Методологія макроекономіки.

У процесі обґрунтування теоретичних положень макроекономісти можуть рухатися як від фактів до теорії так і від теорії до фактів. Цього можна досягти за допомогою таких загальнонаукових методів, як індуктивний та дедуктивний. Згідно з індуктивнимметодом макроекономісти збирають та систематизують факти і на цій основі формулюють певні теоретичні положення (принципи, закони), які характеризують відповідні зв'язки та залежності в економіці. Прикладом може бути крива Філліпса, яка відображає обернений зв'язок між інфляцією і безробіттям у короткостроковому періоді.

Дедуктивний метод являє собою продукування нових теоретичних положень на основі уже відомих науці знань. Спираючись на певну суму знань і використовуючи інтуїцію та логічні міркування, макроекономісти формулюють нові теоретичні положення, що носять форму гіпотези. Це означає, що в основі дедуктивного методу лежить висунення гіпотези, яка підлягає перевірці фактами. Не всі гіпотези отримують статус теорії. Деякі з них досить складно перевірити фактами.

Головним методом узагальнення та відображення реальних макроекономічних процесів є моделювання. Модель - це спрощена картина реальності, абстрактне узагальнення фактичної поведінки досліджуваних явищ. Моделювання дає можливість нехтувати несуттєвими, другорядними деталями і зосереджуватися на головних, принципових зв'язках, які спостерігаються в реальному житті.

В макроекономічних моделях використовуються два види змінних: ендогенні та екзогенні. Ендогенні змінні - це чинники, поведінку яких потрібно пояснити в процесі побудови моделі. Екзогенні змінні - це чинники, поведінка яких визначається за межами даної моделі. В процесі моделювання з'ясовується як екзогенні змінні впливають на ендогенні. Це можна виразити таким чином:

Застосовуються різні типи моделей: графічні, математичні, табличні. В процесі моделювання головним є не тип моделі, а її здатність адекватно відобразити взаємозв'язки, які існують в реальній економіці. В макроекономіці найбільше застосовуються математичні та графічні моделі.

Для ілюстрації математичної моделі звернемося до простої моделі ринку печива. Поставимо мету визначити кількість печива, яка може бути вироблена та продана на ринку. Щоб досягти цієї мети, слід побудувати декілька рівнянь, які описують попит покупців, пропозицію продавців та взаємовідносини між ними. Припустімо, що попит на печиво (Yd) залежить від його ціни (P). Цю залежність виразимо таким рівнянням:

Yd = f (P) (1.1)

Далі припустимо, що пропозиція печива (Ys) теж залежить від його ціни, що можна виразити таким чином:

Ys = f(P) (1.2)

В обох рівняннях f() - це функція, яка виражає залежність ендогенних змінних (у нашому прикладі Yd і Ys) від екзогенних (у нашому прикладі P ).

І нарешті, припускаємо, що ціна печива змінюється так, щоб пропозиція дорівнювала попиту:

Ys=Yd (1.3)

Наведені три рівняння становлять математичну модель ринку печива. Тепер розглянемо як будується графічна модель ринку печива/

Рис. 1.1 Ринок печива	Рис. 1.2 Вплив доходу домогосподарств на ринок печива

Згідно з рис.1.1 попит на печиво відображає крива D, а пропозицією - крива S . Рівновага між попитом пропозицією на ринку печива досягається в точці перетину обох кривих. В цій точці попит врівноважується з пропозицією, що визначає рівноважний обсяг його виробництва , тобто Y0 , а рівноважна ціна складає Р1 . Тепер припустімо, що внаслідок зовнішніх до моделі чинників ціна печива зросла до P2 . Це вплине як на попит так і на пропозицію печива. Так, попит на печива буде меншим і складе Yd . Отже, між ціною і попитом на печиво існує обернена залежність. Тому крива D є спадною, тобто має від'ємний нахил. Пропозиція печива, навпаки, стане більшою і складе Ys . Це означає, що між ціною і пропозицією печива спостерігається пряма залежність. В зв'язку з цим крива S є висхідною, тобто має додатний нахил.

