Сутність та особливість кризових явищ підприємства

Криза - це крайнє загострення протиріч у соціально-економічній системі, що загрожує її життєздатності у навколишньому середовищі. Причини криз, що виникають на підприємствах, можуть бути різними. Вони поділяються на об'єктивні, пов'язані з циклічними потребами модернізації і реструктуризації підприємств, а також з несприятливими впливами зовнішнього середовища організацій, і суб'єктивні, що відбивають помилки в управлінні.

Наслідки кризи найтісніше пов'язані з двома факторами: її причинами і можливістю управління процесами кризового розвитку. Класифікаційні ознаки реальної кризи можуть розглядатися і як її параметри, що визначають оцінку ситуації, розробку і вибір оптимальних управлінських рішень.

Кризові явища в діяльності підприємства є моментом різкого загострення суперечностей, які виникають в процесі взаємодії окремих елементів мікроекономічної системи між собою і з зовнішнім середовищем. Такі суперечності виникають між: 1) кількісними та якісними характеристиками продукції чи послуг та відповідними характеристиками ринкового попиту; 2) можливою та необхідною виробничою потужністю підприємства; 3) необхідним обсягом ресурсів, що споживає підприємство, та можливістю їх залучення, цінами пропозиції та попиту на них; 4) ринковою вартістю продукції чи послуг та обсягом витрат, які виникають в процесі виробництва і повинні компенсуватися за рахунок отриманого доходу; 5) між фактичним та плановим розподілом прибутку підприємства на виробничий та соціальний розвиток. Накопичення суперечностей призводить до порушення рівноваги економічної системи та погіршення її загального стану, тобто виникає ситуація, при якій зміна діючих на систему зовнішніх, внутрішніх та вихідних параметрів взаємно не компенсується, а їхня сума не дорівнює нулю. Як наслідок, спочатку погіршується, а потім поступово втрачається життєздатність підприємства, можливість повернення до рівноважного стану, виникає дефіцит ресурсів або можливостей підприємства для подальшого розвитку.

Розвиток симптомів кризових явищ підприємства наведено на рис 13.1.

Рис. 13.1. Симптоми кризових явищ підприємства

В процесі функціонування будь-якої системи кризові явища в загальному розумінні можуть виникати між:

- системою управління та його організаційно-правовою формою;

- попитом і пропозицією виробленої та реалізованої продукції;

- необхідним ресурсним потенціалом та можливостями його залучення; витратами та ринковими цінами;

- великою кількістю посередників;

- нестачею власного капіталу та зростаючою заборгованістю; недостатнім кредитуванням та високими відсотками за кредити.

Ці кризові явища призводять до порушення рівноваги економічної системи та погіршення її загального стану. В цих умовах господарюючий суб'єкт повинен дотримуватися певних принципів - параметрів життєздатності, під якими розуміються найважливіші характеристики внутрішнього стану підприємства, порушення яких призводить підприємство до економічної загибелі, самостійної або примусової ліквідації. Такими параметрами життєздатності є:

- наявність чистих активів підприємства (різниця між ринковою вартістю наявних активів та обсягами зобов'язань) в обсягах, що відповідають державним вимогам та цільовим параметрам діяльності, - L4;

- наявність активів для забезпечення виконання зобов'язань щодо повернення позикового капіталу та забезпечення необхідного рівня ліквідності активів, що фінансуються за рахунок позикових коштів, - L3;

- забезпечення фінансової рівноваги, тобто здатності до генерування грошових надходжень в обсягах та в терміни, достатні для фінансування грошових витрат, пов'язаних з операційною та інвестиційною діяльністю підприємства, - L2;

- забезпечення беззбиткової діяльності або досягнення цільових показників господарсько-фінансової діяльності відповідно до поставлених стратегічних цілей та завдань підприємства (найчастіше забезпечення отримання певного цільового рівня рентабельності власного капіталу та обсягів прибутку) – L1.

Життєздатний стан господарської системи має місце тільки в разі забезпечення всіх представлених параметрів життєздатності, тобто як ситуація, що описується моделлю:

L = (L4.L3.L2.L1). (13.1)

У цьому переліку враховано значущість кожного із параметрів життєздатності. Наслідком її порушення на підприємстві, проявом якого є недотримання певних параметрів життєздатності або погіршення її показників-індикаторів, є виникнення спочатку окремих кризових явищ, а потім, в міру їх накопичення, кризового стану підприємства.

Основні чинники, які зумовлюють кожен із видів кризи (за О.О. Терещенко), подано в таблиці 13.1.

