Форми правління в зарубіжних країнах

Монархія – найдавніша за часом походження форма правління, через яку пройшли майже всі країни світу, проте й до нашого часу багато держав залишаються монархіями.

Монархії, у свою чергу, поділяються на абсолютні (необмежені) та обмежені.

В абсолютних (необмежених) монархіях влада монарха ніким і нічим не обмежена. Він поєднує в собі всю повноту законодавчої, виконавчої та судової влади – таким чином, розподіл влади в таких країнах повністю відсутній. Абсолютній монархії завжди відповідають такі форми держави, як унітарна централізована держава та антидемократичний режим. Абсолютні монархії в наш час існують лише у деяких країнах Перської затоки (Оман, Кувейт, Саудівська Аравія), султанаті Бруней (північна частина острова Калімантан у басейні Індійського океану) та Ватикані.

Серед абсолютних монархій особливе місце займають абсолютні теократичні монархії. Їх особливість полягає в тому, що монарх водночас є й главою церкви. У зоні Перської затоки такою державою є Саудівська Аравія, а в Європі – Ватикан.

Обмежені конституційні монархії поділяються на дуалістичні та парламентські.

Дуалістичні монархії (від лат. „du” – два) характеризуються двома основними носіями влади: законодавчу владу здійснює парламент, а виконавчу – монарх.

У парламентській монархії влада монарха обмежена не лише в законодавчій сфері, але й у сфері державного управління.

Республіка – це така форма правління, за якої глава держави та всі вищі органи державної влади або обираються, або формуються загальнонаціональними представницькими установами.

Президентська республіка становить собою таку форму правління, при якій президент водночас є і главою держави, і чільником уряду.

Головною ознакою парламентської республіки є політична відповідальність уряду перед парламентом. На відміну від президентської республіки, при парламентській республіці уряд очолює прем’єр-міністр. У більшості країн з такою формою правління відповідальність уряду перед парламентом – солідарна: вираз недовіри до окремого міністра, зазвичай, призводить до відставки всіх членів уряду.

Для парламентської республіки у значно більшій мірі, ніж для президентської притаманні розбіжності між юридичним та фактичним станом всіх вищих органів державної влади: проголошується верховенство парламенту, але фактично він працює під жорстким контролем уряду; встановлюється відповідальність уряду за свою діяльність перед парламентом, але фактично парламент завжди може бути розпущений урядом, який втратив до нього довіру; президент має значні повноваження, але здійснюються вони не ним, а урядом.