Київська Русь як естетична формація

За думкою сучасних дослідників, для аналізу культури Київської Русі дуже продуктивним є термін "естетична формація": адже києво-руська культура була помітним явищем і важливим чинником розвитку європейської культури ХІ-ХІІ ст. Лише один приклад: Ганна Ярославна, дочка Ярослава Мудрого, приїхала у Францію як наречена спадкоємця французького престолу і знайшла нову батьківщину варварською у по­рівнянні з Києвом (де були бібліотеки — при храмі Софії, у самого кня­зя); адже навіть її майбутній чоловік був неписьменним, Ганна ж воло­діла декількома мовами, добре знала літературу; це вона привезла з собою священну реліквію —; так зване "Російське Євангеліє", книгу, на якій протягом сторіч будуть складати присягу французькі королі...

Характерним прикладом культурної амбівалентності є видатна па­м'ятка києво-руської культури — храм Святої Софії (Софія Київська). Слід зазначити, що, на відміну від літератури, де переважали болгарські впливи, в архітектурі й образотворчому мистецтві (іконописі, фресці, мозаїці) вчителями древніх русичів були греки-візантійці. Вони принес­ли на Русь схему хрестово-купольного кам'яного собору, що заступив дерев'яні храмові споруди. За цією схемою була зведена перша кам'я­на церква Києва — Десятинна (назву одержала від десятої частини доходів, яку городяни зобов'язувалися жертвувати на її будівництво). Потім, уже при Ярославі Мудрому, зводиться Софія Київська (1037-1054 pp.), задумана як культурна паралель найбільшого храму східного християнства — Софії Константинопольської, що повинно було затвер­дити ідею наступності Києва відносно Візантії як центра християнської віри.

Собор Софії Київської мав два поверхи (другий складали хори) й 13 куполів. Інтер'єр собору декорований мозаїкою (у кінцевій частині апсиди) й фресками, мозаїчною була й підлога. Знаменита "Київська Оранта" — мозаїчне зображення Богоматері, захисниці міста — є од­ним із найдосконаліших творів усього середньовічного мистецтва. У розписах Софії є й перші зразки світського мистецтва: на одній із фре­сок зображено князя Ярослава Мудрого, засновника храму, з родиною — це найстаріші з тих, що дійшли до нас, портрети в мистецтві Русі, та й усього східного слов'янства.

Собор Святої Софії — Премудрості Божої може розглядатися як своєрідна модель києво-руської культури. Він був не лише культовою спорудою, центром християнського богослужіння, але й бібліотекою, сховищем культурних цінностей, "картинною галерею" тощо.

Значення Софії Київської як культурної пам'ятки не вичерпується художнім аспектом. Майже одночасно з київським собором Святої Софії будуються ще два храми, також присвячених Премудрості: Софія Новго­родська й Софія Полоцька. Як підкреслюють історики культури, будів­ництво часів Ярослава Мудрого мало на меті обґрунтувати необхідність збереження не лише політичної, ай культурної єдності руських земель: київської, новгородської, полоцької — і затвердити київську першість.

Однак поступово могутній колись Київ занепадає, перетворюючись на символічний об'єкт великокняжих претензій удільних князів. Про згубність князівських розбратів волає з глибини століть найвеличніший пам'ятник східнослов'янської літератури "Слово о полку Ігоровім". Але голос його почутий не був...