Таблиця 13.1

Чинники, що зумовлюють різні види кризових явищ (за О.О. Терещенко)

Сутнісні характеристики кризи є основою для класифікації криз, що можуть бути на рівні окремого підприємства.

Залежно від проблематики кризи прийнято виділяти: економічну, організаційну, технічну, технологічну, фінансову, виробничу, психологічну, кадрову та інші види криз, виникнення яких обумовлюється загостренням протиріч у відповідних підсистемах підприємства.

Так, економічні кризи показують гострі протиріччя в економічному стані окремого підприємства. Це кризи виробництва і реалізації продукції й послуг, взаємин економічних агентів, втрати конкурентних переваг тощо.

Організаційні кризи виявляються як кризи організаційно-правової форми господарювання, стилю управління, організаційності структури, розподілу функцій, регламентації повноважень окремих структурних підрозділів тощо.

Причиною технічної кризи найчастіше є неналежний рівень матеріально- технічної бази, моральне та технологічне старіння основних фондів, їх неефективне використання, що обумовлює неспроможність виробництва продукції, яка відповідає потребам ринку.

Технологічна криза виникає в разі недосконалої технології, наслідком якої є втрата конкурентоспроможності тощо. Її виникнення обумовлює потреба в нових технологіях, впровадженні досягнення науково-технічного прогресу.

Фінансова криза характеризує протиріччя між фактичним станом фінансового потенціалу підприємства та необхідним обсягом його фінансування.

Соціальні кризи виникають при загостренні протиріч в трудовому колективі підприємства, між окремими соціальними групами персоналу та менеджменту з приводу умов та оплати праці, стилю управління вирішення соціальних проблем тощо.

Психологічна криза проявляється у вигляді масового стресу, паніки, страху за майбутнє, незадоволеності існуючим станом речей, рівнем захищеності тощо.

В своїй праці автор С.М. Іванюта вважає за доцільне виділити такі локальні сегменти прояву кризових явищ:

- криза збуту, викликана невідповідністю обсягу і структури продукції обсягові і структурі попиту покупців;

- криза діяльності, пов'язана зі скороченням або захопленням конкурентами стратегічної зони господарювання, тобто відповідності між можливостями виробничої системи та їх реалізацією в рамках обраної ніші ринку, асортиментної або регіональної політики;

- фінансова криза, що виявляє себе в неможливості одержання необхідних фінансових ресурсів, причиною якої є невідповідність між фінансовими характеристиками використання капіталу на даному підприємстві та вимогами, що ставляться фінансовим ринком і його суб'єктами;

- криза менеджменту, пов'язана з невідповідністю стилю, форм і засобів системи управління.

Життєві фази підприємства та загрози виникнення кризової ситуації наведено на рис. 13.2.

Слід зазначити, що розвиток кризових явищ здійснюється за такими фазами:

- фаза, при якій симптоми кризових явищ можуть бути зупинені через систему антикризових заходів;

- фаза, при якій є загроза виникнення кризового стану може бути зупинена через мирову угоду;

- фаза, при якій є загроза подальшому існуванню підприємства (його неплатоспроможність до 15 місяців), виникає потреба негайного проведення фінансової санації;

- фаза, при якій неможливе подальше існування підприємства (явне банкрутство), що призводить до його ліквідації.

Залежно від виду ресурсів, що використовуються підприємством та впливають на результати його діяльності, слід розрізняти кризові чинники, які пов'язані зі станом ресурсів:

Рис. 13.2. Життєві фази підприємства та загрози виникнення кризової ситуації

- технічних, тобто незадовільний стан та якість використання основних фондів, матеріально-сировинних та паливно-енергетичних ресурсів, високий рівень матеріальних витрат;

- технологічних, тобто неоптимальна технологія операційної діяльності;

- трудових, тобто низький рівень фахової підготовки керівників, спеціалістів технічного персоналу, висока плинність кадрів, втрата висококваліфікованих працівників;

- інформативних, тобто відсутність доступу до оперативної інформації, незадовільний стан системи інформаційного забезпечення для прийняття управлінських рішень;

- організаційних, тобто незадовільний стан організаційної структури управління, стилю та засобів управління;

- фінансових, тобто недостатність власного капіталу, його мобільності, збитковість діяльності;

- просторових, тобто неможливість територіальної диверсифікації діяльності, зміни ринків збуту продукції;

- товарних, тобто неспроможність закупівлі товарів, необхідних для операційної діяльності.

Отже, такий підхід до аналізу факторів дає можливість визначити ефективність залучених чи використаних ресурсів, які посилюють кризову ситуацію.