Інвестиції як джерело розвитку ресторанного бізнесу

Господарські операції, що реалізуються у підприємстві ресторанного господарства, пов'язані з функціонуванням та розвитком господарюючого суб'єкта. Функціонування підприємства ресторанного господарства базується на реалізації завдань поточного періоду та забезпечується поточною діяльністю господарюючого суб'єкта. Розвиток підприємства ресторанного господарства пов'язаний зі суттєвими якісними змінами господарюючого суб'єкта. Функціонування підприємства супроводжується виникненням поточних витрат. Для розвитку підприємства необхідні інвестиції.

Інвестиції — вкладення капіталу з метою забезпечення доходу та зростання його вартості у майбутньому періоді.

Для прийняття обґрунтованих управлінських рішень щодо напряму вкладень капіталу інвестиції класифікують за такими основними ознаками як об'єкт інвестування, територіальне розміщення, форма власності, форма фінансування (рис. 14.1).

Рисунок 14.1 — Класифікація інвестицій підприємств ресторанного господарства за основними ознаками

За об 'єктами інвестування виділяють інвестиції у технічний та кадровий потенціал суб'єктів господарювання, їх сировинні та товарні ресурси, інноваційні розробки, а також фінансові інструменти.

Інвестицій у технічний потенціал підприємства ресторанного госпо­дарства становлять вкладення капіталу у придбання, модернізацію, ремонт машини та обладнання, приладів, інвентарю, будівництво, придбання та реконструкцію об'єктів нерухомості. Інвестиції у кадровий потенціал пов'язані з навчанням працівників підприємства, вкладеннями у підвищення їх кваліфікації. Інвестиції у сировинні та товарні ресурси становлять вкладення у приріст даних ресурсів підприємства ресторанного господарства. Інноваційні інвестиції пов'язані з реалізацією інновацій у сфері ресторанного господарства, зокрема появою нових форматів або концепцій розвитку, технологій виробництва продукції та способів її просування на ринку, а також нових підходів до управління діяльністю підприємств (закладів). Інвестиції у фінансові інструменти пов'язані, головним чином, з вкладеннями вільного капіталу у цінні папери.

Вкладення капіталу у технічний та кадровий потенціал, сировинні та товарні ресурси, інноваційні розробки, а також інші об'єкти, пов'язані зі здійсненням операційної діяльності підприємства, забезпеченням техніки безпеки та покращенням умов праці персоналу становлять реальні інвестиції підприємства ресторанного господарства. Вкладення капіталу у цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, уставні капітали інших підприємств складають фінансові інвестиції підприємства ресторанного господарства.

За територіальним розміщенням виділяють вкладення капіталу в об'єкти, що розміщені на території визначеного регіону чи країни загалом, а також вкладення капіталу в об'єкти інвестування, що знаходяться за межами країни. Виділення інвестицій за поданою ознакою є значущим для підприємств ресторанного господарства, що існують як мережеві структури та організують діяльність у різних країнах.

За формою власності виділяють державні та приватні інвестиції. Державні інвестиції здійснюються державними органами влади різних рівнів за рахунок відповідних бюджетів, а також державними підприємствами. Приватні інвестиції характеризують вкладення фізичних осіб, а також юридичних осіб недержавної форми власності.

За формою фінансування виділяють інвестиції, що здійснюються за умов самофінансування, залучення позикових коштів, а також за змішаного фінансування.

Реалізація інвестиційних проектів за умов самофінансування передбачає використання в інвестиційній діяльності власних коштів.

На етапі створення власними коштами для підприємств ресторанного господарства є кошти засновника (за умов одноосібного володіння підприємством), акціонерний або пайовий капітал, утворений унаслідок емісії акцій або пайових внесків засновників підприємства (за умов існування господарюючого суб'єкта у формі товариства або корпорації). Натомість основним джерелом формування власних коштів для реалізації інвестиційних проектів є частина прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства ресторанного госпо­дарства та спрямовується на його розвиток. Якщо власні кошти, сформовані за результатами поточної діяльності та накопичені за попередні періоди, є недостатні, власниками підприємства може бути прийнято рішення про додаткову емісію акцій або додаткове внесення коштів пайщиками. За умов одноосібного володіння власник самостійно приймає рішення щодо обсягу додаткового вкладення власних коштів у розвиток підприємства.

Джерелами фінансування інвестиційної діяльності підприємства ресторанного господарства також є позикові кошти, які представлені переважно довгостроковими банківськими кредитами та облігаційни­ми позиками. Окрім поданих форм залучення позикових коштів, що є традиційними, процес кредитування може бути організований у спосіб, що не пов'язаний з отриманням підприємством-позичальником грошових коштів, а саме через механізм лізингу, за яким підприємство-лізингоодержувач отримує у платне використання на визначений період окремий вид майна (основні засоби) з правом можливого подальшого викупу.

Змішане фінансування інвестиційної діяльності у сфері ресторанного бізнесу передбачає реалізацію інвестиційних проектів за використання як власних так і позикових коштів.

Усі подані форми фінансування інвестицій знаходять реалізаціюи у сфері ресторанного господарства. Вибір на користь визначеної форми фінансування інвестицій здійснюється за урахування низки критеріїв, зокрема мінімізації фінансового ризику та вартості залучених коштів, забезпечення фінансової незалежності господарюючого суб'єкта та реалізації інтересів власників щодо збереження власності. З огляду на зазначене під час обгрунтування форми фінансування інвестиційної діяльності враховують:

- рівень дивідендних виплат та рівень виплат власникам підприємства, що використовують для оцінки вартості залучення власних коштів;

- ставку відсотку за кредит та ставку купонного відсотку, що використовують для оцінки вартості залучення позикових коштів;

- умови договору лізингу, а саме строк лізингу, розмір лізингових платежів, що використовують для оцінки платоспроможності підприємства;

- співвідношення між обсягом позикових та власних коштів, що використовують для оцінки фінансової незалежності господарюючого суб'єкта;

- обсяги та умови додаткової емісії акцій, що використовують для оцінки ризику зміни складу власників.

