Історія розвитку статистики.

Статистика як наука виникла з потреб суспільного життя і пов’язується це із суспільним поділом праці, появою держави, розвитком форм приватної власності.

Слово «статистика» латинського походження («status» – стан, становище), а в наукову термінологію вперше було введено німецьким вченим Г. Ахенвалем в середині XVII ст. У той час воно означало політичний стан держави: «stato» – держава, «statistika» – певна сума знань про державу.

Зародження статистики пов’язують з країнами Стародавнього Сходу, де вперше склалися розвинені системи адміністративного та державного обліку. Первинною формою статистики став господарський облік, що виник у глибоку давнину. Прикладом тут може бути перепис населення в Китаї, що проводився більш як за 4 тис. років до нашої ери.

Найбільший розвиток статистика отримала в таких країнах як Китай, Єгипет, Вавилон, Рим, Греція. Перший статистичний орган був утворений в Стародавньому Римі. Періодичні війни, збір податків, управління державою, торгівля зумовлювали потребу в інформації щодо чисельності населення, розміру земель, лісів, поголів’я худоби.

Широкого розвитку статистика стала набувати в середині XVII ст., коли було утворено два статистичні напрями (школи) – описова німецька(Г.Конрінг, Г.Ахенваль та інші) та англійська школа політичних арифметиків, яка була представлена двома напрямами: демографічним (Д. Граунт і Е. Гален) і економіко-статистичним (В. Петті). Згодом домінуючим напрямом став напрям школи політичних арифметиків, який поступово витіснив описовий.

На початку XIX ст. виник третій напрям статистичної науки – статистико-математичний. Одним з представників цього напряму став бельгійський вчений А. Кетле – засновник вчення про середні величини, американські вчені Р.Фішер, М. Мітчел та В.Госсет (Ст’юдент), які використовували в статистичних дослідженнях методи теорії ймовірностей.

Серед вітчизняних вчених значний вклад у розвиток статистики внесли М.В. Птуха – один з основоположників вітчизняної демографічної статистики, К.Г. Воблий та інші.