахвово­го нерва, який іннервує дельтовидний м'яз, м'язово-шкірного нер­ва, який іннервує двоголовий м'яз плеча і плечовий м'яз, а також частково променевого нерва, що проявляється ураженням плечо-променевого м'яза і м'яза-відвертача Функція м'язів передпліччя і кисті зберігається. При такому ураженні хворий не може від­вести в бік руку і підняти її до горизонтальної лінії або привести до обличчя. Випадає згинальноліктьовий рефлекс (із сухожилля m. biceps brachii). Виникає різкий біль у надключичній ямці при пальпації і розлади чутливості на шкірі плечового пояса.

Ураження підключичної частини сплетення (С?—Thiz) викли­кає параліч Дежеріна—Клюмпке, який настає внаслідок порушен­ня функції ліктьового, серединного і променевого нервів. При цьому поражаються м'язи, які виконують рухи в передпліччі, кисті і пальцях, але зберігаються функції м'язів плечового пояса Сухо­жильні та периостальні рефлекси на руці зникають. Виявляються розлади чутливості за корінцевим типом на шкірі внутрішньої поверхні плеча, передпліччя та кисті. При пальпації в підключич­ній ямці виникає різкий біль, який іррадіює по всій руці.

Поперекове сплетення (plexus lumbalis), утворене із передніх гілок чотирьох поперекових спинномозкових нервів (див кольоро­ву вкл , рис VI), розміщене попереду поперечних відростків поперекових хребців і позаду від великого поперекового м'яза. Поперекове сплетення дає початок стегновому та затульному нер­вам і латеральному (бічному) шкірному нерву стегна. При ура­женні поперекового сплетення спостерігається параліч м'язів, які іннерв^ються вищезгаданими нервами. Причиною ураження часто бувають запальні процеси органів порожнини малого газа, родові травми, інтоксикації тощо

Стегновий нерв (n femoralis, La—1-4) — змішаний Його рухові волокна іннервують клубово-поперековий м'яз, який зіинає сгегно у кульшовому суглобі, чотириголовий м'яз стегна, який згинає

стегно і розгинає гомілку, кравецький м'яз, який бере участь у згинанні ноги в колінному і кульшовому суглобах. Чутливі волок­на у складі передніх шкірних гілок (rr. cutane/anteriores) стегно­вого нерва іннервують шкіру передньої поверхні нижніх двох тре­тин стегна і підшкірного (прихованого) нерва (n. saphenus) — пе-редньовнутрішньої поверхні гомілки.

Ураження нерва нижче пахової зв'язки приводить до порушення розгинання гомілки, випадінню колінного рефлексу, атрофії чотириголового м'яза стегна і розладу чутливості в зоні іннервації підшкірного нерва.

Ураження нерва вище пахвинної зв'язки приводить до приєд­нання до описаних вище явищ порушення функції клубово-попе­рекового м'яза, що утруднює ходу та біг (через неможливість при­ведення стегна до живота), а також розлад чутливості на передній поверхні стегна.

Крім того, помічається симптом Мацкевича (поява болю по передній поверхні стегна при згинанні гомілки у хворого, що ле­жить на животі) і симптом Вассермана (у хворого, що лежить на животі, з'являється біль по передн-ій поверхні стегна під час піднімання витягнутої ноги вгору).

Крижове сплетення (plexus sacralis) є найбільшим. Воно скла­дається з передніх гілок п'ятого поперекового та чотирьох кри­жових спинномозкових нервів, волокна яких, змішуючись між собою, утворюють кілька петель, що зливаються у великий стов­бур сідничного нерва (див. кольорову вкл. рис. VII). Спереду сплетення розташований грушоподібний м'яз, позаду криж. Кри­жове сплетення розміщене дуже близько від крижово-клубового суглоба, яке нерідко уражається різними патологічними процеса­ми, що поширюються і на саме сплетення.

При ураженні крижового сплетення порушуються функції усіх нервів, які починаються із сплетення.

Сідничний нерв (n. ischiadicus, Ls—l^)—змішаний, найбіль­ший з усіх периферичних нервів. Залишивши порожнину малого таза, через великий сідничний отвір між великим вертлюгом та сідничним горбом він прямує по задній поверхні стегна в підко­лінну ямку, де ділиться на великогомілковий та малогомілковий нерви. По ходу віддає гілочки, які іннервують двоголовий м'яз стегна, півсухожилковий, півперетинчастий м'язи, які згинають і повертають гомілку всередину. При високому ураженні страждає функція великогомілкового і спільного малогомілкового нервів, що проявляється паралічем стопи та пальців, випадінням ахілло-вого рефлексу, анестезією в ділянці гомілки та стоп. Поряд з цим втрачається можливість згинання гомілки. Стовбур нерва містить багато вегетативних волокон, тому його ураження супроводжується різким болем і вегетативними порушеннями. При травматич­них ушкодженнях біль приймає каузалгічний характер.

