Пірамідний і екстрапірамідний тип підвищення м'язового тонусу 1 страница

В чем главное отличие этой книги от других книг по диетологическим вопросам, по вопросам ожирения? Ведь таких книг издано немало. Но все они без исключения построены по одним и тем же ошибочным принципам подсчета калорийности каждого продукта в составе суточного рациона или подбора готовых диет, калорийность которых подсчитана авторами этих диет. В результате читатели, потратив много времени на такие подсчеты или выбор диеты, не получают нужных результатов и не могут понять, в чем кроется ошибка и чья это ошибка – их самих или авторов книг.

Предлагая читателям перечислять все продукты суточного рациона, определять калорийность каждого продукта в отдельности и общую калорийность всего суточного рациона или предлагая выбирать готовые диеты из множества вариантов, авторы этих книг тем самым призывают их делать не имеющие смысла подсчеты или выбор. Читатели притом решают вопрос «как составить нормальный рацион» вместо совсем другого, но единственно верного вопроса «какую часть этого рациона (готовой диеты) можно съесть».

В действительности же самая обычная пища, привычная для каждого человека (если она, разумеется, не состоит из одних пирожных), окажется в большей степени правильной и здоровой, чем любая французская диета М. Монтиньяка, как только вы правильно решите один-единственный вопрос – «сколько следует есть».

А что происходит в жизни? Полные люди, измученные неудачами с определением нормальной калорийности питания, не худеют ни на грамм, так как нормальное по калорийности питание не прибавляет новой полноты, но и не убавляет прежней. И тогда случается самое неприятное: полные люди начинают обходить стороной книги по ожирению и диетологии, специалисты делают ошибочный вывод: люди с ожирением «махнули на себя рукой». Но это не так, просто полные люди ожесточились неудачами, к которым привели их авторы книг по вопросам ожирения.

«Испорченные» авторы «испортили» полных читателей.

Эта книга принципиально отличается от других книг, посвященных полноте и ожирению. Здесь нет предложений искать заграничные диеты, но есть совет питаться обычным для вас образом, определив предварительно, сколько можно есть.Читателю не требуется подсчитывать калорийность каждой морковки, каждого ломтика хлеба и каждой картофелины, необходимо только вести стратегические подсчеты калорийности рациона в целом, не размениваясь на подсчеты калорийности одного яблока и половинки авокадо. При этом все вопросы калорийности рациона необходимо решать на основании показаний весов.Читателю всего лишь необходимо привыкнуть к методике определения калорийности рациона по показаниям весов.

Рассмотрим пример. Если весы показывают, что у вас нормальная масса тела, если вы не занимаетесь физической работой, а в рационе имеете не менее 100 г белков и мало жиров для защиты от атеросклероза, то ваш суточный рацион не хуже любой французской диеты. В вашем рационе примерно 2500 ккал. Это вам показали весы, так как норма массы тела не занимающегося физической работой человека означает, что суточный рацион этого человека равен примерно 2500 ккал.

Другие примеры. Весы показывают нормальную массу тела у человека, занятого физическим трудом. Следовательно, суточный рацион этого человека равен примерно 3000 ккал. Если весы показывают норму массы тела у человека, занимающегося не просто физической работой, а тяжелой физической работой, то суточный рацион этого человека составляет примерно 4000 ккал. Это показывают весы, здесь нет никаких подсчетов. Сейчас главное для читателя – понимание своих действий в вопросах питания.

Теперь совсем другой пример. Весы стали показывать читателю, не занятому физическим трудом, что масса тела медленно, но непрерывно увеличивается и все дальше уходит от норм, а брюки или юбки престают сходиться в талии, да и сама талия становится не столько существующей, сколько воображаемой. Человек принимает решение: необходимо похудеть. Если бы ваш суточный рацион был систематически равен 2500 ккал, то весы показывали бы нормальную массу тела и необходимости худеть не было бы. Но весы показывают, что ваш суточный рацион составляет больше 2500 ккал. Это вам ясно. Не ясно другое: в какой степени ваш суточный рацион превышает норму? Такое превышение иногда бывает очень большим. Трудно признаться самому себе, что переедаешь много. В таком случае, берем в расчет самое небольшое переедание, всего 300 ккал в день. Это вас устроит. Следовательно, ваш фактически суточный рацион составляет не менее 2500+ 300 = 2800 ккал.

