Віровчення індуїзму

Основу індуїзму становить ідея про те, що світ — це не випад­ковий хаотичний набір речей та явищ, а упорядкована цілісність. Дхарма — це закон, який визначає долю індивіда і утримує Всесвіт як одне ціле.

Саме тому задачею кожної людини стає намагання отримати можливість об'єднати індивідуальну душу - атман зі світовою душею - Брахмой. Якщо послідовно виконувати це правило, то людина обов'язково вирветься із сансари — безкінеч­ного кола плотських перетворень її душі і досягне мокши - звільнення від всіляких зв'язків з матеріальним існуванням, яке є не що інше, як ілюзія і має вигляд реальності тільки завдяки на­шому спотвореному світосприйняттю.

Найбільш важливим положенням індуїзму, яке потім отримало розповсюдження і в буддизмі, є закон Карми — відплати. Згідно цьо­му закону, дії людини у цьому житті визначають її майбутні перевті­лення. Завдяки кармі людина сама визначає свою долю. Морально-етична сторона індуїзму базується на п'яти принци­пах, які досить схожі до 10 християнських заповідей і в цілому но­сять загальнолюдський характер: це - не чинення шкоди всьому живому, правдивість, не наживання за рахунок інших, утримання від негативних почуттів, непрелюбодіяння. Вони зафіксовані у законах Ману.

Історично в культовій практиці індуїзму важливе значення нада­валося жертвоприношенням, у тому числі кривавим. З часом останні почали носити все більш символічний характер. Замість них стали виконувати гімни в честь цього ритуалу. Тому обряд кремації тіла покійника виступає як нагадування про звичай кривавого жертво­приношення.