Пальпація по ходу сідничного нерва та його гілок, особливо у місцях, слабо покритих м'якими тканинами, викликає різкий біль, який поширюється вгору і вниз від місця подразнення. Як і при ураженні попереково-крижових корінців, можуть спостеріга­тися симптоми Нері, Дежеріна, Ласега, Бехтерєва.

Великогомілковий нерв (n. tibialis, L<—Ls) — змішаний. Рухові волокна іннервують триголовий м'яз литки, який згинає стопу, довгий і короткий згиначі стопи, довгий і короткий згиначі ве­ликого пальця стопи, які згинають пальці; задній великогомілко­вий м'яз, який повертає стопу всередину, а також м'яз, що від­водить великий палець стопи. Чутливі волокна в складі бічного тильного шкірного нерва (n. cutaneus dorsalis lateralis) іннерву­ють шкіру задньої поверхні гомілки, а в складі латерального і медіального підошовних нервів (n. plantares lateralis et media-lis) — підошву та пальці.

При ураженні великогомілкового нерва неможливо виконати згинання столи і пальців, а також повернути стопу всередину. Сто­па і пальці перебувають в стані екстензії (п'яткова стопа, pes calcaneus). В таких випадках хворий не може піднятися на паль­цях і під час ходьби наступає на п'ятку. Атрофії підпадають зад­ня група м'язів гомілки та дрібні м'язи стопи. Склепіння стопи поглиблюється. Ахиллів рефлекс не викликається. Чутливість по­рушується на задній поверхні гомілки, в підошві і пальцях. Утра­чене м'язово-суглобне відчуття у великому пальці стопи.

При обстеженні рухової функції нерва хворому пропонують ви­конати підошовне згинання стопи і стати на носок хворої ноги, чого він не може зробити.

До етнологічних факторів ураження нерва насамперед слід віднести травматичний, який нерідко викликає каузалгічний біль.

Спільний малогомілковий нерв (n. peroneus communis, L^— Si) —змішаний, в свою чергу, ділиться на дві кінцеві гілки: гли­бокий малогомілковий (n. peroneus profundus) і поверхневий ма­логомілковий (n. peroneus superficialis) нерви. Рухові волокна є в обох гілках: глибокий малогомілковий нерв іннервує розгиначі стопи та розгиначі пальців, які пронуюгь стопу, поверхневий мало­гомілковий нерв — довгий та короткий малогомілкові м'язи, які піднімають латеральний край стопи і відводять її назовні.

Чутливі волокна малогомілкового нерва іннервують шкіру зов­нішньої поверхні гомілки і тильної поверхні стопи.

При ураженні малогомілкового нерва неможливо виконати роз­гинання стопи і пальців, а також ротувати стопу назовні. В таких випадках стопа звисає, дещо пронована і повернена всередину, пальці її зігнуті, це дає картину «кінської стопи» (рис. 38). Хворий не може стати на п'ятку і під час ходьби чіпляє підлогу пальцями звислої стопи. Щоб запобігти цьому, хворий високо піднімає ногу і при опусканні спочатку торкається підлоги носком, потім латеральним краєм стопи і всією підошвою (перонеальна, «півняча», степажна (steppage) хода). Роз­ лад чутливості виявляється на зовнішній поверхні голінки і тильній поверхні стопи м'язо­во-суглобове почуття в пальцях стопи не порушується за раху­нок збереженої чутливої функ­ ції великогомілкового нерва. Ахиллів рефлекс зберігається.

Верхній сідничний нерв (п. gluteus superior, L4, Ls—Si) — руховий, іннервує середній та малий сідничний м'язи і м'яз, що натягує широку фасцію Ці м'язи відводять стегно назовні. При ураженні нерва утруднює відведення стегна назовні. При двосторонньому ураженні виникає «качина» хода: під час ходьби хворий хитається вбоки.

Нижній сідничний нерв (n gluteus inferior, Ls—82) — руховий,іннервує великий сідничний м'яз, який відводить стегно назад і випрямляє тулуб із зігнутого положення. При ураженні його утруднені рухи, які виконує цей м'яз.