Следующий шаг – необходимо выбрать суточный рацион худения. Читатель этой книги уже знает, что суточный рацион интенсивного худения в 700 ккал очень популярен (гербалайф, голландский комплект «Викплан» и др.). Если вы выбираете вариант интенсивного худения, то остается осуществить переход с 2800 ккал на 700 ккал в день. Это означает, что с этого дня вы, уважаемый читатель, решили перейти на ¼ обычного вашего рациона. Просто из каждой (в буквальном смысле слова) тарелки необходимо вернуть в кастрюлю ¾ обычной для вас порции. Вот и все подсчеты. Это стратегия личного питания, а не бесполезный переход на модную диету или, по совету Поля Брэгга, убавление половинки авокадо, которого в России многие жители и в глаза не видели. Вместо возврата ¾ обычной порции обратно в кастрюлю можете просто готовить для себя ¼ обычной для вас нормы. Остается регулярно следить за показаниями весов.

Возможно, вам трудно выдержать суточный рацион интенсивного худения в 700 ккал. Не следует огорчаться, придется худеть менее интенсивно, но более продолжительно. Вы можете выбрать суточный рацион худения в 1400 ккал, и тогда из каждой тарелки будете возвращать в кастрюлю только половину обычной для вас порции.

Необходимо помнить, что увеличивать суточный рацион худения до 2000 ккал нельзя, поскольку тогда уменьшение массы тела будет происходить не за счет накоплений жира, а за счет тканей без жира. Увеличивая суточный рацион худения, необходимо более строго определять степень своего переедания, иначе «из любви к себе» можно вообще «выпасть» из режима худения. Выше мы учли только 300 ккал ежедневного переедания, а есть люди с ожирением, сложившимся не из 300, а из 2300 ккал и более ежедневного переедания!

Естественно, необходимо постоянно соблюдать режим питания, не съедать в один-два приема весь суточный рацион худения.

Для человека, занимающегося физическим трудом, методика худения та же самая: исходные 3000 ккал + 300 ккал переедания в сутки составляют 3300 ккал с переходом, например, на суточный рацион худения в 1650 ккал. Это означает возврат в кастрюлю половины каждой порции (продолжительный вариант худения).

Тем читателям, у которых в последние годы масса тела стабилизировалась, но превышает норму, придется решиться похудеть; им предстоит «расплата» за допускавшиеся в прошлом излишки в рационе, оставившие свой след в виде округлившейся фигуры. Здесь уместны суточные рационы худения от интенсивного до продолжительного.

Праздники и гости не являются основание для нарушения твердо установленного вами порядка питания. В других странах, например в Дании, гостей угощают чаем с печеньем, не более того.

Как только весы покажут, что масса тела у вас пришла в норму, переходите на нормальный рацион в 2500 ккал в день (для тех, кто не занимается физическим трудом) и не допускайте его увлечения, не повторяйте прошлых ошибок.

Читатель должен почувствовать себя правильно думающим и знающим дело хозяином своего собственного рациона и режима питания, соблюдающим его сбалансированность, -- в этом, в частности, автор этой книги видит свою задачу, для этого он предлагает ряд новых теоретических разработок по вопросам диетологии. Без них читатель может сбиться с правильного пути в становлении своего диетологического мышления. Напомним еще раз о новых авторских разработках, представленных в этой книге.

Это тщательно рассмотренный в 9-й главе универсальный режим питания с «премиальным регулятором», а также теоретические обоснования применения акупунктуры (иглоукалывания) и электромануальной терапии в помощь худеющим как по линии воздействия на функционирование желудочно-кишечного тракта, так и по линии анорексигенного адреналинового воздействия (последнее только при отсутствии сахарного диабета).

Особое внимание автор стремился уделить больным инсулиннезависимым сахарным диабетом (II тип) с ожирением. Это те читатели, которые ради своего здоровья обязанызначительно похудеть и этим излечиться от своего заболевания, в основе которого лежит излишнее питание или чрезмерное усвоение пищи. Если этого не сделать (всего лишь временное серьезное недоедание), то последствия могут быть очень тяжелыми. Это же относится и к больным сахарным диабетом III типа (сочетанный сахарный диабет II и I типов).

