Зіставлення підходів

Оцінка доцільності використання того або іншого методу залежить від багатьох чинників. Визначальне значення мають відношення персоналу до змін і розуміння повноважень як з боку персоналу, що управляє, так і співробітників. Ситуаційна готовність до змін відповідно до однієї з крайніх концепцій повинна оцінюватися залежно від виду кризи, в якій опинилася соціальна система.

В умовах кризи ліквідності організаційний розвиток не може розглядатися як серйозна альтернатива господарському реінжинірингу, тоді як принципи і техніка першого надають достатньо можливостей для вирішення проблем при стратегічній кризі. Особливо важливо ухвалити правильне рішення щодо вибору підходу у разі кризи успіху. При цьому перш за все слід враховувати кадровий чинник, а також господарські параметри.

Між крайніми формами змін - господарським реінжинірингом і організаційним розвитком- лежить ряд проміжних варіантів. Вони можуть відрізнятися ступенем участі членів організації і свободи дії вищого менеджменту в здійсненні змін. Залежно від цього робиться акцент на економічній і/або соціальній ефективності. Вид кризи визначає терміновість змін і тим самим ступінь їх радикальності.

Успішне застосування того або іншого методу суттєво залежить від заходів в області кадрового менеджменту. Разом із заходами по збереженню зайнятості не можна ігнорувати і диференційовані концепції скорочення персоналу. Мета управління змінами не в скороченні персоналу, а в розкритті і реалізації його потенціалу для підвищення конкурентоспроможності підприємства.