Задній шкірний нерв стегна (n cutaneus femoris posterior, Si—83)—чутливий, іннервує шкіру нижнього відділу сідниці і задньої поверхні стегна При ураженні його порушується чутли­вість у зазначених зонах.

Куприкове сплетення (plexus coccygeus) утворюється із перед­ніх гілок п'ятого крижового корінця та куприкового нерва (n coc­cygeus, Ss—Col) Із сплетення виходять відхідниково-куприкові нерви (nn. anococcygei), які іннервують м'язи і шкіру промежини. Подразнення сплетення патологічним процесом (запаленням, пух­линою, інтоксикацією тощо) викликає його невралгію (coccygo-dunia).

Ураження спинного мозку

Ураження верхнього шийного відділу (Сі—С4) викликає цент­ральну тетраплегію або тетрапарез, розлад усіх видів чутливості за провідниковим типом униз від рівня ураження, порушення функції сечовипускання центрального типу (затримка, періодичне нетримання сечі), порушення дихання через параліч або парез дихальних м'язів, включаючи й діафрагму.

Ураження нижнього шийного відділу (Cs—Thi) супроводжує­ться периферичним паралічем верхніх і центральним паралічем нижніх кінцівок, тими ж розладами чутливості та сечовипускання, що й при ураженні Сі—С4, можливий синдром Бернара-Горнера.

Ураження верхнього грудного відділі/ (Thz—Thy) — функції м'язів верхніх кінцівок не порушені, центральна параплегія ниж­ніх кінцівок, розлад усіх видів чутливості за провідниковим ти­пом нижче рівня ураження, уже згадані порушення сечовипус­кання.

Ураження нижнього грудного відділу (Thg—Thiz). Рухові, чут­ливі розлади сечовипускання (як і при ураженні Tha—Th-?) Ураження на рівні сегментів Thg—Thg викликає ослаблення верх­ніх і випадіння середніх та нижніх черевних рефлексів, на рівні сегментів ТЬіі—Thiz—випадіння тільки нижніх черевних реф­лексів.

Ураження поперекового відділу (l]—Ls) — периферичний па­раліч м'язів стегна, центральний параліч м'язів голінки, випадіння колінних і підвищення ахіллових рефлексів, поява патологічних рефлексів (Бабинського, Оппенгейма, Россолімо та ін.), розлад чутливості вниз від рівня ураження, порушення сечовипускання.

Ураження епіконуса (Si—Sz). Периферичний параліч м'язів юлінок і стоп, випадіння ахіллових рефлексів, розлад усіх видів чутливості в дистальних відділах нижніх кінцівок і в ділянці про­межини.

Ураження мозкового конуса (Ss—Соз). Розлад чутливості у ділянці промежини, порушення функції тазових органів за пери­феричним типом (справжнє нетримання сечі та калу), випадіння анального рефлексу

Ураження кіньського хвоста. Периферичні паралічі м'язів ниж­ніх кінцівок та промежини, розлад усіх видів чутливості в ділян­ці промежини і переважно на медіальній поверхні нижніх кінці­вок, порушення функції тазових органів за периферичним типом Характерні сильний корінцевий біль і асиметрія симптомів.

Ураження половини поперечника спинного мозку клінічно про являється синдромом Броуна—Секара.

Ураження половини поперечника шийного потовщення (Cs— Thy) викликає периферичний параліч або парез руки та централь-

ний — ноги, а також утрату м'язово суглобової та вібраційної чутливості ноги на боці осередку, розлад больової і температурної чутливості вниз від пахової складки на боці, протилежному осе­редку, втрату черевних рефлексів з обох боків, підвищення колін­ного та ахіллового рефлексів на боці ураження

Черепні нерви, патологія, методика дослідження

Черепні нерви аналогічно спинномозковим належать до пери феричного відділу нервової системи. Чутливі ядра мозкового стовбура є аналогами ядер задніх, рухові ядра — передніх рогів спинного мозку.

Всього є 12 пар черепних нервів, серед яких виділяють три чутливих (нюховий, зоровий, переддверно завитковий), шість ру­хових (окоруховий, блоковий, відвідний, лицевий, додатковий, під'­язиковий) і три змішаних (трійчастий, язикоглотковий, блукаю­чий) (рис 39). У складі ряду нервів (окоруховий, трійчастий, ли­цевий, язикоглотковий, блукаючий) проходять вегетативні волокна. Слід зазначити, що чисто рухових нервів не існує, оскільки в кож­ному з них проходить і певна кількість чутливих волокон (глибо­кої чутливості) (див кольорову вкл , рис VII). Побудова черепних нервів нагадує побудову спинномозкових.. Чутливі волок на черепних нервів є відростками чутливих клітин та вузлів, ана­логів спинномозкових вузлів, спинномозкових нервів, і всі разом вони утворюють чутливий корінець відповідного черепного нерва (аналог заднього корінця спинномозкового нерва), який закінчується біля клітини чутливих ядер. Рухові волокна черепних нервів є аксонами нервових клітин рухових ядер мозкового стовбура (див. кольорову вкл. , рис VIII) і подібні переднім корінцям спинномозкових нервів.