Для того, чтобы повысить стойкость читателя к воздействию принимающего фантастические размеры рекламного беспредела, автор решил привести цитату из книг Владимира Винниченко «Чекисты в Париже» («Золотые россыпи»), изданной в 1991 году издательствами «Полифакт» - «Дружба народов» (Минск – Москва).

В.К. Винниченко после революционных событий 1917 года возглавил правительство независимой Украинской Народной Республики, а после неудачи с независимостью Украины уехал в эмиграцию. Свою книгу Владимир Винниченко написал в октябре 1926 – октябре 1927 (Сен-Клер - Сен-Рафаэль).

Итак, говорит один из героев В.К. Винниченко:

«…Во всем мире, а особенно в больших городах всех частей планеты есть множество шарлатанств: рулетки, фармацевты, всевозможные институты красоты, здоровья, омоложения и так далее. Все они посредством глупости используют одну гигантскую человеческую силу, а именно: жажду счастья. Это колоссальная сила! Невероятная. Вы только подумайте: каждый человек, каждый, без исключения, пылко желает себе счастья. Это универсальный закон. Только воплощение его индивидуально. Один видит свое счастье в богатстве, другой – в славе, третий – в гениальности, четвертый – во власти, пятый – в красоте, шестой – в любви и так далее, и так далее. Глупость человеческая, собственно, и есть тот пояс, который соединяет этот могучий источник человеческий энергии с упомянутыми шарлатанами. И потому так необычайно легковерие ко всяким чудесам и обещаниям».

Вот так думал в 1927 году В.К. Винниченко, глава правительства независимой Украинской Народной Республики 1917 года. С тех пор прошло 70 лет и никаких изменений! По-прежнему процветает легковерие полных людей к рекламным обещаниям чудес в избавлении от лишнего веса.

Остается только удивляться, почему наша страна не стала объектом внимания основателя и президента американской фирмы «Санрайдер» («солнечный всадник») доктора Тай-Фу Чена. В проспекте на русском языке еще 1994 года издания читаем: «Ваша пища должна составлять не более 1500 калорий в день». Это для имеющих лишний вес (программа Виталит, стр. 51). И еще: «Программа самоконтроля веса Виталит предназначена для сбалансированной диеты на 1000-1500 калорий в день» (стр. 55). (Здесь под калориями следует понимать килокалории – М.Ж.)

Уважаемые читатели, не ждите, что «заграница нам поможет». Действуйте уже сейчас и сами. Ведь 1000-1500 килокалорий в день – это 30-50 процентов фактического суточного рациона имеющего лишний вес человека – успех худения гарантирован!

Так делайте же свой санрайдер сами!

1994 – 1997

Пірамідний і екстрапірамідний тип підвищення м'язового тонусу

При дослідженні функцій екстрапірамідної системи оцінюють міміку, виразність мови, рухи і позу хворого, перевіряють м'язовий тонус, звертаючи увагу на його підвищення за пластичним типом або м'язову гіпотонію, досліджують рефлекси орального автома­тизму. При огляді хворого виявляють вимушені рухи (гіперкінези).

При екстрапірамідній патології вживають такі методи клініч­ного обстеження.

1. Тест опускання чи падіння голови. Хворому, який лежить на спині, підкладають руку під голову, нахиляючи її до грудей, потім швидко опускають руку трохи нижче. У здорової людини голова швидко опускається на руку дослідника. При ек'трапірамідній ригідності голова хворого певний час тримається в наданому їй стані, а потім плавно і повільно опускається. Тест виявляє досить ранні розлади пластичної ригідності.

2. Тест маятникового погойдування рук. При ходьбі у здорової людини відбуваються маятникоподібні погойдування обох рук з однаковою амплітудою. При паркінсонізмі, особливо односторон-

ньому, помічається уповільнення і відставання однієї руки, що стає помітнішим, якщо спостерігати за хворим, що йде, збоку.

3. Тест падіння рук. Дослідник піднімає вбік і вгору руки хво­рого, що стоїть. Свої руки хутко переносить на тулуб хворого, даючи можливість його рукам довільно падати вниз. Різниця в ча­сі падіння та силі удару об руки лікаря показує різницю тонусу у м'язах плечового пояса.

