Розділ 14. МІЖНАРОДНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ АРБІТРАЖ

У зверненні Президента України до Верховної Ради 11 жовтня 1994 р. мож­ливості інтеграції України у світове співтовариство і суттєва динаміка розвит­ку її зовнішньоекономічних зв'язків ставляться значною мірою в залежність від того, наскільки правові та інституційні засади зовнішньоекономічної діяль­ності в Україні відповідатимуть загальновизнаним принципам, сформульова­ним ООН та її спеціалізованими організаціями.

Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» розроблено саме на підставі моделі Типового закону, прийнятого Комісією ООН з права міжна­родної торгівлі та схваленого Генеральною Асамблеєю ООН для можливого використання державами світу.

Динамічно зростаюче значення арбітражних методів регулювання міжна­родних комерційних спорів, з одного боку, та наявність значних розбіжностей у законодавстві різних країн, які регулюють діяльність міжнародних комер­ційних арбітражів, — з іншого, зумовлює необхідність узгодження цієї діяль­ності та забезпечення однакового застосування міжнародно-правових норм на світовому рівні. Відповідно зростає роль найважливіших засобів такого погод­ження — міжнародного права, міжнародних договорів, угод та інших інстру­ментів міжнародно-правового регулювання комерційного арбітражу.

Міжнародні конвенції, що регулюють комерційний арбітраж, різняться за обсягом їх територіальної дії (всесвітні та регіональні) та сферою застосування (загальні та спеціальні).

До всесвітніх належать Конвенція ООН про визнання та приведення до ви­конання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йоркська конвенція 1958 р.) та Конвенція про вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами (Вашингтонська конвенція 1965 p.).

Регіональними є:

Європейська конвенція про зовнішньоторговий арбітраж 1961 p., в якій бере участь більшість європейських держав;

Конвенція про вирішення арбітражним шляхом цивільно-правових спо­рів, які випливають із відносин економічного та науково-технічного співробітництва (Московська конвенція 1972 p.), що поширювалася на ко­лишні країни — члени РЕВ;

Міжамериканська конвенція про міжнародний комерційний арбітраж (Па­намська конвенція 1975 p.), яку ратифікували 16 держав Північної та Південної Америки.

Міжнародні конвенції загального характеру покликані регулювати питання Щодо будь-яких арбітражних угод, арбітражних процесів та арбітражних рішень, які належать до категорії комерційних. Так, згадані Нью-Йоркська, Європейська, Панамська конвенції є саме такими. Прикладом спеціальної міжнародної конвенції може бути Вашингтонська конвенція 1965 р. про вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами, яка регулює тільки спеціалізований арбітраж, покликаний вирішувати лише інвес­тиційні спори.