Суб’єкти та об’єкти корпоративного управління

Поняття “корпоративне управління” широко використовується в розвинених країнах світу з середини ХХ століття. Цей термін з’явився в Україні під впливом перерозподілу власності починаючи з другої половини 90-х років. На сьогодні не існує єдиного визначення корпоративного управління ні у зарубіжній, ні у вітчизняній науковій літературі. Часто під корпоративним управлінням розуміють загальний менеджмент, що не точно визначає його сутність. Іноді корпоративне управління подають як систему органів управління або сукупність організаційно-правових норм.

Відповідно до Закону України “Про підприємства” корпорації – це договірні об’єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Однак, корпоративне управління необхідно розглядати як управління корпоративними правами. Корпоративні права являють собою право власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку, а також частки активів у разі її ліквідації.

Світовий досвід підтверджує велику кількість власників тих чи інших видів корпоративних прав. Наприклад, у США та Англії – більше ніж кожен п’ятий, у Швеції кожен другий громадянин держави, у той же час кожний сьомий громадянин Японії є власниками корпоративних прав.

В Україні за рахунок емісії приватизаційних майнових та компенсаційних сертифікатів, загальна кількість громадян, які мають корпоративні права становить більш як 20 млн.чол.

Головною метою корпоративного управління є тримання частини прибутку у вигляді дивіденду.

Суб’єктами корпоративного управління виступають безпосередні власники корпоративних прав.

Отже, корпоративне управління здійснюється окремими громадянами, державними органами, а також на рівні окремих підприємств –емітентів корпоративних прав.

Емітент – юридична особа, яка від свого іменні випускає цінні папери і зобов’язується виконувати обов’язки, що випливають з умов їх випуску. Покупці випущених цінних паперів з моменту їх придбання стають суб’єктами корпоративного управління.

Необхідно розуміти, що не кожний емітент і не у кожному випадку емітує корпоративні права, оскільки багато видів цінних паперів не є підтвердженням корпоративних прав.

Тому суб’єктами корпоративного управління є: окремі громадяни – власники корпоративних прав; власники та менеджмент окремого підприємства –емітента корпоративних прав; державні та недержавні органи – які здійснюють пряме або опосередковане регулювання руху корпоративних прав і діяльності підприємств, зокрема господарських товариств, а також є власниками як цілісних майнових об’єктів, так і корпоративних прав.

Категорію “корпоративне управління” слід використовувати у значені – як управління корпораціями в інтересах власників через формування найбільш ефективної організаційної структури.

Об’єктами корпоративного управління обов’язково є акціонерні товариства, а також та частина товариств з обмеженою відповідальністю в яких управління відділене від власності. До корпоративних не можуть відноситись приватні підприємства, а також товариства: повне, командитне, оскільки в них немає жорсткого розмежування власників та управлінців і не існує обмеженої відповідальності.

Особливості державного корпоративного управління України визначають об’єктом корпоративного управління майно передане до статутних фондів господарських товариств, акції АТ, які перебувають у власності держави є державне майно, передане до статутних фондів холдингових компаній і ФПГ, державне майно передане в оренду та ін.