Клініка ураження корінців та ядер черепних і спинномозкових нервів суттєво не відрізняється Ураження рухового ядра, корінця і самого рухового черепного нерва (рухової порції змішаного нер ва) дає картину периферичного паралічу відповідних м'язів Ура­ження корінців чутливого черепного нерва викликав порушення усіх видів чутливості, ураження його ядер—дисоційоваш (роз­щеплені) розлади чутливості аналогічно ураженню відповідно задніх корінців та ядер задніх рогів спинного мозку.

Нюхові, зоровий нерви (І, II пари)

Нюхові нерви І (nervi olfactorii)—чутливі Перші нейрони нюхового аналізатора (біполярні нюхові клітини) розміщені в сли­зовій оболонці верхньої частини порожнини носа Із порожнини носа їхні аксони, об'єднавшись у вигляді тонких ниток, через отвір

решітчастої кістки входять в порожнину черепа і закінчуються в нюхових луковицях (bulbus olfactonus), розміщених на основі лобових часток (рис 40) -І^т знаходяться другі нейрони, аксони яких у складі нюхового тракту (tractus olfactonus) закінчуються в первинних нюхових центрах — trigonum olfactorium, substantia perforata anterior та septum pellucidum, де розміщені треті нейро­ни Аксони останніх ідуть до проекційних кіркових ділянок нюху, які містяться в корі звивини морського коника (звивини гіпокам^ па) (gyrus parahippocampalis), в основному у її гачку (uncus).

Крім того, треті нейрони закінчуються в substantia perforata ante­rior, septum pellucidum, tuber cinereum nucll. corporis mamillaris. Частина аксонів третіх нейронів робить перехрестя в ділянці пе­редньої спайки мозку (comissura anterior), тому вони досягають кіркових проекційних зон як свого, так і протилежного боку, і од­ностороннє ураження нюхових шляхів в межах третіх нейронів, включаючи кіркові нюхові центри, не супроводжується розладами нюху. Волокна третіх нейронів досягають кіркових нюхових зон різними шляхами: одна частина із них огинає corpus callosum зверху, друга — знизу, третя проходить прямо через fascic unci-natus у вискову частку.

Однобічне ураження нюхових шляхів перших та других нейро­нів при різних захворюваннях носової порожнини або при локалі­зації патологічного процесу в лобовій частці і на основі мозку в передній черепній ямці викликає гіпосмію і аносмію на боці ура­ження.

Локалізація патологічного процесу у вискових частках викли­кає подразнення нюхових шляхів і кіркових ділянок. В таких випадках з'являються нюхові галюцинації, які нерідко є перед­вісниками епілептичного припадку (нюхова аура).

Дослідження розладів нюху проводять за допомогою ароматич­них речовин. По черзі закривають носові ходи, до відкритого но­сового ходу наближають ватку, змочену ароматичною речовиною,

після чого обстежуваний повинен розпізнати запах відомої йому речовини. Не можна користуватися леткими речовинами з різким запахом (розчини аміаку, оцтової кислоти), які викликають по­дразнення рецепторних закінчень трійчастого нерва, закладених у слизовій оболонці нижніх відділів носової порожнини.

Зоровий нерв, II (n. opticus) —чутливий, складається із аксо­нів гангліозних клітин, закладених у сітківці оТ<а (перші нейрони), дендрити яких контактують з рецепторними апаратами (колбоч­ками та паличками). Гангліозні клітини за морфологічною будо­вою наближаються до клітин кори великого мозку, їхні аксони не мають шару нейролеммоцитів (шваннівські оболонки) і за побу­довою близькі до нервових волокон білої речовини мозку.

