Методичні підходи та моделі діагностики кризового процесу
В ринковій економіці, незалежно від форм власності, існує небезпека кризових явищ підприємства, що полягає в його неплатоспроможності. На відміну від неліквідності, що є неспроможністю підприємства виконувати свої обов'язки, неплатоспроможність являє собою непереборну неліквідність суб'єкта господарювання як вираження істотної фінансової нерівноваги.
У разі нездатності зберегти індивідуальне відтворення і виконати свої зовнішні зобов'язання підприємство зазнає кризової ситуації. Причини такого стану залежать від виробничого процесу, а також від абсолютних і відносних збитків, які виникають в умовах ринку, чи втрат виторгу від обороту, що слід віднести на рахунок:
- неправильно обраних ринкових сегментів;
- недостатнього збігу попиту споживачів і пропозиції товарів та послуг;
- низького рівня відновлення товарів і послуг; невідповідного дизайну;
- дефекту товарів;
- занадто високих чи низьких цін, що негативно впливають на поведінку покупця.
Особливу увагу слід звернути на занадто високий рівень витрат:
- занадто дорогої технології;
- нераціональної організації;
- надвисокої ціни за чинниками виробництва (заробітна плата, вартість матеріалів і енергії, витрати на засоби виробництва);
- зовнішніх причин (податки, інші зобов'язання).
Що стосується витрат у виробничому й управлінському потенціалі, то їх відносять на рахунок низького рівня:
- компетенції керівництва при прийнятті рішень;
- стимулів ефективності праці;
- можливості адаптації організації підприємства;
- відновлення засобів виробництва.
Крім цього вважають причинами можливої фінансової нерівноваги підприємства диспропорції у процесі розвитку виробництва (насамперед його розширення).
Послідовність виникнення неплатоспроможності підприємства така:
- негативна ділова реакція партнерів (покупців, постачальників, кредиторів);
- юридична реакція з боку держави, що полягає у введенні примусових заходів щодо підприємства. Серед них:
- обмеження комерційної діяльності підприємства чи його керівників;
- стягнення майна на користь кредиторів; призначення примусового управління чи нагляду;
- компромісне рішення суду (затверджена судом мирова угода кредиторів з боржником);
- судове провадження з ліквідації підприємства. Наявність різноманітних методичних підходів та методик до діагностики кризового процесу підприємства повинна включати: комплексний підхід, вивчення позитивних і негативних явищ та дію внутрішніх і зовнішніх факторів, які призводять до даної кризової ситуації.
Процес розвитку та діагностики кризових явищ наведено в таблиці 13.2.
Таблиця 13.2
Процес розвитку та діагностики кризових явищ підприємства
| Розвиток кризової ситуації | Методи діагностики кризових явищ | Особливості прояву кризової ситуації |
| Передкризова ситуація | Аналіз економічних показників господарської діяльності | Наявність короткочасних симптомів кризи у вигляді незначного зменшення найважливіших показників |
| Легка криза | Експрес-аналіз фінансового стану підприємства | Поступове зниження найважливіших економічних показників,збитковість господарської діяльності |
| Криза поточної платоспроможності | Поглиблений експрес- аналіз, аналіз фінансової стійкості та платоспроможності | Прогнозований дефіцит ліквідних коштів для фінансування поточної господарської діяльності |
| Криза боргової платоспроможності (загроза банкрутства) | Рейтингова оцінка діяльностіпідприємства, аналіз власного капіталу та платоспроможності підприємства | Прогнозований дефіцит ліквідних коштів для виконання зовнішніх фінансових зобов'язань (погашення боргів) |
| Криза майнової платоспроможності (банкрутство) | Аналіз забезпеченості боргу реальними активами . Оцінка ділової активності та інвестиційної привабливості підприємства | Порушення справи про банкрутство, перевищення зобов'язань над власним капіталом підприємства |
Під час проведення оцінки ймовірності настання кризового процесу слід враховувати якісні параметри виробництва, маркетингову стратегію, особливості галузі, розробку та реалізацію стратегічних і оперативних планів, цільових програм тощо.
В наукових розробках пропонується систематизувати методичне забезпечення оцінки залежно від:
- мети дослідження за функціональним спрямуванням; нормативно-правового та наукового забезпечення;
- інформаційного забезпечення оцінки; формування і використання показників-індикаторів;
- технології обробки інформації;
- процесу прийняття рішень.
