Лекція № 22

Навчальні питання:

1. Кування та об'ємне штампування металів. Вільне кування i штампування, їх сутність, особливості та сфери використання. Види поковок. Позитивні якості та недоліки при застосуванні вільного кування й об`ємного штампування.

2. Особливості конструювання кованих i штампованих деталей.

Навчальне питання 1. Кування та об'ємне штампування металів. Вільне кування i штампування, їх сутність, особливості та сфери використання. Види поковок. Позитивні якості та недоліки при застосуванні вільного кування й об`ємного штампування.

Характеристика процесу. Вільне кування — це процес де­формації нагрітої заготовки^- між бойками молота або преса з застосуванням універсального інструмента і пристроїв, а та­кож кування на ковадлі вручну.

Вільним куванням виготовляють поковки масою від 0,1 кг до 300 т. Поковки понад 1,5 т виготовляють тільки вільним куванням, бо штампувати їх важко. Вільне кування застосову­ють в індивідуальному і малосерійному виробництві.

Вихідним матеріалом для великих і середніх поковок е злитки чорних і кдльорових металів. Малі і легкі середні по­ковки кують із сортового прокату квадратного, круглого і пря­мокутного профілів, а також з блюмів із стороною квадрата 150—450 мм.

Процес кування складається з чергування у певній послідовності основних і допоміжних операцій. До основних операцій кування відносяться: осаджування, протягування, прошивання, відрубування,вигинання, скручування.Кожна основна ковальська операція визначається характером

деформування і застосовуваним інструментом.

Осаджування– операція зменшення висоти заготовки при збільшенні

площі її поперечного перерізу (рис.4, а). Осаджування застосовують: для

одержання поковок з великими поперечними розмірами при відносно

малій висоті (зубчасті колеса, диски і т. п.); як попередню операцію перед

прошиванням при виготовленні пустотілих поковок (кілець, барабанів); як

попередню операцію для знищення литої дендритної структури злитка і

поліпшення механічних властивостей виробу.

Деформація при осаджуванні може бути виражена величиною уковування

y = F1/F2 ,

де F1 – більша площа поперечного перерізу;

F2 – менша площа поперечного перерізу.

Очевидно, чим більше уковування, тим краще прокований метал, тим

вищі його механічні властивості.

Осаджуванням не рекомендується деформувати заготовки, у яких

відношення висоти hзаг до діаметра dзar більше 2,5, тому що у цьому

випадку може відбутися повздовжнє викривлення заготовки. Осаджують

заготовки між бойками або підкладними плитами.

Різновидом осадки є висаджування (рис.4, б), при якому метал

осаджується лише на частині довжини заготовки.

Рисунок 4 – Схеми осаджування (а) та висаджування (б)

Протягування– операція видовження заготовки або її частини за

рахунок зменшення площі поперечного перерізу (рис.5, а). Протягування

виконують послідовними ударами або натисканнями на окремі ділянки

заготовки, що примикають одна до другої, з подачею заготовки уздовж осі

протягування і поворотами її на 90° навколо цієї осі. При кожному

натисканні зменшується висота перерізу, збільшуються ширина і довжина

Рисунок 5 – Схема протягування і її різновиди

заготовки. Загальне збільшення довжини дорівнює сумі збільшень довжин

за кожне натискання, а розширення по всій довжині однакове. Якщо

заготовку повернути на 90° навколо горизонтальної осі і повторити

протягування, то розширення, отримане в попередньому проході,

усувається, а довжина заготовки знову збільшується. Чим менша подача

при кожному натисканні, тим інтенсивніше видовження. Однак при

занадто малій подачі можна одержати затиски (рис.5, б).

Протягувати можна плоскими (рис.5, а) і вирізними (рис.5, в) бойками.

При протягуванні на плоских бойках у центрі виробу можуть виникнути

(особливо при протягуванні круглого перетину) значні розтягувальні

напруження, які призводять до утворення осьових тріщин.

При протягуванні у вирізних бойках сили, спрямовані з чотирьох сторін

до осьової лінії заготовки, сприяють рівномірнішому плину металу й усуненню можливості утворення осьових тріщин.

Величина деформації при протягуванні, як і при осаджуванні, може бути

виражена уковуванням.