4. Тест маятникового гойдання ніг. Хворому, який сидить на стільці, злегка піднімаючи, розгинають обидві ноги в колінних суг­лобах і вільно опускають. При пасивному розслабленні м'язів ніг гомілки роблять маятникоподібні рухи. У здорової людини рухи обох гомілок симетричні. При паркінсонізмі на боці підвищеного тонусу скорочується час погойдування і зменшується амплітуда.

5. Спосіб Нойка—Ганева спрямований на виявлення прихова­ної пластичної гіпертонії. При визначенні тонусу м'язів руки шля­хом пасивних рухів в ліктьовому або променевозап'ястковому суг­лобі обстежуваного просять підняти ногу. У хворих з непомітною пластичною гіпертонією м'язів руки піднімання ноги виявляє Її. Якщо обстежуваний робить активний рух на «хворій стороні», в кінцівках «здорової сторони» тонус не підвищується.

6. Проба Формана. У хворого на паркінсонізм в позі Ромберга з заплющеними очима тонус м'язів підвищений, а коли лежить,— зменшується.

7. Тести фіксації пози призначені для виявлення посилення по-стуральних рефлексів. Помічено, що хворий на паркінсонізм нама­гається зберегти на невизначено тривалий час будь-яку позу, яку він набрав. На цьому побудовано ряд проб:

а) феномен парадоксального м'язового скорочення Вестфаля:

пасивне згинання стопи в тильному напрямку супроводжується її завмиранням на деякий час в цьому стані, а потім повільним опус­канням у підошовному напрямі;

б) тест тильного згинання кисті: обстежувач робить тильне згинання кисті хворого і опускає її. У хворого на паркінсонізм кисть продовжує утримуватися наданого їй положення і лише по­вільно переходить у стан долоневого згинання;

в) тест згинання гомілки. Хворому, що лежить на животі, дос­лідник згинає ноги в колінах під прямим кутом і залишає в такому положенні. При цьому відбувається скорочення згиначів гомілки, нога ще дужче згинається в колінному суглобі і тривалий час утри­мується в цьому положенні.

8. Мікрографія. У хворих з ураженням мозочка відзначається укрупнення почерку (макрографія), а у хворих на паркінсонізм почерк стає дрібним (мікрографія).

9. Означення хронаксії згиначів та розгиначів кінцівок. Відомо, що хронаксія флексорів та екстензорів неоднакова. На руках хро­

наксія згиначів значно нижча, ніж розгиначів, а на ногах — нав­паки. В зв'язку з порушенням реципрокної іннервації при екстра-пірамідній ригідності, навіть мало вираженій, хронаксія згиначів та розгиначів майже однакова.

Патологія координаційної системи

Отримуючи еферентні пропріоцептивні імпульси по передніх та задніх спинно-мозочкових шляхах, а також частково через нижній та клиноподібний пучки, будучи пов'язаним еферентними зв'язка­ми з вестибулярними ядрами, оливами (які отримують інформацію від таламуса та спинного мозку), корою великого мозку (через ядра моста) і еферентними зв'язками—з екстрапірамідною си­стемою (через його зв'язки з червоним ядром), сітчастим утвором, вестибулярними ядрами, спинним мозком (через червоноядерно-вестибуло- і ретикуло-спинномозкові шляхи) і з корою великого мозку, мозочок в тісному контакті з екстрапірамідною і пірамід­ною системами виконує функцію автоматичної координації і синер-гії рухів, бере участь в регуляції м'язового тонусу і рівноваги тіла, має відношення до здійснення довільних рухів [узгодження фі­зичних (швидких) і тонічних (повільних) компонентів рухового акту].

Завдяки відсутності перехрестя або двократного перехрестя мозочкових аферентних і еферентних систем при ураженні мозочка розлади його функцій виникають на одноіменній половині тіла. При осередках у півкулях великого мозку та червоному ядрі вони, як уже зазначалось (с. 39), спостерігаються на протилежному боці. Мозочкові порушення виникають і при ураженні зв'язків мозочка. Порушення його зв'язків з екстрапірамідною системою може при­зводити до супровідної екстрапірамідної симптоматики.

Мозочкові розлади проявляються у вигляді порушень координа­ції і синергії рухів, рівноваги тіла і м'язового тонусу.

