Пам'ятки кочових племен степового Подніпров'я ІХ-ХІП ст.

Неслов'янські степові племена південного регіону України ме­жували зі своїми північно-західними сусідами — населенням Київської Русі. Стосунки кочовиків зі слов'янами-землеробами були то мирними, то войов­ничими. Уперше давньоруський літопис згадує про печенігів під 915 р. З другої половини X до середини XI ст. літописи повідомляють про напади печенігів на Київську Русь (968, 993, 997, 1015, 1034 рр.).

За часів панування печенігів етнічний склад населення у степовому Подніпров'ї був досить строкатим. Тут жили нащадки сарм ато-а донських племен, тюркські, угорські, слов'янські племена, а з 985 р. сюди приходять торки. До середини XI ст. на території Степу існував союз печенігів і торків. Русь неодноразово завдавала поразки печенігам, після чого вони значною мірою відкочувалися на захід. Подальша їхня історія пов'язана з Візантією та Угорщиною. З середини XI ст. на землі Київської Русі здійснюють спус­тошливі напади племена половців. Ці напади тривали протягом XII — початку XIII ст. Іноді наставали періоди мирних стосунків.

Найголовнішими пам'ятками, що відбивають історію кочового насе­лення степового Подніпров'я, є кургани і кам'яна скульптура. Дослідження О. С. УвароватаМ. І. Веселовського надійно пов'язали степові скульптури з тюрками. Протягом XX ст. скульптуру кочових народів вивчали Л. А. Єв-тюхова, А. Д. Грач, Я. А. ІІІер, Л. Р. Кизласов, С. О. Плетньова, Г. О. Федо-ров-Давидов.

Кочовики здійснювали поховання під курганним насипом або вико­ристовували давніші кургани, в яких робили так звані впускні поховання. Одне з впускних поховань виявлено у 1963 р. в кургані поблизу с.Новочор-номор'я Херсонської області. Небіжчика було поховано в ямі 2,2 х 0,8 м у випростаному положенні головою на південний схід. По обидва боки від черепа знайдено золоті сережки. Біля кістяка лежали залізні ножиці, ніж та стремено. Зліва виявлено кінський череп з прямими залізними вудилами. Праворуч — ще одне стремено. Поховання датується ІХ-Х ст.

Поблизу с. Шевченко, на околиці м. Скадовськ Херсонської області, досліджено ще одне впускне поховання. Поховальна яма 2,6 х 1,3 м мала сходинку, на якій знайдено череп і кістки ніг коня, залізні вудила і стремена. Рештки самого небіжчика лежали на дерев'яному настилі, головою на пів­денний схід. Поблизу черепа збереглися рештки шкіряної шапки. Праворуч від кістяка знайдено два стремена, поясну залізну пряжку, залізний ніж, бронзову круглу бляшку, залишки шкіряних чобіт. У поховальній ямі вияв­лено гончарну посудину з хвилястим орнаментом і червоноглиняну амфору.

Рис 146 Старожитності кочівників ІХ-ХІП ст.:

1 – половецька баба; 2,8 – прикраси; 3-7, 10-12 – зброя та обладунок; 9 – імпортна амфора; 13 – половецький казан.

У Пороссі, поблизу с. Берестняти, знайдено поховання кочовика XI-XII ст., яке супроводжувалося шаблею, шоломом, личиною-маскою, кольчугою, вудилами, пряжкою та бляшками від пояса.

Багате жіноче поховання з конем кінця XII — початку ХНІ ст. відкрито на курганному могильнику поблизу с. Новоіванівка Донецької області. Голову похованої прикрашали діадема і бубонець-підвіска. На кістяку знай­дено дві золоті пластинчасті бляшки і золоту шийну гривну, брошку, чотири браслети зі скла та срібла. Біля кисті правої руки лежала ще одна гривна, а на пальцях рук було два срібні і два золоті персні. Під кістяком виявлено бронзове дзеркало та кришталеву лінзу, шматки тканини. У правій руці небіжчиці був залізний ніж. Біля черепа стояв глек, навколо якого знайдено розсипані зерна проса. Крім того, у могилі знайдено стремена, вудила, пряж­ку, рештки збруї, а також мідний казан з кістками вівці — рештками похо­вальної їжі.

У кургані нар. Молочна у 1981 р. В. В. Отрощенко відкрив багате поло­вецьке поховання ХІІ-ХШ ст. Навколо прямокутної ями великих розмірів лежали кістяки п'яти коней зі збруєю та сідлами, оздобленими срібними з позолотою прикрасами. На заплічках ями було розкладено до 10 розру­баних баранячих туш. Померлий був похований у дерев'яному саркофазі, замкненому на чотири циліндричні замки. У саркофазі виявлено рештки багатого одягу (каптан, розшитий золотими бляшками, золотими нитками і бісером, парчеві, прикрашені срібними пластинками і пряжками, пояси, шапочка з нашитими срібними, інкрустованими бурштином, бляшками). З предметів озброєння знайдено шолом з напівмаскою і кольчужною барми-цею, щит, сагайдак, налуччя, стріли, кольчугу, шаблю, кинджал. Були у похо­ванні й культові предмети (курильниця і ножі), а також золота гривна — символ влади, золоті та срібні прикраси. Все це свідчить, що померлий належав до соціальної верхівки половецького суспільства.

Цікавими і важливими пам'ятками кочовиків (головним чином полов­ців) є серії кам'яних антропоморфних ідолів,так званих баб. Вони дають можливість з'ясувати не тільки культи та обряди кочового населення, але й вивчити предмети одягу, прикрас, зброї та побутові речі кочовиків. Ус. Красний Кут Луганської області біля зруйнованої кам'яної споруди виявлено антропоморфного кам'яного ідола, що тримає в руках опукло боку посудину з циліндричною шийкою і піддоном. Поряд знаходився кам'яний стовп, який можна трактувати як балбал. Обряд встановлення балбалів, що символізували убитих ворогів, був добре відомий давнім тюркам і неві­домий половцям. Отже, частина кам'яних ідолів степу могла належати не тільки половцям, а й іншим кочовим племенам.

Рис 147 Старожитності з половецького Чингульського кургану:

І - реконструкція поховання (художник - П. Л. Корнієнко); 2, 3,5,6- речі з кургану; 4 - реконструкція каптана: 7 - обладунок знатного половецького воша (за матеріалами Чингульського та ін. поховань; художник - А. В. Затворницька).

Південне Подніпров'я, як показують матеріали досліджень, було зоною активних контактів кочових племен І осілого давньоруського населення (С. О. Плетньова, А. Т. Сміленко). У районі Надпоріжжя і нижче від по­рогів основним заняттям населення були землеробство і тваринництво. Серед промислів важливе місце займало рибальство. У контактній зоні, очевидно, відбувалося поступове осідання частини кочовиків на землях і змішування з давньоруським землеробським населенням. Отже, населення Південного Подніпров'я ІХ-ХІП ст. в етнічному плані було неоднорідним.