Так, залежно від мети дослідження та її спрямування методичні підходи до проведення діагностики кризового процесу можуть бути орієнтовані на оцінку:
- фінансового стану;
- економічної діяльності підприємства з окремих напрямків;
- рівня управління підприємством; забезпечення ресурсного потенціалу підприємства;
- внутрішньогосподарських зв'язків.
Показником усунення кризового процесу є підвищення економічної ефективності та конкурентоспроможності продукції чи послуг, а також продуктивності праці. В даному випадку можна використовувати показник рівня рентабельності або норми прибутку (відношення прибутку до середньої суми його основних і оборотних засобів).
В залежності від нормативно-правового та наукового забезпечення методичні підходи до проведення діагностики кризового процесу поділяються на державні (обов'язкові) та наукові (рекомендаційні).
Так, державні методики проведення діагностики кризового процесу та загрози банкрутства затверджуються Міністерством фінансів України, Агентством з питань банкрутства тощо і є обов'язковими для використання в певних ситуаціях, перелік яких заздалегідь визначено.
В Україні прикладом державної методики є «Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій»,яка розроблена для надання методичної допомоги спеціалістам міністерств, відомств, податкових органів тощо, прийняття рішення про визначення характеру структури балансу підприємства, а самого підприємства платоспроможним або ні.
Наукові методики діагностики кризового процесу і загрози банкрутства підприємства розробляються та пропонуються для практичного використання фінансовими аналітиками, спеціалістами з антикризового управління. Вони не є обов'язковими для застосування і використовуються за вибором.
З огляду на інформаційне забезпечення методичні підходи передбачають використання інформації за формою відображення, характером носіїв, призначенням, напрямом руху, за стабільністю та способом відображення. Для передбачення кризової ситуації найчастіше використовують кількісну, вартісну та змішану інформацію.
В залежності від методики формування і використання показників- індикаторів діагностики можуть бути виділені такі методичні підходи:
коефіцієнтний, що розраховується шляхом порівняння певних абсолютних показників (коефіцієнт абсолютної ліквідності, автономії, прибутковості тощо);
індексний підхід, який передбачає зміну стану об'єкта дослідження в часі (темп зростання, приросту тощо). При проведенні діагностики предметом дослідження може бути як одиничний індекс (оцінка значення відносно одиниці), пара індексів (перевірка співвідношення між ними), так і динамічний ряд індексів за певний період, вивчення якого дає можливість визначити швидкість зміни відповідних процесів;
агрегатний підхід, суть якого полягає в обчисленні оцінних агрегатів - абсолютних оцінних показників, що розраховуються за спеціальними методиками. Дослідження провадиться порівнянням абсолютних значень певних пар агрегатів;
оцінний підхід може здійснюватись по фіксованих, порівняльних, внутрішньогосподарських, закупівельних, оптових, договірних цінах.
З огляду на технологію обробки інформації методичні розробки з питань діагностики кризового процесу та загрози банкрутства поділяються на ручні (неавтоматизовані) та автоматизовані, які передбачають виконання всіх необхідних розрахунків та отримання діагностичного висновку на базі застосування комп'ютера шляхом використання спеціально розроблених програмних продуктів.
Так, як вже зазначалося, застосування автоматизованих систем в діагностиці значно спрощує та прискорює її процедуру, дає можливість використовувати сучасний математичний апарат для обробки, накопичення та використання інформації для подальших досліджень.
Сучасні методи моніторингу кризових явищ підприємства можна класифікувати по чотирьох групах (табл. 13.3).
