Період подорожей

У жовтні Чайковський вирішив розлучитися, він припинив також роботу в Московській консерваторії та разом з братом Анатолієм вирушає до Швейцарії. Ця поїздка стала можливою завдяки прихильниці його таланту Надії фон Мекк, яка призначила йому щорічну стипендію у розмірі 6000 рублів (зараз еквівалентна до 54000 $), за умови, однак, що вони ніколи не зустрінуться особисто. Спілкування Чайковського з фон Мекк відбувалося винятково листовно. За 13 років листування було написано приблизно 1100 листів.

Наступного 1878 року Чайковський закінчив «Євгенія Онегіна» та Четверту симфонію, якими сам композитор був задоволений. «Я відчуваю сьогодні велику насолоду від усвідомомлення, що я закінчив два великі твори, у яких, мені здається, я зробив крок уперед, і значний»

Протягом наступних 14 років життя Чайковський постійно подорожував — як батьківщиною, так і за кордоном. Подорожував переважно поїздом, а в 1886 — пароплавом з Батумі до Марселя. В середині 1880-х Чайковський повертається до активної музично-суспільної діяльності. В 1885 його обирають директором Московського відділу Російського музичного товариства. Музика Чайковського стає популярною у Росії й за кордоном.

У цей час Чайковський починає займатися диригуванням, і в 1887 — початку 1888 року він робить перше європейське турне як диригент. Концертні поїздки зміцнили творчі й дружні зв'язки Чайковського з західноєвропейськими музикантами, серед яких — і Ганс фон Бюлов, Едвард Гріг, Антонін Дворжак, Густав Малер, Артур Нікіш, Каміль Сен-Санс та інші. Навесні 1891 року П. І. Чайковський їде до США. Він з надзвичайним успіхом диригував власними творами у Нью-Йорку, Балтіморі й Філадельфії.

Останні роки життя музикант проводить у Клину в Підмосков'ї, де зараз знаходиться його меморіальний музей. 16 жовтня 1893 він успішно диригував на прем'єрі своєї симфонії в Петербурзі, а через 9 днів раптово помер.