Мозочкова атаксія—пропріоцептивна і найвираженіша із усіх видів атаксій (сенситивної, лабіринтної або вестибулярної, функ­ціонально істеричної). Атаксичні, або дискоординаторні, розлади проявляються в порушенні статики і динаміки рухів. Розрізняють статико-локомоторну і динамічну атаксію.

Статико-локомоторна атаксія проявляється в порушенні стоян­ня і ходіння. Цей вид атаксії пов'язують з переважним порушен­ням функції черв'яка мозочка, який відіграє провідну роль у регу­ляції м'язів тулуба і підтриманні рівноваги тіла. Порушення ста­тичної координації м'язів тіла виявляють за допомогою симптому Ромберга — розхитування тулуба хворого, який стоїть прямо із з'єд­наними докупи носками та п'ятками і опущеними руками; хитання посилюється, якщо хворий протягує руки вперед або закриває очі.

При цьому хворий погойдується вбік патологічного осередку (в обидва — при двобічному ураженні) або виявляється тенденція до падіння вперед (якщо уражені передньоростральні відділи черв'я­ка), або назад (якщо уражені його каудальні відділи). Ходить, широко розставляючи ноги, відхиляючись вбік ураженої півкулі, роблячи розмашисті, надмірні рухи кінцівками; особливо утруднені повороти тіла (атаксична, п'яна хода). Для дослідження ходи хво­рому пропонують пройти (з розплющеними очима, потім із заплю­щеними очима) по прямій лінії так, щоб носок стопи однієї ноги торкався п'ятки другої ноги або зробити крокові рухи вбік (фа­лангова хода).

Порушується сполучення простих рухів, послідовний ланцюг яких утворює складні рухові акти (асинергія або дисинергія). Як­що хворий, що лежить на спині (зі схрещеними на грудях руками), спробує підвестись, у нього піднімаються ноги (проба Бабинсько-го), причому нога на боці ураження піднімається вище іншої. Аси­нергія м'язів верхніх кінцівок проявляється симптомом зворотного поштовху (Стюарта—Холмса): якщо запропонувати хворому згина­ти руку у ліктьовому суглобі, чинячи йому опір, а потім раптом припинити його, згинання руки продовжується і вона може різко ударити хворого в груди, оскільки в момент припинення опору не відбувається реактивного скорочення м'язів-антагоністів, як у здо­рових, у яких згинальний рух при цьому припиняється і рука зупи­няється в стадії середнього згинання.

Для виявлення другої форми мозочкової атаксії (яка виникає при ураженні в основній півкулі мозочка)—динамічної атаксії, при якій порушується точність і плавність невимушених рухів в гомолатеральних кінцівках, користуються такими координаторни-ми тестами.

Пальце-носова проба: при спробі хворого вказівним пальцем попередньо випрямленої і відведеної в бік руки доторкнутися кін­чика свого носа помічається тремтіння руки (інтенційний трамор) і мимопопадання (промахування). Виконання проби з розплюще­ними або заплющеними очима не впливає суттєво на її результат. Промахування при виконанні цієї спроби з заплющеними очима характерне для задньостовбової (сенситивної) атаксії.

П'ятково-колінна проба: при атаксії хворому не вдається провес­ти (в положенні лежачи на спині з розплющеними і заплющеними очима) п'ятою однієї ноги по гребінцю великогомілкової кістки другої ноги від коліна до стопи і назад.

Вказівна проба (симптом промахування): хворий з розплюще­ними, а потім із заплющеними очима намагається доторкнутися своїм вказівним пальцем вказівного пальця дослідника, який ро­бить рухи рукою спочатку в горизонтальній, а потім у вертикаль­ній площині.

Проба на діадохокінез: при спробі здійснити швидкі синхронні пронації і супінації кистей та передпліч обох рук (як при вкручу­ванні лампочки) у хворих з мозочковою патологією рухи обох рук виявляються несинхронними: на боці ураження вони уповільнені, незграбно розмашисті (адіадохокінез).

Проба на відповідність рухів: на боці ураження мозочка від­значається надмірна ротація кисті — дисметрія (гіперметрія) при повороті долонями вниз кистей витягнутих долонями вгору рук.