В графічній моделі , яка представлена на рис.1.1, ціна , попит і пропозиція - це змінні моделі, серед яких ціна є екзогенною змінною, а попит і пропозиція ендогенними. Якщо змінюється екзогенна змінна, тобто ціна, то це змінює обидві ендогенні змінні, тобто попит і пропозицію. На графіку це відображається через відповідну зміну місцезнаходження точки попиту на нерухомій кривій попиту і точки пропозиції на нерухомій кривій пропозиції

Залежність між змінними графічних моделей проявляється за допомогою нахилу кривої, який визначається за формулою:

нахил =

(1.4)

Отже, нахил кривої показує, наскільки одиниць змінюється ендогенна змінна у відповідь на зміну екзогенної змінної на одиницю.

У нашої графічній моделі з печивом (рис.1.1) ми припускали, що інші змінні , зокрема дохід домогосподарств, є сталою величиною. Тепер відмовимося від цього припущення і поставимо питання - як дохід домогосподарств впливає на базові змінні нашої моделі?

Вплив доходу домогосподарств на базові змінні моделі показан на рис. 1.2. Згідно з цим рисунком початково рівновага на ринку печива забезпечується на умовах ціни, яка дорівнює Р1 . Далі припустімо, що дохід домогосподарств збільшився. Мікроекономіка говорить про те, в цьому випадку попит на печиво має зрости. На графіку це відображається через зміщення кривої попиту вправо вздовж нерухомої кривої пропозиції. Збільшення попиту на печиво в такій спосіб викликає наступні наслідки:

· підвищення рівноважної ціни від Р1 до Р2;

· збільшення пропозиції, яка є функцією ціни;

· зростання обсягів виробництва печива від Y1 до Y2.

Якщо знімається припущення "за інших незмінних умов", то це означає, що модель доповнюється іншими змінними. Внаслідок такого збільшення кількості змінних всі базові змінні стають ендогенними, а роль екзогенних змінних виконують інші (небазові) змінні. На графіку вплив екзогенних змінних на ендогенні змінні відображається через зміщення відповідних кривих у відповідний бік. Як уже зазначалося, в нашій моделі (рис.1.2) зростання доходу домогосподарств збільшило попит на печиво. Тому крива попиту зміщується вправо.

В макроекономіці розрізняють два типи кількісних змінних: запаси і потоки.

Запас - це кількість будь-чого виміряна в даний момент часу. Потік - це кількісна визначеність зміни будь-чого за певний проміжок часу. Запасові і потокові змінні часто взаємопов'язані між собою. Так, наявний в економіці на певну дату обсяг капіталу - це запас, а обсяг інвестицій за певний проміжок часу - це потік. Ідентифікація змінних як запасових або потокових дає можливість правильно оцінити результати функціонування економіки і визначити можливості суспільства щодо їх покращення. Наприклад, обсяг капіталу як запасу залежить від обсягу інвестицій як потоку. Звідси висновок - для збільшення обсягів капіталу слід збільшувати обсяги інвестицій.

В макроекономіці розрізняють два періоди: короткостроковий і довгостроковий. В основі такої періодизації лежить не фіксована величина часу, а його відносна тривалість, яка необхідна ринковим регуляторам для забезпечення певних змін в економіці.Короткостроковий період - це проміжок часу, упродовж якого ринкові регулятори не володіють здатністю адекватно відреагувати на збурення сукупного попиту і/або сукупної пропозиції і відновити в економіці повну зайнятість. Довгостроковий період - це проміжок часу, упродовж якого ринкові регулятори спроможні адекватно відреагувати на збурення сукупного попиту і/або сукупної пропозиції і завдяки цьому відновити в економіці повну зайнятість.