Протягуванням одержують поковки з подовженою віссю (вали, важелі,

тяги і т.п.). Нижче наведено основні різновиди операції протягування.

Розгонка– операція збільшення ширини частини заготовки за рахунок

зменшення її товщини (рис.5, г).

Протягування з оправкою– операція збільшення довжини пустотілої

заготовки за рахунок зменшення товщини її стінок (рис.5, д). Протягування

виконують у вирізних бойках (чи нижньому вирізному 3 і верхньому

плоскому 2) на ледь конічній оправці 1. Протягують в одному напрямку –

до кінця оправки, який розширюється, що полегшує її видалення з

поковки.

Розкатування на оправці– операція одночасного збільшення

зовнішнього і внутрішнього діаметрів кільцевої заготовки за рахунок

зменшення товщини її стінок (рис.5, е). Заготовка 5 опирається

внутрішньою поверхнею на циліндричну оправку 6, що встановлена

кінцями на підставках 7, і деформується між оправкою і вузьким довгим

бойком 4. Після кожного натискання заготовку провертають відносно

оправки.

Протягування з оправкою і розкатування на оправці часто застосовуютьсумісно. Спочатку розкатуванням знищують бочкоподібність попередньо

осадженої і прошитої заготовки і доводять її внутрішній діаметр до

необхідних розмірів. Потім протягуванням з оправкою зменшують

товщину стінок і збільшують до заданих розмірів довжину поковки.

Прошивання– операція одержання порожнин у заготовці за рахунок

витиснення металу (рис.6, а). Прошиванням можна отримати наскрізний

отвір чи поглиблення (глухе прошивання).

Інструментом для прошивання є прошивки (рис.6, в) суцільні і пустотілі;

останніми прошивають отвори великого діаметру (400 – 900 мм). При

наскрізному прошиванні порівняно тонких поковок застосовують

підкладні кільця (рис.6, б). Товстіші поковки прошиваються з двох сторін

без підкладного кільця (рис.6, а). Діаметр прошивання вибирають рівним

1/2 – 1/3 зовнішнього діаметра заготовки; при більшому діаметрі

прошивання заготовка значно спотворюється.

Рисунок 6 – Схеми прошивання й відрубування:

а) – двостороння; б) – однобічна з підкладним кільцем; в) – прошивні;

г) – відрубування; д) – сокири

Відрубування– операція відділення частини заготовки по

незамкнутому контуру шляхом проникання в заготовку деформувального

інструмента – сокири (рис.6, г). Відрубування застосовують для одержання

з заготовок великої довжини декількох коротких, для видалення надлишків

металу на кінцях поковок, а також прибуткової і донної частин злитка і т.п.

Інструмент для відрубування – сокири різної форми (рис.6, д).

Вигинання – операція надання заготовці вигнутої форми за заданим

контуром (рис.7, а). Цією операцією одержують кутники, скоби, гачки,

кронштейни і т.п.Вигинання супроводжується зміною первинної форми поперечного перерізу заготовки і зменшенням його площі в зоні вигинання, названим утяжкою. Для компенсації утяжки в зоні вигинання заготовку

виготовляють зі збільшеними поперечними розмірами. При вигинанні

можливе утворення складок по внутрішньому контуру і тріщин по

зовнішньому. Щоб уникнути цього явища за заданим кутом вигинанняпідбирають відповідний радіус заокруглення.

Скручування– операція, за допомогою якої частина заготовки

повертається навколо поздовжньої осі (рис.7, б).

Скручування можна застосовувати при виготовленні колін колінчастих

валів, свердл і т.п. При скручуванні звичайно одну частину заготовки

затискають між бойками, іншу розвертають за допомогою різних пристроїв

– воротків, ключів, лебідок.

Рисунок 7 – Схеми: а) – вигинання; б) – скручування;

в) – штампування в підкладному штампі

Перерахованими операціями кування важко виготовити поковку з

відносно складною конфігурацією. Тому при виготовленні невеликої партії

таких поковок застосовують так зване штампування в підкладних штампах

(рис.7, в). Підкладний штамп може складатися з однієї або двох частин, у

яких є порожнина з конфігурацією поковки чи її окремої ділянки. У

підкладних штампах можна виготовляти головки гайкових ключів, головки

болтів, диски із ступицею, втулки з буртом та інші поковки.