Точковий масаж

Точковий рефлекторний масаж. Виконуючи точковий масаж, глибоко та стабільно розтирають обмеженні (точкові) ділянки тканин. Точковий масаж застосовують як метод рефлекторної відновної терапії при спастичних па­ралічах (дитячих церебральних паралічах, хворобі Літля, травмах головного та спинного мозку, порушеннях рухів після інсульту). Цей вид масажу використовують при зниженні рефлекторної збудливості м'язів, що перебувають у спастичному стані, для одночасного зміцнення паретичних м'язів, поліпшення в них кровообігу та обмінних процесів, відновлення порушених рухових функцій. Вибір точок для масажу залежить від того, яка група м'язів уражена. Точки топографічно відповідають проекціям про­ходження в тканинах нервових стовбурів та судинно-нервових пучків.

Під час точкового масажу масажист подушечкою І, II або III пальця виконує циркулярні рухи на відповідній точці. Спочатку ці рухи поверхневі, а потім (через 1-1,5 хв.) вони поглиблюються до появи у хворого особливих відчуттів (розпирання, розпирання, важкості, відчуття проходження електричного струму, заніміння, ламання, тощо). Після цього тиск послаблюють і переходять до поверхневих легких рухів.

Для точкового масажу рекомендують користуватися так званими точками дії, що розміщені в шкірі тулуба та кінцівок і характеризуються підвищеною електропровідністю. Ці точки знаходять за допомогою портативного діаг­ностичного апарата тобіскопа і впливають на них способами точкової мануальної (ручної) вібрації або вібраційним апаратом. Такий масаж застосовують у спортивній практиці при захворюваннях (травмах опорно-рухового апарату та для зниження м'язового тонусу).

В вивчені техніки і методики точкового масажу необхідно визначити два різних підхід:

Перший – на основі традицій і правил східної медицини;

Другий – як одного із видів рефлексотерапії.

Ми користуємося другим.

Східний китайський шлях базується на вченні Хуан-Ді про єдність та протилежність в природі двох зачатків, інь і ян.

Ян – активне, світле, чоловіче, дінамічне, позитивне, сильне.

Інь – пасивне, темне, жіноче, негативне.

В організмі права половина тіла, його нижня частина і внутрішня поверхні відноситься до інь, ліва половина, верхня частина тіла і зовнішня поверхня – до Ян.

Вентральна – інь, дорсальна – ян.

Внутрішні органи – які виділяють енергію - полі-янські органи, які зберігають енергію – парінхіматизні – інські.

Кожний орган має свою пару – ян-інь.

Наприклад: легені (інь) – товста кишка (ян); нирки (інь) – сечовий міхур (ян); серце (інь) – тонка кишка (ян).

Енергія – яка циркулює в організмі називають в різних країнах по різному: Кі, Чі, Ці, Прана.

Частину енергії людина отримує від своїх предків ще в утробі матері - Юань Ці. Другу частину – отримає з зовні в результаті постійного обміну з зовнішнім середовищем (дихання, їжа, вода). Енергія циркулює по каналах (меридіанах), якщо порушується циркуляція – виникає захворювання. Може бути або зайва енергія або її недостача.

Китайська медицина розглядає людину в дінаміці з навколишнім середовищем, як саморегулюючу систему. Це системно - кібернетичний підхід.

Енергія циркулює по каналах, вздовж розташовані біологічно активні точки і діючи на ці точки можна регулювати проходженням енергії і подолати хворобу.

Виділяють 12 регулюючих (головних) меридіанів, які ідуть до внутрішніх органів і їх розділяють слідуючим чином.

Крім цього в організмі є ще 8 чудодійних екстроординарних меридіанів та 15 повздовжніх коллатеральних (ліній - ЛО). Описано також 15 м'язово - сухожилкових меридіанів.