Типологія первісної магії

Магія— віра в те, що за допомогою певного набору риту­альних дій можна досягти практичного результату.

Найпростіший спосіб передачі магічної сили — безпосереднє зіткнення джерела чи носія цієї сили з об'єктом, на який спрямо­вано магічну дію. Носієм магічної сили при цьому може бути аму­лет або талісман чи сам чаклун або шаман. Характер спілкування також різний — використання амулетів, талісманів, прийняття ма­гічного зілля, дотик руки чаклуна та ін. При цьому залишається основне уявлення - ідея безпосереднього перенесення магічної сили через прямий контакт. Цей тип магічних дій називають кон­тактною магією.

Більш складним є магічний акт, спрямований на об'єкт чи суб'єкт, що знаходиться на відстані, за межами зорового сприйняття. Цей тип зветься ініціальною магією. У ній реально виконується ли­ше початок бажаної дії, закінчення ж її та поява очікуваного резуль­тату надано магічній силі. До ініціальної магії належить і «магія першого дня» - віра, за якою те, що відбувається в перший день якогось періоду, повторюватиметься протягом решти часу.

Наступні два типи магічних ритуалів відзначаються тим, що в них дію магічної сили спрямовано не безпосередньо на об'єкт, а на його замінник, а вже через нього — на об'єкт. Такими замінниками можуть бути: шматок одягу людини, її волосся, слід ноги, щось, що його торкалося (залишки їжі). Іншим замінником об'єкту магічних зусиль є його подоба або зображення. Це ритуали, в яких імітується бажаний результат: мисливські та військові танці, обряд викликання дощу та ін.

Названі типи магічних ритуалів мають спільну рису: їхня мета — перенести магічну силу на об'єкт. Всі вони виявляють агресивний характер. На відміну від названих, інші типи магії мають іншу мету: запобігти, відігнати, знешкодити шкідливі впливи, захиститися від злих ритуалів; їм притаманний оборонний, захисний характер, тому один із дослідників влучно назвав їх «профілактичними».

Одну з груп таких дій становлять магічні ритуали, що відганяють злі впливи. Це насамперед звичай носити амулети та обереги, оточен­ня себе магічними лініями (згадаймо гегелівського Хому Брута, кот­рий відганяв нечисть, окреслюючи навкруги себе магічне коло).

До цього ж типу належить укриття від шкідливих сил — риту­альне закриття частин тіла, уникнення певних місць, наприклад, лі­су, що вночі вважався магічно-небезпечним, або лазні, яка в темну пору доби в слов'янських повір'ях була місцем притулку злих сил.

Іншим типом магічних процедур, що мали захисне призначен­ня, були очисні обряди (обкурювання, піст, вживання зілля та ін.). Такі елементи проникали в пізніші й більш розвинені релігійні сис­теми, наприклад, у православ'я. У слов'янській традиційній культурі вважалися причетними до спілкування з нечистою силою ті, хто брав участь у пов'язаних із ритуальним перевдяганням різдвяних дійствах. Тому після традиційного обходу садиб вони повинні були «очиститися» за допомогою освяченої води.

(Мета військової магії — забезпечити перемогу в майбутній вій­ськовій сутичці. Любовно-статева магія має подвійну спрямованість, її мета — привабити людину, викликати в неї кохання або ж, навпаки, таке почуття знищити. Лікувальна та запобіжна магія має величезний діапазон побу­тування.

Під промисловою магією мають на увазі різноманітні магічні об­ряди, що мають відношення не лише до мисливства, рибальства).