При мозочковій патології можлива також поява ністагмарит-мічного посмикування очних яблук при погляді вбоки або вгору, що обумовлено дискоординацією м'язів ока, іннервованих окору-ховими нервами. Для дослідження ністагму хворому пропонують відвести очні яблука ліворуч, праворуч, вгору і вниз, зафіксовуючи погляд в цьому напрямку протягом кількох секунд. Ністагм буває горизонтальним, вертикальним і ротаторним.

При ураженні мозочка він звичайно буває горизонтальним. Мо-зочковий ністагм можна розглядати як частковий вияв інтенційно-го тремтіння очних м'язів.

Для диференціації набутого ністагму від природженого А. В. Тріумфов запропонував такий тест: природжений ністагм при переводі погляду вгору зберігає свій попередній характер (горизонтальний чи ротаторний), набутий горизонтальний ністагм при погляді вгору стає вертикальним або зникає.

Інколи відзначають такий своєрідний симптом, як недооцінка ваги предмета рукою на боці ураження. При пошкодженні мозоч-кових систем розладнуються такі складні рухові акти, як мова і письмо.

Розлад мови як часткове проявлення атаксії, що виникає при дискоординації моворухових м'язів, полягає в тому, що мова стає уповільненою (браділалія), уривчастою, вибуховою, скандова­ною — хворий говорить по складах, плутаючи наголоси.

Порушення письма виявляється зміною почерку — він стає крупним (макрографія), нерівним, зигзагоподібним, ламаними лі­ніями.

Мозочкова патологія, як правило, супроводжується зміною м'я­зового тонусу (м'язова дистонія) звичайно вбік його зниження — гіпотонії аж до повної атонії. Особливо знижується тонус м'язів при ураженні черв'яка мозочка. Обсяг пасивних рухів у суглобах при цьому перевищує фізіологічні межі, сухожильні і периостальні рефлекси знижуються, м'язи навпомацки стають в'ялими.

ТОПІЧНА ДІАГНОСТИКА УРАЖЕНЬ ПЕРИФЕРИЧНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ТА СПИННОГО МОЗКУ

Ураження периферичної нервової системи

Периферичні спинномозкові нерви здебільшого змішані і скла­даються з рухових, чутливих і вегетативних волокон, тому симптомо-комплекс ураження нерва включає рухові, чутливі і вазомоторно-секреторно-трофічні розлади. Ураження периферичної ланки нер­вової системи може бути на рівні корінців, сплетень та їхніх нервів.

Ураження спинномозкових корінців (радикуліт). Клінічна кар­тина складається з ознак одночасного ураження передніх (рухо­вих) і задніх (чутливих) корінців, причому насамперед проявляю­ться симптоми захворювання задніх корінців, про що свідчить поя­ва болю на початку захворювання. Корінцевий симптомокомплекс складається із симптомів подразнення та випадіння.

Симптоми подразнення, як правило, переважають на ранньому етапі захворювання. Клінічні ознаки подразнення корінців прояв­ляються у вигляді оживлення сухожильних та периостальних реф­лексів, парестезії, гіперестезії (частіше поверхневих видів чутли­вості), болю, больових точок, характерних анталгічних поз та ін.

До симптомів випадіння належать ослаблення або повна втрата сухожильних і періостальних рефлексів, сегментарна гіпестезія або анестезія окремих (або всіх) видів чутливості. При ураженні ко­рінців можуть спостерігатися м'язово-тонічні феномени (симптоми Ласега, Бехтерєва, Пері, Дежеріна та ін.). Розлади чутливості, рухів, рефлексів і трофічних порушень при ураженні корінців но­сять сегментарний характер. Можливі зміни в спинномозковій рі­дині, пов'язані зі стадією протікання захворювання та локаліза­цією патологічного процесу. Так, на початку захворювання, коли переважають явища подразнення корінців, у спинномозковій ріди­ні може бути збільшена кількість клітинних елементів. На пізні­ших етапах захворювання, коли процес переходить на корінцевий нерв, виключаючи його набряк, спостерігається збільшення кіль­кості білка при нормальному чи підвищеному цитозі.

Корінці тісно пов'язані з оболонками спинного мозку, тому клі­нічну картину радикуліту можуть доповнювати менінгеальні симп­томи. В таких випадках діагностують менінгорадикуліт.