14.2. Бізнес-план як плановий документ обгрунтування різноманітних проектів розвитку у ресторанному господарстві

Основним об'єктом інвестування у сфері ресторанного господарства є реальні інвестиції. Реальні інвестиції здійснюються у ресторанному господарстві у різних формах, для реалізації яких розробляють бізнес-план.

Бізнес-план підприємства — це письмовий документ, у якому викладені суть, напрямки і способи реалізації підприємницької ідеї, охарактеризовані ринкові, виробничі, організаційні і фінансові аспекти її реалізації.

Для підприємства ресторанного господарства потреба у бізнес- плані виникає за необхідності обгрунтування проекту щодо :

- організації нового підприємства;

- реконструкції діючого підприємства;

- перепрофілювання діючого підприємства та вибору нових видів, напрямів господарської діяльності;

- об'єднання існуючих підприємств і створення нової інтегрованої бізнес-структури;

- залучення іноземних інвестицій;

- виходу на зовнішній ринок.

Бізнес-план дозволяє передбачати не лише заходи для реалізації нової ідеї, а й визначити необхідне фінансове забезпечення та можливість одержання доходу (прибутку).

До основних завдань розробки бізнес-плану підприємства ресторанного господарства належать:

- обґрунтування новизни підприємницької ідеї;

- оцінювання зовнішніх умов реалізації проекту (оцінка попи­ту та пропозиції продукції та послуг на відповідному сегменті ринку);

- визначення інвестиційних потреб для реалізації проекту;

- оцінювання ресурсних можливостей підприємства щодо реалізації проекту;

- визначення джерел фінансування проекту;

- оцінювання ризиків реалізації проекту;

- обгрунтування економічної доцільності реалізації підприємницької ідеї.

Бізнес-план виконує дві важливі функції — зовнішню (ознайомлення зацікавлених осіб з основними положеннями нової підприємницької ідеї) та внутрішню (планування господарської діяльності для реалізації підприємницького проекту). Найчастіше бізнес-план складається за необхідності залучення інвестицій. Бізнес-план є візитною карткою підприємця під час пошуку партнерів та інвесторів для реалізації інвестиційного проекту. Разом з тим, під час розробки бізнес-плану підприємець виявляє сильні та слабкі сторони власного бізнесу, що враховує в управлінні підприємством у подальшому.

Розроблення та впровадження бізнес-плану на підприємстві реалізується у декілька етапів.

На підготовчому етапі передбачено обґрунтування концепції майбутнього закладу, виробництва нової продукції (надання нових послуг), впровадження нового технічного, організаційного або економічного рішення тощо.

За прийняття позитивного рішення стосовно впровадження бізнес-ідеї реалізується основний етап бізнес-планування — здійснюється безпосередня розробка конкретного бізнес-плану, зокрема формується група розробників бізнес-плану, визначається система організаційного та фінансового забезпечення бізнес-планування.

На етапі реалізації бізнес-плану розробляється кошторис та визначаються необхідні ресурси для виконання окремих розділів бізнес-плану; здійснюється контроль та коригування окремих завдань за результатами реалізації бізнес-плану.

Бізнес-план — документ, що має відповідну структуру та включає такі основні розділи як: загальна характеристика підприємства; резюме; дослідження ринку продукції та послуг; план і стратегія маркетингу; виробничий план; організаційно-юридичний план; фінансовий план; оцінка і страхування ризику.

Згідно Методичних рекомендацій з розроблення бізнес-плану підприємства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 6 вересня 2006 р. №290, бізнес-план підприємства складається з таких основних розділів:

- резюме;

- характеристика підприємства;

- характеристика продукції (послуг), що виробляється підприємством;

- дослідження та аналіз ринків збуту продукції (послуг);

- характеристика конкурентного середовища та конкурентні переваги;

- план маркетингової діяльності;

- план виробничої діяльності підприємства;

- організаційний план;

- план охорони навколишнього середовища;

- фінансовий план та програма інвестицій;

- аналіз потенційних ризиків;

- бюджетна та економічна ефективність інвестиційного бізнес- плану;

- соціально-економічні наслідки реалізації інвестиційного бізнес- плану.

Основні прийняті міжнародним суспільством методики написання бізнес-планів розроблені під егідою ЮНІДО. Стандарти бізнес планування мають такі організації як ЄБРР, ТАСІS. В Україні методичні рекомендації з розроблення бізнес-плану підприємств, затверджені на законодавчому рівні, проте в інвестиційних колах найбільш вичерпним вважається зміст бізнес-плану, розроблений українською інвестиційно-проектною компанією ВFM Group Ukraine.

Структура бізнес-плану та глибина подання інформації за окремими розділами визначається цільовою настановою його розробки, а саме — отримання банківського кредиту, залучення інвестора або партнера, попередня оцінка інвестиційного проекту, внутрішньо-фірмове планування та ін.

За стандартами ВFM Group Ukraine бізнес-план містить наступні складові:

- титульний лист бізнес-плану (інвестиційного проекту);

- меморандум про конфіденційність;

- коротка анотація (резюме) бізнес-плану;

- загальні положення;

- маркетинговий план;

- організаційний план та менеджмент;

- інвестиційний план;

- виробничий план;

- фінансовий план;

- оцінка ризиків проекту;

- додатки до бізнес-плану;

- інформація про забезпечення проекту.