Зорові нерви, залишивши очне яблуко, проходять через зорові отвори з очної ямки в порожнину черепа до нижньої поверхні головного мозку. Потім зорові нерви зближаються між собою і попереду від турецького сідла утворюють зорове перехрестя (chiasma opticum) (див. рис. 39), де відбувається часткове перехре­щення волокон обох зорових нервів (волокон, які йдуть від меді­альних половин сітківок обох очей). Аксони гангліозних клітин латеральних половин сітківок не перехрещуються. Після зорового перехрестя утворюються зорові шляхи, які складаються з аксонів гліальних, клітин дятррягщної половини сітікійкп одного- пкя і медіальної половини сітківки другого ока, тобто одноіменних половин обох очей.Як у зоро­вому шляху, так і у зоровому нерві зберігається певне взаємо-розміщення аксонів: аксони гангліозних клітин від верхніх від­ділів займають верхнє положення, від нижніх — нижнє. Зорові шляхи проходять на нижній поверхні головного мозку, де, обій­шовши ніжку великого мозку з латерального боку, закінчуються в первинних зорових центрах — подушці таламуса (pulvinarum thalami optici), латеральному колінчастому тілі (corpus geniculatum lateralis), черепних (верхніх) горбиках (colliculi craniales su­perior), покришці середнього мозку. В зазначених утвореннях та­ламуса, переважно в латеральних колінчастих тілах, розміщені другі нейрони, аксони яких проходять через задній відділ задньої ніжки внутрішньої капсули і спрямовуються в білу речовину, де утворюють зорову променистість (radiatio optica), або пучок Гра-ціоле, який пройшовши спочатку вискову, а потім потиличну част­ку головного мозку, закінчується в корі клину (cuneus) та язико­вої звивини (gyrus lingualis) потиличної частки. При цьому в ділянці клина закінчуються волокна, які проводять зорові подраз­нення від верхніх одноіменних гомонімних квадрантів сітківки, а в язиковій звивині — від нижніх і одноіменних гомонімних квад­рантів сітківки обох очей.

Аксони зорових шляхів, що закінчуються у верхніх горбиках,

е аферентною частиною рефлекторної дуги зіничного рефлексу. Наступними ланками цієї дуги є розміщені у верхніх горбиках нейрони та їхні аксони, що йдуть до парасимпатичних парних ядер окорухового нерва (свого та протилежного боку) і забезпечують пряму і співдружню реакцію зіниці на світло з допомогою ефе­рентної частини цієї дуги — вегетативних волокон, що йдуть у складі окорухового нерва до війкового вузла (g. ciliare), волокна клітин якого ідуть до м'яза, який звужує зіницю,—сфінктера зі­ниці (m. sphincter pupillae).

При повному ураженні зорового нерва виникає повна сліпота (амавроз) або зниження, зору (амбліопія), наступає втрата або ослаблення прямої реакції зіниці на світло на ураженому боці, але зберігається його співдружня реакція на світло при освітлен­ні здорового ока.

Часткове ураження зорового нерва супроводжується звужен­ням полів' зору або випадінням його окремих ділянок (скотоми).

Повне ураження зорового перехрестя викликає сліпоту на обоє очей, а ураження її відділів супроводжується однією з різнови­дів гетеронімної (різнойменної) геміанопсії (див. кольорову вкл., рис.IX).

Ураження центральної частини зорового перехрестя пухлиною гіпофіза або розширеною його воронкою внаслідок внутрішньо­черепної гіпертензії викликає порушення провідності тільки воло­кон, що перехрещуються, які йдуть від медіальних половин сіткі­вок обох очей. При цьому порушуються латеральні, або темпо-ральні, поля зору (вискова, або бітемполярна, геміанопсія).

При ураженні латеральних частин зорового перехрестя в пато­логічний процес втягуються неперехрещені волокна, які йдуть від вискових половин сітківок обох очей. В таких випадках випа­дають медіальні поля зору, що дає гетеронімну біназальну геміа­нопсію.

Гомонімні (однойменні) геміанопсії виникають при ураженні зорового тракту, таламуса, задніх відділів задньої ніжки внутріш­ньої капсули, зорової променистості і потиличної долі, коли ура­жаються провідні зорові шляхи від однойменних половин сітківки обох очей.

Ураження зорового шляху супроводжується гомонімною геміа­нопсією на боці, протилежному осередку, порушенням реакції зі­ниць на світло при освітленні сітківки обох очей і первинною атро­фією дисків зорових нервів внаслідок ретроградної дегенерації аксонів гангліозних клітин.

Ураження променистого вінця і кори потиличної частки також супроводжується гомонімною геміанопсією, як правило, квадрант­ною, але при збереженні реакції зіниці на світло аферентна частина дуги зіничного рефлексу не уражена.








Дата добавления: 2015-02-10; просмотров: 1399;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.026 сек.