Характерною для клінічних симптомів радикуліту є їхня аси­метрія. Симетричність корінцевої симптоматики може відзнача­тися при вторинному радикуліті, викликаному деструктивними змінами в хребцях, особливо в їхніх тілах (туберкульозний спон­диліт, метастази та ін.).

При переході патологічного процесу на спинномозковий вузол

ведуть мову про гангліорадикуліт. У таких випадках до клінічної картини радикуліту приєднується картина опе­різуючого лишая (herpes zoster). При цьому спостерігається висипання гер-петичного сипу в зоні іннервації ура­жених корінців і відповідних ім вузлів.

Ураження корінців може статися на будь-якому рівні, тому виділяють шийний, груднин і попереково-крижо­вий радикуліт.

Нервові волокна корінців попереко­вого та крижового відділів утворюють сідничний та стегновий нерви, тому ко­рінцевий біль може поширюватися по ходу означених нервів. Корінцевий біль посилюється при кашлі, чханні, при на-туженні під час акту дефекації та під­няття важких речей, повертанні та зги­нанні тулуба, що пояснюється посилен­ням внутрікорінцевої гіпертензії, в ос­нові якої лежать мікроциркуляторні порушення і явища набрякання в ко­рінцях та їхніх оболонкових піхвах.

При штучному посиленні внутріко­рінцевої гіпертензії появляютьсябо­льові симптоми і точки (див. с. 198).

Мікроциркуляторні явища і набря­кання в корінцях та їхніх оболонкових піхвах спостерігаються при ураженні хребтового стовбура (остеохондроз, випадіння міжхребцевих дисків, спон­дилоартроз, спондилолістез, спондиліт та ін.).

Корінцевий біль нерідко є причиною виникненняанталгічних поз (сколіоз), які проявляються у викривленні хребтового стовбура частіше в здо­ровий бік (рис. 33). При цьому зменшується навантаження на хво­рий бік і, отже, стискання корінцево-оболоночного комплексу, що сприяє зменшенню застійних та набрякальних явищ.

Ураження сплетень та їхніх нервів. Шийне сплетення (plexus cervicalis) утворене черевними гілками чотирьох шийних спинно­мозкових нервів (Сі—С4). Вкрите воно грудинно-ключично-соско-вим м'язом. Нерви, що відходять від сплетення, іннервують шкіру та м'язи шиї, шкіру потиличної ділянки голови. До них належать такі нерви.

Малий потиличний нерв (п. occipitalis minor, C2—Сз) — чутли­вий, іннервує шкіру зовнішньої частини потиличної ділянки голови і частково вушної раковини. Ураження його викликає розлад чут­ливості в зоні іннервації нерва, подразнення супроводжується різ­ким болем в ділянці потилиці (потилична невралгія) та наявністю больових точок при пальпації по задньому краю грудинно-ключич-но-соскового м'яза.

Великий вушний нерв (n. auricularis magnus, Сз) — чутливий, іннервує частково шкіру вушної раковини, зовнішнього слухового проходу та нижньощелепної ділянки. Ураження викликає'розлад чутливості в зонах його іннервації і біль у ділянці зовнішнього слухового проходу та кута нижньої щелепи.

Надключичні нерви (nn. supraclaviculares, Сз—04)—чутливі, іннервують шкіру в ділянці над- і підключичної ямки верхнього відділу лопатки і плеча. Ураження їх супроводжується розладом чутливості і болем в означених зонах.

Діафрагмальний нерв (n. phrenicus) — змішаний, найтовщий нерв сплетення. Руховими гілками іннервує м'яз діафрагми, чутли­вими — плевру, перикард, діафрагму і прилеглу до неї очеревину. Ураження його викликає параліч діафрагми, що проявляється в утрудненні дихання, кашльових рухах. Подразнення супроводиться задишкою, іканням, позивами до блювання, болем в ділянці над­ключичної ямки, шиї та грудної клітки.

Плечове сплетення (plexus brachialis) утворене передніми гіл­ками чотирьох нижніх шийних (Сб—Cs) і двох верхньогрудних (Thi—Tha) —спинномозкових нервів (див. кольорову вкл., рис. V,). В сплетенні розрізняють надключичну (pars supraclavicularis) та підключичну (pars infraclavicularis) частини. До плечового спле­тення належать такі нерви.