Тема3. Рубання металу

Рубанням називається операція обробки ме- тдду зубилом, крейцмейселем або канавочником за допомогою молотка.

Різальним інструментом для рубання є зубило, крейцмейсель, канавочник, а ударним'—молоток. Точність обробки, яка досягається під час рубання, становить 0,4—0,7 мм.

У сучасному машинобудуванні до процесу рубання металу вдаються лише у тих випадках коли заготовки з тих або інших причин не вдається обробити на верстатах. Рубанням виконуються такі операцій видалення зайвих шарів металу з поверхні заготовок (обрубування литва, зварних швів, прорубування кромок у стик під зварювання і ін.), видалення твердої кірки; обрубування кромок і зайвого металу на кованих і литих заготовках; розрубування на частини листового матеріалу; вирубування отворів у листовому матеріалі, прорубування мастильних канавок і ін.

Технологія рубання металу залежить від роду роботи. Рубання провадиться в лещатах, на плиті або на ковадлі. Заготовки і виливки дрібних розмірів під час рубання закріплюються в стулових лещатах. Обрубування дефектів зварних швів і приливків у крупних деталях здійснюється на місці.

Рубання металу ручним зубилом — дуже трудомістка і важка операція. Тому необхідно прагнути максимально її механізувати.

Засобами механізації рубання металу є: заміна обрубування обробкою абразивним інструментом, а також заміна ручного зубила пневматичним або електричним рубальним молотком,,

Розглянемо спочатку основні правила і прийоми робіт під час ручного рубання. Приступаючи до рубання, слюсар повинен підготувати своє робоче місце. Діставши з верстакової шухляди зубило і молоток, він розташовує зубило на верстаку з лівого боку лещат різальною кромкою до себе, а молоток — з правого боку лещат бойком, направленим до лещат.

Велике значення для рубання має правильне положення корпуса слюсаря: під час рубання треба стояти біля лещат впівоберта до них; корпус робітника повинен знаходитися лівіше від осі лещат. Ліву ногу виставляти на півкроку вперед так, щоб вісь ступні від-носно лещат була розташована під кутом 70—75®. Праву ногу трохи відставити назад і поставити так, щоб ступня відносно осі лещат була під кутом 40—45° (рис. 51).

Молоток треба брати за рукоятку так, щоб рука знаходилась на відстані 20—ЗО мм від кінця рукоятки (рис. 52,а). Рукоятку обхоплюють чотирма пальцями і притискують до долоні; при цьому великий палець накладають на вказівний і всі пальці міцно стискують. Тримати зубило треба лівою рукою, не стискуючи сильно пальці, на відстані 20—ЗО мм від головки (рис. 52,6). У процесі рубання зубило повинно направлятися під кутом 30—35° відносно оброблюваної поверхні (рис. 53,а). При меншому куті нахилу воно ковзатиме, а не різатиме (рис. 53,б), а при більшому — надто заглиблюватиметься уметал і даватиме великі нерівності обробки (рис. 53,г).

Істотне значення для процесу ручного рубання в лещатах має також правильне встановлення зубила відносно вертикальної площини нерухомої губки лещат. Нормальним встановленням різальної кромки зубила слід вважати кут 40—45° (рис. 54,а). При меншому куті площа зрізу збільшується, рубання стає важчим,

і процес його сповільнюється (рис. 54,6). При більшому куті сіружка, завиваючись, створює додатковий опір зрізуванню, поверхня зрізу утворюється грубою і рваною; можливе зміщення заготовки в лещатах (рис. 54,в).

Продуктив ість і якість рубання залежать від виду замаху і удару молотком. Розрізняють удар кистьовий, ліктьовий і плечовий. При кистьовому замаху удари молотком провадяться силою кисті руки (рис. 55, а). Таким ударом користуються при легкій роботі для знімання тонких стружок або під час видалення нерівностей. При ліктьовому ударі рука згинається в лікті (рис. 55,6), удар виходить більш сильним. Ліктьовий удар застосовують при звичайному рубанні, коли доводиться знімати шар металу середньої товщини, або під час прорубування пазів і канавок. При плечовому ударі замах буде найбільшим (рис. 55,в), а удар — найсильнішим. Застосовується плечовий удар для рубання товстого металу, коли необхідно знімати великі шари за один прохід, для розрубування металу і обробки великих площин.

Продуктивність праці слюсаря під час рубання залежить також від характеру і місця рубання, сили удару молотком і від темпу рубання.

При рубанні з застосуванням кистьового удару роблять в середньому 40—50 ударів на хвилину; при більш важкій роботі і плечовому ударі темп рубання знижується до ЗО—35 ударів на хвилину. Удар молотка по зубилу повинен бути влучним. Влучним вважається такий удар, при якому центр бойка влучає в центр головки зубила, а рукоятка молотка з зубилом утворює прямий куг. Рубати можна лише гостро заточеним зубилом; тупе зубило зісковзує з поверхні, рука від цього швидко стомлюгться і в результаті втрачається правильність

удару Розміри стружки, що знімається зубилом, залежить від фізичної сили працюючого, розмірів зубила, ваги молотка і твердості оброблюваного металу. Найпродуктивнішим вважається рубання, при якому за один прохід знімається шар металу завтовшки 1,5—2 мм. При зніманні шару більшої товщини слюсар швидко втомлюється, а поверхня рубання утворюється нечистою.

Рубання крихких металів (чавун, бронза) слід провадити від краю до середини заготовки, щоб уникнути відколювання краю

деталі. Іноді для цієї мети з краю заготовки напилком знімають фаску і тоді рубання ведуть в звичайному напрямі (див. рис.53,6). При рубанні в’язких металів (м’яка сталь, мідь, латунь) різальну кромку зубила рекомендується періодично змащувати машинним маслом або мильною емульсіею.

Рубання в лещатах можна виконувати за рівнем губок лещат або вище цього рівня — за розміченими рисками (див. рис. 53,а, б). За рівнем губок лещат найчастіше рубають тонкий метал, а вище рівня — широкі поверхні заготовки.

Для обрубування широких поверхонь з метою скорочення часу слід користуватися крейцмейселем і зубилом. Спочатку крейцмей- селем прорубують канавки, а потім зрубують зубилом виступи, що утворилися.

Щоб правильно виконувати рубання, треба добре володіти зубилом і молотком, тобто правильно тримати зубило і молоток, правильно робити замахи і ударяти без промахів по головці зубила