Таблиця 13.3
| Групи методів | Назва методу | Використання методу |
| Загальнонаукові методи | Логіка | Визначення послідовності проведення дослідження об'єкта |
| Дедукція | Формування завдань дослідження об'єкта | |
| Індукція | Представлення результату дослідження завдань | |
| Аналіз | Дослідження кожної складової частини об'єкта | |
| Синтез | Загальна оцінка об'єкта | |
| Рефлексія | Передбачення результатів дослідження в майбутньому | |
| Методи економічного аналізу | Порівняння | Порівняння складових між собою за різними критеріями |
| Використання абсолютних, відносних і середніх величин | Розрахунок показників для дослідження об'єкта | |
| Елімінування | Виключення з аналізу малозначущих елементів, або постійних для виявлення змінних | |
| Балансовий метод | Аналіз забезпечення і використання трудових, інформаційних, фінансових ресурсів об'єкта | |
| Графічний метод | Графічне оформлення результатів дослідження | |
| Табличний метод | Табличне представлення числової інформації | |
| Метод стратегічного аналізу | СВОТ-аналіз | Виявлення сильніших, слабших сторін, можливостей і загроз для досліджуваного об'єкта |
| Економіко-математичні методи | Кластерний аналіз | Класифікація об'єктів аналізу за окремими ознаками |
| Факторний аналіз | Виявлення і оцінка основних складових об'єкта | |
| Метод інтегрального оцінювання | Представлення інтегральної оцінки рівня досліджуваного об'єкта |
Слід зазначити, що найбільш суттєвим при використанні різноманітних методичних прийомів є такі методи:
індексний метод, при використанні якого окремі оцінні показники переводяться в індекси шляхом порівняння з еталонними значеннями, попередньо досягнутими показниками або показниками інших підприємств з подальшим розрахунком інтегрального індексу;
бальний метод, сутність якого полягає в присвоєнні кожному оцінному показникові певної кількості балів відповідно до його фактичного значення за спеціально розробленою шкалою оцінювання. Залежно від суми набраних балів формується загальний висновок відносно глибини кризи;
Сучасні методи моніторингу кризових явищ підприємства графічний метод, застосування якого передбачає побудову деякого «поля оцінювання», його поділ на певні зони, які відповідають певному рівню ризику банкрутства та знаходження положення конкретного підприємства в межах певних зон;
економіко-статистичний метод, який для отримання узагальнюючого висновку передбачає використання спеціально розроблених економіко- математичних моделей на основі попереднього математичного оброблення великого обсягу статистичної інформації стосовно діяльності підприємств, що стали банкрутами або ж запобігли цій ситуації;
нормативний метод, який передбачає облік відхилень від норм та відображення їх в окремих документах, облік зміни норм, виявлення причин відхилень та їх групування;
вибірковий метод застосовують під час визначення вагових коефіцієнтів, як правило, вони встановлюються на розсуд суб'єкта оцінювання, що суттєво погіршує правильність висновку.
Моделі діагностики кризового стану підприємства передбачають розрахунок певної системи показників, які в подальшому використовуються для його оцінки.
На початковому етапі проводять експрес-аналіз фінансового стану підприємства. Метою експрес-аналізу є досить швидке і доступне оцінювання фінансового стану підприємства та динаміки його економічного розвитку.
Модель діагностики кризового стану підприємства включає комплексний розрахунок таких показників:
Структури капіталу, до яких входять: коефіцієнт автономії, коефіцієнт концентрації залученого капіталу, коефіцієнт фінансового ризику, коефіцієнт фінансування, коефіцієнт довгострокового залучення позичкових коштів, коефіцієнт структури залученого капіталу.
Стану оборотних активів, до яких входять: коефіцієнт маневреності власного капіталу, коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів, коефіцієнт забезпеченості запасів, коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів.
Стану основного капіталу. Сюди відносять: коефіцієнт реальної вартості майна, коефіцієнт реальної вартості основних засобів в майновому комплексі, коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів.
Оцінки дебіторської заборгованості, до яких відносять: коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості, тривалість одного обороту дебіторської заборгованості, частку дебіторської заборгованості в капіталі і в оборотних активах, відношення дебіторської до кредиторської заборгованості.
Оцінки кредиторської заборгованості. До неї відносять: коефіцієнт обертання кредиторської заборгованості, тривалість одного обороту кредиторської заборгованості, частку кредиторської заборгованості в капіталі і в зобов'язаннях, відношення кредиторської заборгованості до оборотних активів.
Платоспроможності підприємств, до яких належать: коефіцієнт абсолютної ліквідності, проміжний та загальний коефіцієнт платоспроможності, коефіцієнт загальної платоспроможності.
В свою чергу, розрахунок моделі діагностики кризового явища, що переходить в кризову ситуацію підприємства, включає такі показники:
Дохід від реалізації продукції (послуг), що визначається за фактом реалізації.
Прибуток від реалізації продукції (послуг), який розраховується як різниця між доходом (виручкою) від реалізації продукції і собівартістю.
Операційно-технологічні та виробничі витрати (постійні та змінні), з яких виробничі витрати розподіляються за кожним видом продукції.
Маржинальний дохід, який розраховується як різниця між ціною реалізації продукції чи послуг та змінними витратами.
На відміну від моделі діагностики кризового стану діагностика кризової ситуації характеризується фактором часу. Кризове явище можна визначити, наприклад, при зниженні грошових надходжень за попередній період - більше ніж на 15%.
В законодавчому порядку для кризової ситуації визначено термін розвитку процесу - від 90 днів до 15 місяців. Перехід через цей термін буде переходом підприємства до кризового стану.
Дата добавления: 2014-12-17; просмотров: 3007;